С х е м а 4. Класифікація мікроорганізмів за їх впливом на організм людини 3 страница

Останнім часом у продаж надходять індикатори температури на рідких кристалах. Вони не мають високої точності, але діють дуже швидко — результат можна одержати вже через кілька секунд після прикладання індикатора до лоба чи інших частин тіла. У деяких випадках така швидкість має вирішальне значення.

Так само як і температура, велике значення для діагностики має пульс — поштовхоподібні коливання стінок артерій, спричинені рухом крові, яка надходить від серця. Зміна частоти пульсу свідчить про різні захворювання і травми. Так, слабкий і прискорений пульс — супутник можливого шокового стану, внутрішнього крововиливу і перегрівання організму. Прискорений і нерівний пульс у людини, яка перебуває у стані спокою, говорить про порушення серцевої діяльності. Уповільнений пульс може вказувати на гіпотермію (переохолодження організму) і деякі інші розлади.

Пульс на правій руці досліджують лівою рукою, а на лівій — правою рукою. Як правило, пульс досліджують протягом 1 хв чи ЗО с. В останньому випадку результат множать на 2. Частота серцевих скорочень змінюється з віком, тому змінюється і пульс. Нормальним вважається:

• у немовлят — до 140 ударів на хвилину;

• у дітей — до 90 ударів на хвилину;

• у чоловіків — 60—80 ударів на хвилину;

• у жінок — 78—82 удари на хвилину;

• у літніх людей — близько 60 ударів на хвилину.

Крім частоти серцевих скорочень, важливим фактором є також сила, з якою серце виштовхує кров у судини. Цей параметр відомий як тиск крові. Всередині артерій існує артеріальний тиск, всередині вен — венозний, всередині капілярів — капілярний. Вимірювання кров'яного тиску в артеріях має

велике практичне значення. За ним можна визначити стан серця і судин. Наприклад, підвищення тиску відносно норми свідчить про гіпертонічну хворобу, захворювання нирок. Зниження тиску може бути початком розвитку шоку чи колапсу.

Для вимірювання артеріального тиску використовують спеціальний прилад — тонометр. Він складається з надувної манжетки, гумової груші, з'єднувальних шлангів і цифрового приладу — сфігмоманометра (мал. 53). Додатково необхідно мати у комплекті стетофонендоскоп.

Під час вимірювання тиску на руку на 2—3 см вище ліктьового суглоба накладають манжетку і з'єднують її за допомогою шлангів з сфігмоманометром і грушею. Далі знаходять місце пульсації ліктьової артерії і прикладають туди головку стетофонендоскопа (мал. 54). Потім в манжетку нагнітають повітря до тих пір, доки артерія повністю не стиснеться і пульс не перестане відчуватися. Після цього обережно відкривають кран, розташований на груші, і повільно випускають повітря. Як тільки тиск повітря знизиться і кров матиме доступ у кінцівку, почнуть прослуховуватися перші ритмічні удари пульсу (тони). Цей момент слід відмітити на шкалі сфігмоманометра. Це буде верхній (максимальний, систолічний) тиск.

Під час подальшого випускання повітря настає момент, коли манжетка повністю перестає здавлювати судину і кров нормально проходить у кінцівку. Стетофонендоскопом у цей час відмічається припинення чи різке послаблення тонів, на шкалі сфігмоманометра фіксують нижній (мінімальний, діастолічний) тиск.

Мал. 53. Цифрова шкала сфігмоманометра.

Мал. 54. Вимірювання артеріального тиску.

Тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпчика. Артеріальний тиск записують у вигляді дробу (у чисельнику — верхній, у знаменнику — нижній тиск). Наприклад, АТ=120/70 мм рт. ст. У нормі у здорової людини величина артеріального тиску коливається від 110/75 до 130/80 мм рт. ст.

Під час дослідження частоти дихання вважається, що в нормі у здорової дорослої людини частота дихальних рухів дорівнює 16—20 раз на хвилину у стані спокою. У немовлят — 40—60. Отже, відношення дихальних рухів до серцевих скорочень дорівнює 1:4. Спостереження за диханням, як правило, проводять візуально, непомітно для хворого. Слід пам'ятати, що у чоловіків переважає так зване «черевне» дихання — за рахунок скорочення діафрагми, а у жінок — «грудне» — за рахунок скорочення м'язів, прикріплених до ребер.

У разі захворювання процес дихання може бути порушеним. Так, зміна частоти і ритму дихання, що супроводжується відчуттям нестачі повітря, називається задишкою. У цьому випадку необхідно забезпечити доступ свіжого повітря у кімнату, а краще подачу суміші, збагаченої на кисень. Груди і шию звільняють від здавлюючого одягу, а тілу надають напівсидячого положення.

§ 39. Проведення медичних процедур

До процедур, що виконуються в домашніх умовах за вказівкою лікаря, належать постановка гірчичників, банок, накладання компресів, клізми, а також промивання шлунка і подача кисню. Банки мають розсмоктувальну, протизапальну та знеболювальну дію. Їх ставлять на непошкоджені ділянки тіла і на ділянку спини справа та зліва від хребта, на шкіру передньої поверхні грудної клітки праворуч. На ділянку грудини, серця, молочних залоз і хребта банки ставити неприпустимо. Перед використанням медичні банки слід перевірити, щоб вони були сухими, чистими, не мали пошкоджень країв, тріщин тощо. Шкіру перед постановкою банок слід протерти вазеліном. Потім беруть довгу спицю, паличку чи олівець, туго накручують на кінець шматочок вати, занурюють у спирт і підпалюють. Необхідно вжити протипожежних заходів, тобто не залишати відкритим флакон зі спиртом, слідкувати, щоб спирт не крапав з палички.

Одержаний смолоскип швидким рухом вносять всередину банки, а потім так само швидко банку всією поверхнею отвору прикладають до шкіри. За рахунок розрідженого повітря, що утворюється у банці, шкіра втягується всередину. Відстань між двома встановленими банками повинна бути не меншою, ніж 2 см. Поставивши 20—25 банок, хворого вкривають ковдрою і залишають на 10—15 хв. Потім банки знімають. Для цього слід трохи натиснути на шкіру біля отвору банки, щоб утворилася щілина і повітря потрапило всередину банки. Після зняття банок шкіру витирають ватою, видаляють вазелін, що залишився, надягають білизну і пропонують хворому півгодини полежати.

Гірчичники являють собою листки цупкого паперу 8x12 см з нанесеним тонким шаром гірчиці. Перед застосуванням гірчичники змочують у теплій, але не гарячій воді. Гаряча вода руйнує структуру гірчиці, внаслідок чого не відбувається виділення необхідних ферментів і гірчичної олії. Після змочування гірчичники прикладають до тіла на ті ж місця, що й банки. Тримають їх 10—15 хв. Якщо спостерігається сильні печія і біль, гірчичники необхідно зняти. Дітям для запобігання опіків гірчичники накладають крізь шар тонкого паперу або зворотним боком. Знявши гірчичники, шкіру протирають спочатку вологою серветкою для зняття рештків гірчиці, а потім сухим рушником.

Слід пам'ятати, що за тривалого зберігання гірчичники втрачають лікувальний ефект, тому термін зберігання гірчичників не повинен перевищувати 8 місяців. Придатний для використання гірчичник не повинен осипатися і мати гірчичний запах.

Компреси поділяють на зігрівальні, місцеві і холодні. Зігрівальний компрес — спеціальна пов'язка, що накладається з лікувальною метою і виконує розсмоктувальну і знеболювальну дію. Такий компрес складається з трьох шарів. Шматок тканини, змоченої горілкою чи розведеним спиртом, віджимають і прикладають до шкіри, вкриваючи компресним папером і шаром вати, який зберігає тепло. Шар вати має бути більшим за компресний папір, а останній — більшим за змочений у спирті шматок тканини. Ці шари прибинтовують до тіла таким чином, щоб вони міцно приставали до шкіри, не зміщувалися, але й не здавлювали судини. Компрес тримають 6—8 год. Протипоказаннями до зігрівальних компресів є порушення цілісності шкірних покривів, фурункульоз та інші захворювання шкіри.

Місцевий компрес є різновидом зігрівального. Він сприяє притоку крові і має знеболювальний ефект. Його технологія така. Серветку чи марлю складають у кілька шарів і змочують у воді, нагрітій до 50—60 °С. Потім її віджимають і прикладають до тіла. Зверху накладають поліетиленову плівку і бавовняну тканину. Змінюють компрес через кожні 5—10 хв.

Холодний компрес застосовується у разі забиття, носових кровотеч, прискорень пульсу (на ділянку серця), лихоманки (на голову) тощо. Він має судинозвужувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Шматок тканини змочують у крижаній воді, трохи віджимають і накладають на тіло. Через кожні 2—3 хв його міняють. Замість компресу широко використовуються також пузирі з льодом.

Клізми застосовують під час запорів, харчових отруєнь, перед операціями і оглядами органів черевної порожнини. Система для очисної клізми складається з гумового мішка чи грілки об'ємом 1—2 л, гумових трубок довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. Трубки повинні мати крани, які регулюють надходження води, а також скляний чи пластмасовий наконечник. Вся система повинна бути ретельно вимита. В мішок наливають чисту воду кімнатної температури (20—22 °С) і підвішують на яку-небудь підставку або тримають у руках на висоті 0,5—1 м. Потім відкривають кран для витіснення повітря. Ліжко вкривають поліетиленовою підстилкою, кладуть хворого на лівий бік. Його ноги згинають у колінах і підтягують до живота з метою розслаблення черевного преса. Наконечник змащують вазеліном і вводять у пряму кишку на глибину 10—12 см. Перші 3—4 см наконечник вводять за лінією, що з'єднує задній прохід з пупком, а далі — паралельно куприку. Коли наконечник введений, відкривають кран і вода надходить у пряму кишку. Після цього кран закривають, наконечник витягають. Хворий повинен утримувати воду протягом 5—10 хв.

Так само замість води в пряму кишку можна ввести рідкі ліки, але вже після очисної клізми.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яке значення має догляд за хворими?

2. Що таке деонтологія?

3. Які особливості догляду за інфекційними хворими?

4. Які числові характеристики стану організму людини підлягають вимірюванню?

5. Як правильно виміряти температуру тіла?

6. Як змінюється температура тіла протягом доби?

7. На що вказує прискорений чи уповільнений пульс?

8. Що таке артеріальний тиск?

9. Розкажіть, як вимірюється тиск за допомогою тонометра.

10. У яких випадках застосовують гірчичники і банки? Яка методика їх застосування?

11. Які види компресів ви знаєте?

РОЗДІЛ 12

ФІЗИЧНИЙ І СТАТЕВИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ

Як ви вже знаєте, стан здоров'я людини залежить від того, як вона використовує своє дозвілля для збереження та зміцнення здоров'я. Порушення стану здоров'я у дітей і підлітків часто виникають через надмірні навантаження організму, що перевищують вікові можливості. Недосипання, надмірні фізичні навантаження, численні конфліктні ситуації можуть виявитися поштовхом для розвитку тієї чи іншої хвороби. Тому кожному необхідно знати, як розвивається організм, особливо у період статевого дозрівання. У підручниках з анатомії докладно йдеться про будову важливих органів і їх розвиток. Ми ж зосередимо увагу на окремих анатомічних і фізіологічних процесах, що відбуваються саме у цей період.

§ 40. Анатомо-фізіологічні і психологічні особливості підліткового періоду

Підлітковий вік — це перехідний період від дитинства до дорослого стану, що характеризується психо-емоційною та соціальною незрілістю дівчини чи юнака.

У підлітковому періоді відбувається посилений ріст і розвиток усіх органів і систем, що зумовлено діяльністю залоз внутрішньої секреції — статевих, щитовидної, гіпофізу тощо. Складні процеси відбуваються і у центральній нервовій системі, внутрішніх структурах головного мозку. Збільшується об'єм грудної клітки, серця, уповільнюється пульс. Відбувається помітне накопичення м'язової маси, остаточно формується скелет. Слід пам'ятати, що надмірне навантаження на скелет у період його формування може призвести до розвитку плоскостопості, викривлення хребта. Відмічається нестійкість організму до температурних коливань, оскільки через процеси, що відбуваються в організмі, пристосувальні реакції недосконалі. Значні зміни відбуваються в органах чуття, особливо у складній оптичній системі — оці. Тому важливо виконувати всі рекомендації лікарів і педагогів щодо гігієни зору.

Не менш важливий і психологічний аспект підліткового періоду. Розвиток психіки підлітка характеризується підвищеною емоційністю. Відчуваючи фізичні зміни, підліток намагається поводитися, як доросла людина, виявляє надмірну активність і невиправдану самовпевненість. Об'єктивно він потребує підтримки дорослих, але не визнає цього, що часто спричиняє конфлікти у сім'ї. У підлітковому віці загострюється потреба у дружбі, орієнтація на погляди колективу, компанії, зберігається віра в ідеал. Враховуючи те, що оточення підлітка у більшості випадків не сприяє створенню психічного комфорту, він опиняється у стані підвищеної нервової напруги, що може бути не тільки причиною виникнення конфліктів, а й фактором розвитку багатьох захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної систем. У зв'язку з цим в останній час багато говорять про необхідність вироблення вміння керувати своїми емоціями і почуттями. Рекомендації щодо цього дають досвідчені психологи й педагоги. Ось деякі з них:

• потрібно виховувати витримку, стримувати негативні емоції, які виникають дуже часто. Слід навчитися аналізувати ситуацію — чим вона спричинена, до чого веде і що залежить від вас для її успішного розв'язання. Практика доводить, що безвихідних ситуацій не буває;

• не давайте виходу негативним емоціям, не виплескуйте їх на оточуючих. Знайдіть власний спосіб зняття стресу, наприклад, гумористичним підходом до проблеми, бесідою з близькою людиною;

• не можна здійснювати імпульсивних і необдуманих вчинків — це може тільки погіршити ситуацію;

• традиційним способом психотерапії є письмове фіксування своїх проблем. Ведення щоденників, де чітко формулюються проблеми, — дуже ефективний засіб їх розв'язання, особливо, якщо вказувати можливі шляхи розв'язання;

• фізичне навантаження у будь-яких випадках знімає стрес, оскільки під час нього розщеплюється адреналін, який і відповідає за збуджений стан;

• будьте об'єктивні в оцінці вчинків інших людей. Частіше ставте на їх місце себе, подумайте, як би вчинили ви;

• намагайтеся завжди бути у гарному настрої — це запорука успіху і доброго здоров'я.

Вкрай важливо дотримуватись певного режиму дня, враховувати те, що працездатність змінюється протягом доби, тижня, місяця відповідно до біологічних ритмів організму. Відомо, що на початку уроку, тижня, навчальної чверті працездатність дещо знижена, але поступово відбувається вихід на оптимальний рівень. На другому, третьому уроках, в середині тижня чи чверті працездатність максимальна і поступово йде на спад наприкінці навчального періоду. Не слід перевантажувати організм без крайньої потреби. Навчання з кожним роком займає дедалі більше часу, тому важливо раціонально складати розпорядок занять. Звичайно, складання розкладу занять у школі відбувається без участі учнів, однак, виконуючи домашнє завдання, ви повинні навчитися правильно планувати роботу згідно з гігієнічними рекомендаціями. Тут допоможе єдине правило, відоме вам ще з першого класу: чим активніша праця на уроці — тим менше часу йде на підготовку домашнього завдання.

Невід'ємним компонентом здоров'я є раціональне харчування. Наше харчування — це не тільки біологічна, а й соціальна, навіть політична проблема, яку намагаються вирішити на кожному засіданні сесії ВОЗ. На формування характеру харчування кожної людини впливає багато факторів, серед яких основними є:

• фізіологічні — ріст і розвиток організму, ступінь рухової активності тощо;

• психологічні — особистий смак, родинні традиції, вплив друзів;

• соціально-економічні — рівень розвитку країни, бюджет країни, регуляція поставок продуктів харчування на державний ринок, технологія приготування продуктів;

• культурно-історичні — харчування і релігія, національна кухня;

• географічно-екологічні — клімат, традиційні сільськогосподарські культури, методи їх вирощування.

Як бачимо, фактори, що визначають характер харчування людини, досить різноманітні. Тому надзвичайно важливо з дитинства виробити звичку до продуктів, необхідних для нормального розвитку організму.

Незважаючи на соціально-економічні і національні особливості харчування, у різних країнах існують єдині критерії раціонального харчування, які передбачають його повноцінність, збалансованість, різноманітність.

Організм підлітка особливо чутливо реагує на зміни у характері харчування, оскільки потребує матеріалу для побудови. Тому у підлітковому віці неприпустимі модні дієти, що виключають ті чи інші продукти (це стосується переважно дівчат), вегетаріанство, втілення інших ідей щодо харчування. Самостійний вибір дієт або додержання рекомендацій далеких від медицини і безпосередньо дієтології людей можуть спричинити незворотне порушення обміну речовин, травної, ендокринної, статевої систем, відставання у розвитку. Слід пам'ятати, що кваліфіковано підібрати дієту може тільки лікар, до якого треба звертатися як у випадку захворювання, так і за порадами щодо збереження здоров'я.

Можна віддавати перевагу тим чи іншим продуктам (овочам, фруктам), але не варто забувати, що щодня слід вживати необхідну кількість жирів, вуглеводів, білків. Рекомендується 25 % добової калорійності їжі забезпечувати під час сніданку, 35—40 % — обіду, 10—15 % — між обідом і вечерею, решту — за вечерею. У першу половину дня краще вживати більше білкових продуктів, у другу віддавати перевагу овочам. Обідати чи вечеряти потрібно не пізніше, ніж за 2 год до сну. Інтервали між прийманнями їжі мають становити 3—4,5 год. Норми вживання основних поживних речовин наведені у таблиці 5.

Таблиця 5. Норми вживання основних поживних речовин у підлітковому періоді

Білки

Жири

Вуглеводи

Стать

(г/день)

(г/день)

(г/день)

Тваринні

Усього

Рослинні

Усього

Юнаки

Дівчата

Проблемою світового масштабу є також зниження вживання натуральної вітамінної сировини. Головною причиною авітамінозів є недостатнє вживання овочів і фруктів, але ця причина не є єдиною. Останнім часом збільшилося вживання рафінованих (очищених) продуктів, широко застосовуються нові технології обробки продуктів, що розраховуються на тривале зберігання. А це також спричиняє різке падіння вмісту вітамінів у них.

Нестача вітамінів в організмі знижує фізичну і розумову активність, зменшує опірність організму простудним, утруднює лікування інших захворювань, веде до розвитку серцево-судинних і ракових захворювань, затримує процес статевого дозрівання — важливий період життя людини.

§ 41. Статевий розвиток та періоди життя жінки

Хоч біологічна здатність до дітонародження у дівчат формується з початком менструацій, істинна статева зрілість настає значно пізніше — приблизно в 17—20 років. Юнаки ж стають статевозрілими у 20—25 років. Біологічна здатність до народження дитини має доповнюватися психологічною і соціальною готовністю. Молодим людям необхідні певні знання щодо поводження з дитиною, забезпечення умов для її оптимального фізичного та духовного розвитку. Чоловік, скажімо, не тільки започатковує вагітність у жінки, а й мусить сприяти виношуванню дитини, її розвитку і вихованню після народження. Але все ж таки головна роль належить жінці. Саме від її здоров'я залежить стан здоров'я майбутньої дитини. Існує спеціальна наука — гінекологія. Ця назва у перекладі з грецької означає — «наука про жінку». Поняття «гінекологія» включає не тільки лікарську спеціальність, що стосується хвороб жіночих статевих органів, а й весь комплекс біології, ембріології, фізіології жінки як у період вагітності, так і поза ним.

Сучасна фізіологія на основі біологічних особливостей розрізняє такі періоди у житті жінки.

1. Період дитинства. Цей період триває від народження до початку періоду статевого дозрівання, тобто приблизно до 10 років. Відомо, що єдиною ознакою, за якою можна відрізнити хлопчика від дівчинки відразу після народження, є будова зовнішніх статевих органів, і впродовж тривалого періоду дівчинка і хлопчик мало чим відрізняються один від одного за будовою тіла.

2. Період статевого дозрівання — від 10 до 16 років. У цьому віці дівчинка, як правило, переганяє хлопчика у рості, що зумовлено розвитком більш довгого живота. Ширина плечей у чоловіка більша, ніж у жінки, а ширина стегон менша. Жінка має відносно більший об'єм голови, кістяні вирости на обличчі менш виражені, нижня щелепа менша, ніж у чоловіка. Весь скелет жінки розвинутий слабше, так само і м'язи. Всі ці ознаки набуваються у період статевого дозрівання і називаються вторинними статевими ознаками. У міру наближення до періоду статевої зрілості вторинні статеві ознаки стають яскравіше вираженими. Особливо це стосується розвитку підшкірного жиру, який у жінок розвинутий краще і досягає 28 % маси тіла. Він надає жіночому тілу округлішої форми. Шкіра дівчини світліша, ніж шкіра юнаків. Волосистість лобка у жінок і чоловіків має різну форму: у жінок — форму трикутника, у чоловіків — ромба. Характерною особливістю чоловіків є ріст волосся на обличчі у вигляді вусів і бороди, у жінок же краще розвинуте волосся на голові, яке починає випадати значно пізніше, ніж у чоловіків. Найбільш помітною ознакою є розвиток грудних залоз, які у жінок займають простір між 3 і 6 ребрами. Відмінним є також тембр голосу: у жінок він вищий приблизно на октаву у нижніх і на дві октави у верхніх тонах.

3. Період статевої зрілості. Тривалість цього періоду приблизно 30—35 років. Найяскравішою ознакою настання статевої зрілості є поява перших менструацій. В нашій кліматичній зоні вони з'являються у дівчат віком 12—14 років. Менструації у дівчаток 10 років вважаються передчасними, а в дівчат після 20 років — запізнілими. Звичайно період статевої зрілості є найактивнішим у статевому житті жінки. 4, Клімактеричний період. Порівняно короткий період, який триває 1—3 роки. Під час його перебігу жінка за загальними фізіологічними закономірностями цілісного організму вступає у нову фазу життя — фазу фізіологічної стерильності і поступового згасання менструальної функції. За нормальних умов цей період ні в якому разі не призводить до старіння організму. Як захисний процес він сприяє збереженню статевого потягу і здоров'я на тривалий час. Атрофія статевих органів не відбувається, оскільки організм містить ще достатню кількість статевих гормонів. Однак слід зазначити, що клімакс може бути у двох формах: фізіологічній і патологічній. Фізіологічний клімакс відбувається непомітно, шляхом поступового припинення місячних без будь-яких хворобливих проявів. Патологічний клімакс може відбуватися важко, супроводжуватися кровотечами, порушеннями обміну речовин, психічними розладами, погіршанням пам'яті. Бувають так звані «клімактеричні припливи» — короткочасне почервоніння обличчя, підсилене потовиділення, нудота. Патологічний клімакс часто ускладнюється гіпертонічною хворобою, стенокардією і потребує лікування гормональними препаратами.

Жінкам у клімактеричному періоді корисні вологі обтирання тіла, повноцінний відпочинок на свіжому повітрі, здорове харчування. Найчастіше клімакс наступає у віці 45 років.

5. Менопауза. Цим терміном визначають період від повного припинення менструальної функції і перехід до старості. Менопауза характеризується появою помітних загальних змін в організмі, зниженням статевого потягу, розладами діяльності ендокринних залоз тощо. Головні зміни в статевій системі виявляються в атрофії матки і грудних залоз. Функція яєчників згасає поступово. Саме цим пояснюються випадки вагітності у віці 55—60 років.

Перебіг розглянутих періодів життя жінки відбувається неоднаково, оскільки кожній жінці притаманні індивідуальні риси, що визначають здатність реагувати на різні зовнішні і внутрішні впливи, опірність організму тощо.

Виконання функції дітонародження пов'язане з багатьма процесами і нерозривною взаємодією всіх систем організму. Особливо міцний цей зв'язок між гіпофізом, яєчниками, маткою і плодом.

Яєчники мають мигдалеподібну форму і прикріплені до стінки черевної порожнини. Вони виконують дві функції: утворюють жіночі гамети і секретують статеві гормони. Поруч з кожним яєчником розташовані отвори фаллопієвих труб — м'язових органів довжиною 12 см, якими жіночі гамети потрапляють у матку. Отвір фаллопієвої труби закінчується бахромою, яка наближається до яєчника в період овуляції. Потрапляння жіночих гамет у матку відбувається завдяки перистальтичним рухам м'язових стінок цих труб. Матка являє собою товстостінний мішок, довжиною приблизно 7,5 см і завширшки 5 см. У період вагітності матка здатна збільшуватися у розмірах у 500 раз, тобто збільшувати об'єм від 10 см3 до 5000 см3. Нижнім входом у матку служить її шийка, яка з'єднує матку з піхвою. Піхва може мати різну довжину, яка залежить від конституційних особливостей жінки. Вхід у піхву, де поруч розташовуються отвір сечовипускного каналу і клітор, прикритий двома парами шкірних складок — великими і малими статевими губами, що утворюють вульву. В стінках вульви розташовуються так звані бартолінієві залози, які виділяють слиз під час статевого збудження для полегшення статевого акту. Клітор — це невелике, здатне до ерекції утворення, яке має численні нервові закінчення і у багатьох випадках відповідає за оргазм у жінки.

У дівчат вхід у піхву додатково прикритий дівочою плівою, яка має бар'єрну функцію і запобігає проникненню хвороботворних мікроорганізмів у статеву систему у період статевого дозрівання. Вона може бути різної форми (сітчастої, кільчастої, напівмісяцевої тощо) і часто зберігається після статевого акту. Відомі випадки, коли дівоча пліва зберігалася навіть після пологів.

Якщо у чоловіків утворення і виділення гамет — процес безперервний, то у жінок він циклічний, повторюється кожні 26—28 днів і пов'язаний з перебудовою усієї репродуктивної системи. Цей процес має назву менструального циклу (див. схему 7). Умовно його можна поділити на два окремих цикли: оваріальний і матковий.

У дорослої жінки оваріальний цикл починається з розвитку кількох первинних фолікулів (фолікулярна фаза), один з яких росте, а інші гинуть. У цей час гіпофіз активно продукує фолікулостимулювальний гормон. Саме у фолікулі і формується майбутня яйцеклітина. Крім продукції фолікулів — жіночих гамет — яєчники утворюють специфічні гормони — естрогени, рівень яких у крові досягає максимуму за три дні до овуляції.

Овуляція — процес виходу яйцеклітини з фолікула, яка згодом потрапляє у фаллопієву трубу і починає рухатися у напрямку до матки. Саме починаючи з цього моменту можливе запліднення яйцеклітини. Кожного місяця вивільнюється тільки одна яйцеклітина, тобто яєчники продукують фолікули по черзі.

Наступним етапом є лютеальна фаза, коли фолікул, з якого щойно вийшла яйцеклітина, перетворюється на так зване жовте тіло — своєрідну тимчасову залозу, яка продукує один з найголовніших статевих гормонів жінки — прогестерон, що підтримує епітеліальну вистілку матки.

С х е м а 7. Основні фази менструального циклу

Одночасно з цим відбувається і матковий цикл, який починається з проліферативної фази, тобто потовщення стінки матки, яке відбувається під контролем естрогенів. Триває вона весь період від утворення фолікулу до утворення жовтого тіла. За цією фазою наступає секреторна фаза, яка характеризується тим, що матка спроможна імплантувати в себе запліднену яйцеклітину. Триває ця фаза до руйнування жовтого тіла. Третя і остання фаза маткового циклу — менструальна — є відторгненням епітеліального шару матки. Перед менструальною фазою кровообіг в епітелії уповільнюється внаслідок звуження судин, що його живлять. Це пов'язано з різким падінням рівня прогестерону в крові після руйнування жовтого тіла. Недостатній кровообіг призводить до загибелі клітин епітелію. Потім звуження судин змінюється їх різким розширенням. Під дією підсиленого кровотоку епітелій відривається і його рештки виносяться через піхву.