Мінімізація сукупних витрат на виробничі запаси вузькоспеціалізованих аграрних підприємств, переробних виробництв в аграрних і агропромислових підприємствах

У вузькоспеціалізованих аграрних підприємствах тваринницького напрямку — птахо- і бройлерних фабриках, свинокомплексах, скотовідгодівельних комплексах — є потреба в постійному поповненні за рахунок зовнішніх джерел постачання виробничих запасів комбікормів для забезпечення безупинності виробництва.

Крім того, з розвитком агропромислової інтеграції багато сільськогосподарських підприємств розвивають і такі види діяльності, як переробка сільськогосподарської продукції, виробництво безалкогольних напоїв, вина, пива тощо. В зв’язку з цим в аграрних підприємствах виникає проблема забезпечення власних потреб тарою (наприклад, пляшками, скляними банками, ящиками тощо) і різними інгредієнтами. Як правило, підприємства не можуть самостійно забезпечити себе даними видами оборотних фондів, а тому вони розв’язують цю проблему через постачальників.

Проблема як у першому, так і в другому випадках полягає в тому, щоб мінімізувати сукупні втрати, пов’язані із замовленням чергової партії якогось з названих ресурсів та її зберіганням на складі. Між величиною цих витрат і факторами, що на них впливають, існує такий взаємозв’язок: чим частіше підприємство робить замовлення на придбання необхідного йому ресурсу, тим більші витрати на такі замовлення воно несе, але при цьому зменшуються витрати на зберігання одиниці ресурсу. Водночас підприємство заморожує менше коштів, які витрачаються на придбання даного ресурсу.

Якщо підприємство буде рідко робити замовлення, то для забезпечення безупинності виробництва воно повинно купувати більші партії ресурсу в розрахунку на одне замовлення. Зрозуміло, що кошти, витрачені на придбання більших партій ресурсу, заморожуються на триваліший час, через що підприємства нестимуть додаткові втрати, їх величина може бути різною залежно від того, на що саме підприємство могло б ці кошти використати. За стабільної економіки найбільш імовірно, цю ця втрата буде не меншою, ніж процентна ставка за зберігання готівки в банку. Але слід пам’ятати, що зі скороченням кількості замовлень знижуються витрати підприємства на їх здійснення (поштові і телефонні витрати, витрати на транспорт тощо).

На рис. 12.1. показана залежність сукупних витрат від зміни співвідношення між витратами на замовлення і витратами на зберігання, а також точка, де сукупні витрати є мінімальними, а обсяг замовлення оптимальний.

Рис. 12.1. Формування мінімальних сукупних витрат
на замовлення і зберігання покупних предметів праці:

ОА — лінія витрат на зберігання ресурсу;

ВД — лінія витрат на замовлення ресурсу;

М — точка, що позначає величину мінімальних сукупних витрат;

Н — точка, що позначає мінімальний рівень витрат на зберігання і на замовлення;

Е — точка, що позначає кількість одиниць ресурсу в розрахунку на одне замовлення, за яким витрати будуть мінімальними

Для того щоб мінімізувати сукупні витрати, потрібно визначити розмір одного замовлення (одиниць ресурсу, що купується), за якого сума річних витрат на замовлення і річних витрат на зберігання ресурсу є найменшими.

Річні витрати на замовлення (Р_ВЗ) можна визначити за формулою:

де Пі — річний попит в і-му ресурсі, од.; Ко — кількість одиниць ресурсу в одному замовленні (обсяг замовлення); В — витрати на одне замовлення.

Річні витрати, пов’язані із зберіганням купленого ресурсу (Рзб), можна розрахувати з виразу:

де n — ставка банківського процента; Сі — вартість одиниці куп­леного ресурсу і-го виду, що зберігається на складі.

Обсяг замовлення, за якого сукупні витрати будуть мінімальними, визначається за формулою:

Звідси сукупні мінімальні витрати:

Св = Рвз + Рзб.

Слід зауважити, що викладений методичний підхід до визначення мінімальної величини виробничих запасів аграрних підприємств прийнятний для умов стабільного стану економіки. В іншому разі ці запаси формуються за вимогами, які диктують інфляція і дефіцит.

[1] У вітчизняній науці і практиці, замість поняття «оборотний капітал», використовувалося поняття «оборотні засоби». За своїм економічним змістом вони ідентичні.

[2] Див.: Кася Э., Беккер М., Иелсон А. Эффективное фермерское хозяйство. — М.: ВО Агропромиздат, 1991. — С. 285.