Причини та тенденції розвитку логістики

Загострення конкуренції на світових ринках змушує впроваджувати логістику в практичну діяльність підприємств для підвищення конкурентоспроможності організацій. Основний в недалекому минулому фактор масштабності виробництва себе вичерпує, як показує японський досвід, коли дрібносерійне виробництво також може бути досить ефективним. Настав час, коли стратегія розвитку багатьох провідних фірм будується не на високих, а на "помірних" темпах економічного зростання, оскільки стало очевидним, що неоптимальні витрати компенсувати темпами росту не вдасться. Актуальність впровадження логістики підтверджується зростанням її ролі у формуванні валового внутрішнього продукту в розвинутих країнах; у формуванні часу перебування матеріалів на підприємстві та в дистрибуції; у відношенні, що один відсоток скорочення витрат на виконання логістичних функцій еквівалентний 10% приросту обсягу збуту. Логістичні витрати в США в 1989 р. досягли 11,1% вартості валового національного продукту [6].

Про потенціал логістики можна судити з порівняльного аналізу окремих важливих економічних показників провідних автомобілебудівних компаній "Toyota" і "General Motors" [41, с. 12]:

час опрацювання замовлення дилера: відповідно 1 день і 5 днів;

оборот запасів в системі постачання; відповідно 16 раз і 8 раз в рік;

тривалість виробничого ЦИКЛУ на заводі: відповідно 2 дні і 5 днів.

Тому існує нагальна необхідність розбудови теорії та практики логістики. В розвинутих країнах Америки, Європи уже тривалий час функціонують різноманітні національні товариства, організації, асоціації з логістики, створені з метою координації досліджень та розробок в галузі логістики. Міжнародна організація — Європейська логістична асоціація. Активно діють інституції з різноманітними інформаційними пропозиціями щодо вирішення логістичної проблематики, підготовки фахівців з логістики тощо.

Актуальність проблеми підтверджує також велика кількість періодичних видань, присвячених цілком або частково питанням логістики (наприклад, "Logistics Management" (Великобританія), "Logistica" (Італія), "Logistics" (Великобританія), "Logistik Spektrum" (ФРН), "Logistiques Magasine" (Франція), "Materials Management and Distribution" (Канада), "Logistik Heute" (ФРН), "Logistik im Unternehmen" (ФРН), "Logistyka", "Eurologistyka" (Польща), "Логистика" (РФ), "Дистрибуція і логістика" (Україна) та ін.). Засоби масової інформації виступають як інструменти поширення концепцій логістики.

Загалом у промислово розвинутих країнах формується відповідний інст­рументарій, уніфіковані логістичні рішення, оскільки повсюдно в сучасних умовах підтверджується теза, що виробничий процес досить істотно реагує на помилки логістики. Адже, коли необхідні як безпосередньо, так і опосередковано матеріали та інформація не будуть вчасно і повністю отри­мані, то найкращі виробничі системи не зможуть функціонувати. XXI століття актуалізує значення логістики не тільки як концепції управління, але і як філософії управління. Водночас у більшості країн, серед яких і Україна, логістика все ще знаходиться у фрагментарній фазі, тобто поширені лише логістичні рішення, що стосуються: прогнозування попиту, закупівлі, планування матеріальних потреб, планування виробництва, створення запасів, складування, планування дистрибуції, транспортування, опрацювання замовлень, системи пакування, обслуговування клієнта. Значно рідше використовується логістична концепція для управління матеріальними потоками в цілісному вигляді в окремих функціональних сферах (транспортування, складування тощо) чи фазах трансформації ресурсів (постачання, виробництво, збут, перероблення відходів тощо), не кажучи вже про концепцію логістики в межах всього підприємства.

Піонерами логістики в економіці України на сучасному етапі переважно є підприємства з іноземними інвестиціями. У разі участі іноземного партнера як стратегічного інвестора такі підприємства функціонують, здебільше, на засадах логістичної системи. Це створює реальні передумови поетапної логістичної інтеграції учасників логістичного ланцюга постачання та учасників мережі дистрибуції в міжорганізаційній логістичній системі і на їх основі повної логістичної інтеграції учасників ланцюга поставок (від первинного джерела ресурсів до кінцевого споживача). Власне так найбільшою мірою можна створити ефект синергії — ефект "взаємного підсилення елементів системи".

Концепцію логістичного управління реалізовано у певній логічній послідовності, згідно з рівнем теоретичного осмислення та практичного застосування передовими організаціями, починаючи від фрагментарного і закінчуючи інтегрованим об'єктом управління. Таке розуміння динаміки масштабу логістичного управління упорядковує дефініції логістичного управління як управління окремим логістичним процесом, інтегрованим логістичним процесом та управління логістичною системою в цілому. Хронологічно трансформація логістичного управління в практичній діяльності в [31] подана на рис. 1.1.

Схема ілюструє ключові досягнення логістичного управління в окремих часових діапазонах:

o акцентування уваги на проблемі мінімізації рівня запасів у сфері дистрибуції (50-ті роки), в постачанні (60-ті роки), у виробництві та постачанні (70-ті роки);

o акцентування проблеми беззапасного виробництва шляхом впровадження принципу "точно, своєчасно" (80-ті роки);

o оптимізація транспортних технологій та їх інтеграція в логістичних ланцюгах (починаючи з 50-х років);

o комп'ютерна підтримка прийняття та реалізації логістичних рішень в логістичному управлінні, починаючи від MRP, DRP і закінчуючи CILS — комп'ютерне інтегрованими логістичними системами, системами поповнення запасів (QR, ECR) (90-ті роки);

o інтеграція комп' ютерного забезпечення логістичних і виробничих процесів, зокрема MRP, DRP, EDI, з одного боку, та CAD, САМ, СІМ, TQM (TQC), з іншого (90-ті роки);

o інтенсивне формування мережі логістичних центрів дистрибуції з початку 2000 p., що виконують функцію системних "маніпуляторів" в оптимізації глобальних та локальних матеріальних потоків;

o формування макрологістичних систем задля ефективного функціонування економіки, передусім країн Європейського Союзу, в інфраструктурі та життєзабезпеченні й безпеці. До цих сфер можна віднести інтегровані транспортні системи, енергетичні системи, системи колективної безпеки тощо, що дає змогу реалізувати чотири основні "свободи" — вільного переміщення товарів, послуг, людей і капіталу в об'єднаному економічному просторі Європи;

o інтенсивне формування інтегрованих повних логістичних ланцюгів на засадах вертикальної інтеграції, інтегрованих логістичних систем в глобальних організаціях.

Узагальнюючи хронологію впровадження концепції логістики, подамо таку етапність розвитку логістичного управління у взаємозв'язку із цілями та масштабами об'єкта управління (табл. 1.2).

MRP підхід (Material Requirement Planning)

Система планування потреб розподілу (DRP — англ. Distribution Requirements Planning).

MRPII (англ.: Manufacturing Resources Planning), що використовує ті ж операційні правила, однак охоплює ширший спектр вирішуваних питань та враховує використання виробничих потужностей і технічного оснащення виробництва при одночасному інтегруванні всіх операцій із фінансовим плануванням; систему планування засобів розподілу

DRP II (Distribution Resources Planning), що охоплює всі ресурси, необхідні для здійснення дистрибуції.

Таблиця 1.2 Етапи розвитку логістичного управління

Викладемо характеристику поданих етапів логістичного управління.

Перший етап (таблиця 1.2.) стосується прийняття та реалізації логістичних рішень, що обмежувалися окремими фрагментами логістичної діяльності на підприємстві, передусім сферою запасів. Структура активів підприємства, їх прибутковість, як правило, мотивує підвищення зацікавленості до проблеми запасів, з метою оптимізації їх рівня в збуті, в постачанні тощо. І це знаходить своє вираження у формуванні системи управління запасами, що вимагає управління процесами закупівлі, транспортування, складування та утримання запасів у сфері постачання, в мережі дистрибуції тощо. Очевидно, що реалізація систем управління запасами забезпечить їх мінімально необхідний рівень шляхом встановлення процедур закупівлі (що, коли, скільки) та поповнення запасів матеріалів, сировини, готових виробів, а це своєю чергою гарантуватиме мінімізацію витрат запасів на підприємстві.

Однак мотив мінімізації витрат запасів логічно завершився сприйняттям крайньої концепції управління запасами - їх усуненням. Концепція беззапасного виробництва найповніше була реалізована в принципі ЛТ ("точно, своєчасно"). Одна з небагатьох концепцій, що успішно пройшли випробування часом, концепція "точно, своєчасно": кожна дія має відбуватися саме тоді, коли в ній виникає потреба. Це означає відсутність виробництва чи замовлення на виробництво до моменту появи потреби, коли в традиційних системах, навпаки, між різними діями, сферами створюються так звані "буфери", тобто запаси. Названі дві моделі в [44, с. 188] подані як "витягування" та "випихання" в логістичному ланцюзі: "витягування" забезпечує відсутність запасів в ланках логістичного ланцюга, та "випихання" грунтується на певних запасах в логістичному ланцюзі.

У табл. 1.3 наведені порівняльні результати використання традиційної моделі (стратегії запасів) і моделі JIT (стратегії без запасів).

Таблиця 1.3 Стратегія запасів і стратегія JIT

Характерний приклад високої ефективності використання стратегій "точно, своєчасно" (компанія "Toyota") можна спостерігати, порівнюючи час реалізації замовлення і обороту запасів в американській та японській автомобілебудівних компаніях (див. рис. 1.3).

Поданий приклад ілюструє як другий етап (таблиця 1.2.) інтеграції на рівні виробничого закладу (час виробництва, час створення повної моделі), так і третій етап — етап інтеграції в ланцюзі поставок (час формування замовлення, оборотність запасів в ланцюзі поставок) (рис. 1.3). Зазвичай інте­грація логістичного управління на рівні підприємства передбачає інтеграцію функцій і процесів сфер постачання, виробництва і збуту. Це означає розгляд логістики як функціональної сфери діяльності підприємства, для якої теж є характерним і необхідним формування: ш логістичних цілей підприємства;

· логістичної стратегії підприємства;

· концепції логістичних рішень;

· прийняття та організація виконання управлінських рішень з логістичного управління;

· оцінки та контролю результатів логістичної діяльності.

Популяризації та проектуванню систем логістичного управління може сприяти досвід передових фірм в сфері логістики, узагальнений в Північній Америці в дослідженні на замовлення "Council of Logistics Management".

Характерні риси організації логістики — це:

· верховний принцип відданості стосовно клієнтів,

· концентрація контролю, який раніше здійснювався локальними функціями,

• втягнення у близькі зв'язки з постачальниками,

• високоформалізований логістичний процес,

• акцент на операційну еластичність,

• застосування всебічних принципів оцінки результатів,

• інвестування в інформаційні технології.

В який спосіб провідні фірми управляють логістикою?

Досвід показує таке:

а) стосовно структури організації:

v вже віддавна володіють формальною організацією логістики;

v охоче погоджуються, щоб логістикою управляв менеджер вищого рівня;

v приймають еластичніший підхід до організації логістики і заохочують до частих реорганізацій з метою використання нових можливостей, які появляються;

v віддають перевагу радше централізованому контролю;

v підлягають все більшій централізації у мірі підпорядкування організаційної структури своїй місії;

v відповідають за більш "традиційний" персонал і лінійні функції;

v виходять за межі традиційних функціональних поділів і приймають обов'язки, які раніше не належали до компетенції логістики.

б) стосовно стратегії:

o визнають логістику процесом, який підвищує вартість;

o все більше прямують до отримання і утримання задоволення покупців;

o прикладають зусилля до еластичності, зокрема у випадку спеціальних і нетипових замовлень;

o ефективніше реагують на неочікувані ситуації;

o більш охоче користуються послугами субвиконавців;

o акцентують більше уваги на результатах обслуговування як всередині фірми, так і стосовно клієнтів;

o більш охоче сприймають зв'язки з постачальниками і споживачами як кооперацію стратегічного значення;

o передбачають, що у майбутньому будуть користуватися послугами третіх осіб ще частіше, ніж сьогодні.

в) стосовно поведінки менеджерів:

Ø присвячують більше уваги формальному плануванню логістики;

Ø більш охоче надають доступ до планів та норм, видаючи документи, які чітко презентують місію фірми;

Ø більш охоче залучають провідних спеціалістів з логістики до страте­гічного планування організації;

Ø результативно реагують на непередбачувані ситуації;

Ø регулярно застосовують широкий діапазон критеріїв виміру результа­тів, який охоплює управління активами, витрати, обслуговування кліє­нта, продуктивність і якість;

Ø охоче застосовують технології перетворення даних і інформаційні си­стеми високої якості;

Ø використовують комп'ютери у багатьох цілях, а також планують роз­будову бази і її осучаснення;

Ø цікавляться і застосовують нові технології, такі як електронний обмін даними (EDI), а також штучний інтелект (експертні системи).

Етап інтеграції в логістичному ланцюзі поставок провідних компаній світу відбувається шляхом вертикальної інтеграції постачальників, виробників і дистриб'юторів. Маючи на меті отримання стратегічного ефекту від такого інтегрованого логістичного управління ланцюгом поставок, радикальної зміни вимагають базові принципи управління, серед яких перехід:

Ø від функції до процесу;

Ø від прибутку до прибутковості;

Ø під продукту до клієнта;

Ø від трансакції до зв'язків;

Ø від запасів до інформації.

В [44, с. 263] схематично подано ланцюг пропозиції фірми Xerox, яка є характерним прикладом вертикально інтегрованого підприємства, що безпосередньо виробляє, продає та обслуговує свою продукцію (рис. 1.4).

Орієнтуючись на такі цілі:

Ø задоволення споживачів;

Ø рентабельність активів;

Ø частка ринку;

Ø задоволення працівників;

керівництво компанії сформувало систему пропозиції у вигляді замкнутої петлі, що дозволило їй вже в 1989 році досягнути вагомих результатів у сфері управ­ління запасами порівняно із відомими електронними фірмами (рис. 1.5).

З діаграми видно, що завдяки зниженню витрат утримання запасів фірма може отримати необхідний капітал для розробки нових продуктів. Тому почи­наючи з 1989 року фірма Xerox активно розробляє і впроваджує інтегровані стратегії і процеси в цілому ланцюзі пропозиції шляхом управління запасами і логістикою. Орієнтиром такої діяльності є прийняті напрями у сфері рівня обслуговування, використання активів і витрат логістики, подані на рис. 1.6.

Досвід провідних компаній світу дозволяє окреслити загальні (типові) принципи та підходи до логістичного управління інтегрованим ланцюгом поставок:

1. Нарівні вибору стратегії: пріоритетна ціль полягає в поліпшен­ні обслуговування споживача шляхом зростання швидкості реагування на попит із одночасним охопленням всього життєвого циклу продукту від розробки до утилізації відпрацьованих частин.

2. На рівні планування: спільне інтегроване планування учасників логіс­тичного ланцюга за принципом "одна організація", що означає інтегровані пара­метри циклу замовлення, рівня запасів, планової інформації тощо.

3. На рівні реалізації логістичних процесів: інтегроване управління прос­торово-часовим переміщенням матеріальних благ, що вимагає повної інтеграції функцій і процесів в ланцюгу поставок.

Реалізація згаданих принципів і підходів до поставок в [47] подана у вигляді структурованих правил (рис. 1.7).

Ефективність функціонування логістичних ланцюгів поставок підвищує сучасна концепція поповнення запасів — система швидкого реагування як новітня реалізація принципу ЛТ, в якій відбувається повноцінна заміна запасів інформацією. Впровадження такої стратегії стало можливим завдяки розвитку інформаційних технологій, передусім електронного обміну даними (EDI), електронних пунктів продажу (EPOS — electronic point of sale) тощо і транспортних технологій. Стає зрозуміло, що система "швидкого реагування" є класичним прикладом повноцінної заміни запасів інформацією, допустимі зони якої ілюструє рис. 1.8.

Зона І є ефективнішою з погляду витрат для традиційних систем, однак якщо рівень обслуговування більший ніж Ко, стає перспективнішою система швидкого реагування.

Окрім того, перевага системи швидкого реагування полягає у зменшенні ризику помилкового прогнозу, рівня страхових запасів, рівня запасів "в дорозі", часу реалізації замовлення.

Черговим четвертим етапом (таблиця 1.2.), етапом найвищої інтеграції, необхідно вважати формування системи логістично зорієнтованого управління організацією, логістичною кооперацією організацій, інтегрованим ланцюгом поставок. Мова йде про трансформацію системи управління в систему логістичного управління, в якій принципи, концепція, стратегія логістики виконують функції генеральних (корпоративних), а організаційна одиниця логістики стає головним структурним підрозділом в системі управління. Рівень трансформації системи управління в систему логістичного управління залежить від масштабів логістичної інтеграції, яка в [49] структурована так (рис. 1.9):

На рис. 1. 9 орієнтації варіантів логістичного управління подано в мат­ричній моделі, координатами якої є "масштаб інтеграції логістики" та "сфера логістичного управління". Інтеграція логістичних рішень та завдань прямує від часткового охоплення окремих фаз чи функцій логістичних процесів до повного (системного) охоплення, коли всі ланки логістичного ланцюга об'єднані за цілями, стратегією тощо. Прикладом такої інтеграції в логістиці можна вважати визначення економічної величини замовлення, яке водночас було б оптимальним для всіх фаз (постачання, виробництва, дистрибуції), визначення рівнів складування готової продукції у виробництві в дистрибуційній мережі, що дозволяє досягнути системної оптимальності. Відповідно сфера логістичного управління на політичному рівні може охоплювати операційні завдання, стратегічні завдання і нормативні завдання (обслуговування клієнта, формування місії і культури підприємства).

Подана структуризація вимагає визначення відмінностей інтеграції логістики на стратегічному та операційному рівні.

Розглядаючи сутність та цілі стратегічного і оперативного логіс­тичного управління, в [49, с. 109] наведена порівняльна характерис­тика проблем.

Таблиця 1.4

Характеристика проблем стратегічного і операційного логістичного управління

Джерело: [49, с. 109]

Етапи теоретичного розвитку та практичного використання концепції логістичного управління відбуваються одночасно і цьому є об'єктивні пояснення. Водночас ця етапність окреслює напрям поглиблення впровадження логістичної концепції та забезпечення (майнового, організаційного, інформаційного) її ефективної реалізації. Цьому і будуть присвячені наступні розділи книги.