Сутність промислово-фінансових груп

У країнах з високорозвиненою ринковою економікою ПФГ по­сідають значне місце в народному господарстві й відіграють надзви­чайно важливу роль у його розвитку.

ПФГ — це сукупність юридичних осіб, які повністю або част­ково об'єднали свої активи на основі договору про створення цієї структури з метою техніко-економічної інтеграції для реалізації ін­вестиційно-інноваційних та інших програм, спрямованих на підви­щення конкурентоспроможності, розширення ринку збуту, створен­ня нових робочих місць та підвищення ефективності виробництва.

У загальних рисах на початку виникнення цієї структури ПФГ розглядалися як об'єднання великих фірм олігополістичного харак­теру, між якими розвивалися відносини економічної та фінансової взаємозалежності й формувалися поділ праці та її кооперування.

Нині ПФГ охоплюють промислові підприємства, дослідницькі організації, торговельні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди, тобто ці господарські структури стають своєрід­ним каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому. Уже на початку XX ст. помітним явищем стала інтеграція промислового й банківського капіталу. Перевага в цій інтеграції належала концернам та сімейним групам. Наразі про­довжується пошук ефективних форм міжфірмових зв'язків, які посі­дали б проміжне положення між власне ринковими відносинами й внутрішньофірмовою організацією. Це зумовлено прагненням забезпечити найвищу економічну ефективність при поєднанні переваг концентрації матеріальних та нематеріальних ресурсів з перевагами децентралізації управління й відповідальності.

Нині структура й характер ПФГ виявляють в окремих країнах як схожі риси, що пов'язано з діяльністю транснаціональних компа­ній, так і помітні відмінності. Значною мірою ці відмінності зумов­лені конкретними історичними особливостями, у тому числі і специ­фікою законодавчого регулювання ролі фінансових організацій що­до корпоративної власності. У наш час набули поширення як тради­ційні концерни на чолі з великою промисловою корпорацією, так і універсальні міжгалузеві групи, які сформувалися навколо банків.

Як показує світовий досвід, основними закономірностями роз­витку ПФГ є такі:

• цілеспрямована концентрація власності, у тому числі через перехресне володіння акціями;

• розвиток трастових відносин усередині групи;

• довгострокові перспективи інвестицій і власності на основі високого рівня експертизи проектів;

• високий рівень управлінської незалежності й міжфірмової конкуренції членів групи при реалізації проектів усередині групи;

• сумісна маркетингова діяльність за умови жорсткої конкуренції
вертикальних інтегрованих груп.

Нині термін ПФГ розглядається в широкому й вузькому розу­мінні цієї категорії. У широкому значенні — це будь-які форми від­носно стійкого співробітництва й взаємопроникнення промислового й фінансового капіталу. У вузькому значенні — це форма інтеграції промислових і фінансових структур, які задовольняють критерії, за­фіксовані у відповідних законодавчих актах.

Формування ПФГ — це складний договірний процес, який, у тому числі, залежить від макроекономічного стану, галузевої струк­тури промислового виробництва, ситуації на ринку. Процес створен­ня ПФГ, пов'язаний з консолідацією капіталу, налагодженням облі­ку й звітності, формуванням внутрішнього управлінського механіз­му, як показує досвід, займає близько двох років.

Існують обмеження на участь у ПФГ:

• забороняється участь більше ніж в одній ПФГ;

• дочірні підприємства можуть входити до складу ПФГ тільки разом зі своїм основним підприємством;

• державні й місцеві унітарні підприємства малого бізнесу мо­жуть увійти до складу ПФГ на умовах, визначених власником
майна;

• учасниками ПФГ не можуть бути громадські й релігійні органі­зації.