Методи науково-педагогічного дослідження

Педагогіка – наука, що розвивається. Вона продовжує займатися більш поглибленою розробкою всіх основних наукових проблем, а також визначенням конкретних наукових принципів в розвитку окремих ланок системи народної освіти.

Для ведення педагогічних досліджень застосовуються особливі наукові методи, знання яких необхідне майбутнім учителям, робітникам сфери освіти.

Зупинимося на загальній характеристиці окремих методів. У нашій схемі першим ми назвали вивчення і аналіз літератури.

Вивчення документів і результатів діяльності вихованців – надзвичайно корисний метод педагогічного дослідження.

Плани та звіти керівників шкіл, вчителів, керівників гуртків, щоденники школярів, класні журнали та інші документи, що характеризують життя школи містять певну інформацію про педагогічні процеси, умови їх протікання, ефективності, про особливості вихованців і їх колективів. Ще більше про дітей, їхні інтереси, схильності говорять продукти (результати) діяльності. Дуже багато для пізнання школярів дають твори. В них відображаються погляди, судження, ставлення до себе та інших людей. Крім творів, до результатів діяльності учнів слід віднести різного роду технічні доробки, наочні посібники та ін.

Всі ці документи мають особливе значення, дозволяючи неодноразово відтворити реальну дійсність педагогічних явищ для їх глибокого аналізу, порівняння, співставлення, класифікації.

Наступний метод – експеримент. Педагогічний словник - „експеримент педагогічний – науково поставлений дослід чи спостереження явищ виховання з точним врахуванням умов. При цьому встановлюється залежність між тим чи іншим педагогічним впливом чи умовою виховання та навчання і його результатом”.

На відміну від спостереження, яке ведеться за тим досвідом, який вже є, за тим, що вже сформувалося в педагогічному процесі, експеримент передбачає втручання в навчальну-виховну практику, обов’язкова певна зміна в умовах протікання досліду, тобто експеримент обов’язково перетворює процес і ті умови, в яких відбувається досліджуване явище.

Кожний експеримент повинен готуватися заздалегідь. Починається підготовка експерименту з визначення проблеми (теми) дослідження. На основі отриманих знань формулюється робоча гіпотеза, яка обґрунтовується, доводиться. Оформлення робочої гіпотези представляє значну складність. Часто молоді дослідники намагаються сформулювати гіпотезу як одне речення, як коротку, майже математичну формулу. Це необґрунтовані спроби. В педагогіці гіпотеза формулюється доволі просторово і іноді являє собою опис передбачуваних змін та очікуваних результатів в традиційному педагогічному процесі.

Експеримент може проводитися в умовах лабораторії чи в природних умовах, де здійснюються процеси навчання та виховання.

Визначивши місце та об’єкти для експерименту, створюються необхідні умови, розробляється процедура роботи, спостерігається і фіксується те, що відбувається. Для цього часто використовується спеціальна техніка, схеми, тести, анкети і т.д.

Зібраний фактичний матеріал осмислюється, порівнюються рівні стану проблеми до експерименту і після нього, робляться теоретичні висновки, розробляються рекомендації для практики.

Анкетування полягає в тому, що в досліджуваній групі пропонується перелік питань (анкета) для письмових відповідей за проблемою, що цікавить дослідника, для отримання масового матеріалу, що відображає суспільну думку, загальні причини і факти. Це, як правило, первинний, орієнтовний матеріал, який передує детальній дослідницькій роботі. Іноді за окремими питаннями анкетування проводиться в процесі експерименту чи дослідницької роботи; висновки, що зроблені за анкетами, часто перевіряються та доповнюються бесідами.

В деяких випадках анкетування проводиться в формі інтерв’ю, коли дослідник сам заповнює анкету. При цьому він має можливість уточнити думки дитини, перевірити чи правильно вона розуміє питання, одночасно є можливість з’ясувати мотиви змісту відповіді.

Бесіда проводиться як із самим вихованцем, так і з його батьками, учителями, батьками і т.д. Проводяться бесіди фронтально, по групах, індивідуально. За допомогою бесід вдається з’ясувати не лише інтереси, погляди, думки, але й мотиви вчинків, дій дітей, що є досить важливим. Успіх цього методу залежить від взаємовідносин учасників бесіди, від їх довіри, відвертості, взаємоповаги. Бесіда проводиться за заздалегідь наміченим планом з виділенням питань, що потребують з’ясування, у вільній формі, без запису відповідей співрозмовника на відміну від інтерв’ювання – різновиду методу бесіди, перенесеного в педагогіку з соціології.

Метод соціометрії – вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: „з ким би ти хотів...” (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має дати три або більше „вибори”. За кількістю виборів можна визначити місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутрішньо колективних угруповань, їх лідерів. Отримані данні дають змогу змоделювати внутрішньо колективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його впливу на важкого учня та ін. Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину.

Тест – це стандартизований метод, яким користуються для визначення якостей і здібностей особистості. Залежно від сфери, що підлягає діагностиці, розрізняють інтелектуальні тести, тести досягнень і спеціальних здібностей, особистісні тести, тести інтересів, мотивів, установок, цінностей тощо. Найважливішими характеристиками тесту є надійність і валідність. Надійність – ступінь узгодженості результатів, одержуваних при багаторазовому застосуванні тестової методики. Валідність - показник точності, з якою методика вимірює ту якість, для вимірювання якої вона призначена. Якщо тест призначений для вимірювання рівня інтелекту, а насправді вимірює лише словниковий запас, то його не можна вважати валідним.

Математичні методи допомагають не лише виявленню якісних змін по встановленню кількісних залежностей між педагогічними явищами. Найбільш розповсюдженими з математичних методів, що застосовуються в педагогіці, є: реєстрація, ранжування, моделювання.

Реєстрація – метод виявлення наявності певної якості у кожного члену групи з загальної кількості тих, у кого дана якість є чи відсутня (наприклад, кількість встигаючих та невстигаючих, тих, що відвідували заняття без пропусків і тих, що пропускали та ін.).

Ранжування (чи метод рангової оцінки) передбачає розташування зібраних даних в певній послідовності, зазвичай в порядку зменшення чи збільшення яких-небудь показників і, відповідно, визначення місця в цьому ряду кожного із досліджуваних (наприклад, складання списку учнів в залежності від кількості допущених ними помилок, число пропущених занять).

Моделювання – створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях. Наукова модель – це представлена за смислом та матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки) становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.