АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

ТЕМА 5. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ

5.1. Поняття та класифікація ресурсів

5.2. Ресурсний потенціал аграрного виробництва

5.3. Поняття й особливості матеріально-технічної бази підприємства

5.4. Енергетичні ресурси підприємств

5.5. Механізація та показники використання техніки

5.1. Поняття та класифікація ресурсів

Під ресурсами в економіці розуміють всі, що може бути залучено до процесу виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

Усі ресурси, що використовуються в процесі виробництва, можна класифікувати (рис. 5.1.1): за походженням; за характером використання; за способом відтворення; за участю у виробництві.

Рис. 5.1.1. Матеріально-технічні ресурси аграрного виробництва

За походженням усі ресурси поділяються на природні й економічні.

До природних ресурсів належать: земельні, водні, мінеральні, повітря, сонячна енергія, а також природні умови.

Економічні ресурси є кістяком виробництва й охоплюють засоби праці, які використовуються в процесі виробництва. Це трактори, автомобілі, комбайни, сільськогосподарські машини, виробничі будівлі та споруди, засоби зв'язку й інші засоби, що використовуються і характеризують потужність підприємств. Економічні ресурси, в свою чергу, поділяються на матеріальні, трудові та фінансові. Особливим видом економічних ресурсів є підприємницькі здібності.

Матеріальні ресурси - це сукупність предметів і засобів праці, якими володіє і які використовує підприємство у процесі виробництва. До них належать усі матеріально-речові елементи виробництва: природні матеріали (рослини, тварини), сировина та засоби праці.

Трудові ресурси- це сукупність людей, спроможних до праці, або наявне працездатне населення, яке має необхідний фізичний розвиток, знання та практичні навички і за віковими й освітніми даними відповідає певній сфері діяльності, може забезпечити якісне та своєчасне виконання передбачених технологією робіт у сфері матеріального виробництва.

Фінансові ресурси - грошові засоби, що є на рахунку в банку та касі підприємства і використовуються для обслуговування виробництва: на придбання засобів, сировини і матеріалів, оплату праці, інвестиції, науково-дослідні й пошукові роботи та ін.

Підприємницькі здібності– це здібності індивідума організувати випуск товарів і послуг, приймати рішення про виробництво товарів і послуг, брати на себе ризик, своєчасно впроваджувати нову техніку, технологію, інноваційні методи організації виробництва, створювати нові товари з покращеними споживчими властивостями.

За участю у виробництві всі матеріально-речові елементи поділяють на функціональні й ті, що перебувають у резерві, та можливі у використанні.

За характером використання матеріально-речові ресурси є виробничі й невиробничі.

Виробничі ресурси безпосередньо беруть участь у створенні продукції. До них належать матеріальні, земельні та трудові ресурси. У матеріально-речовій формі виробничі ресурси можуть бути поділені на предмети праці й засоби праці.

Предметами праці є речові елементи виробництва, на які спрямована праця людини і в процесі якої вона обробляє їх, змінює в потрібному для себе напрямі: рослини, тварини на відгодівлі, мінеральні й органічні добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми, насіння, паливно-мастильні матеріали, запасні частини і под.

Засоби виробництва - речові елементи, за допомогою яких людина діє на предмети праці з метою одержання продукції. Це: земля, будівлі, споруди, трактори, комбайни, автомобілі, транспортні засоби, сільськогосподарські машини та ін.

Головним виробничим ресурсом сучасної економіки окремі учені називають інформацію і знання. Під інформацією розуміється “відносно об’єктивна сутність, або набір даних про ті або інші виробничі і технологічні процеси”, а під знаннями – “інформація, засвоєна людиною і що не існує поза її свідомістю”.

За функціональною роллюу виробництві всі засобиможна поділити на три групи.

До першої групи належать засоби виробництва, що безпосередньо виробляють продукцію. Насамперед це продуктивна худоба і багаторічні насадження в плодоносному віці.

Другу групу становлять засоби, які забезпечують індустріалізацію виробництва і з допомогою яких підвищується рівень продуктивності праці й здійснюється виробничий процес. Це силові та робочі машини, транспортні засоби, комбайни, засоби механізації тваринницьких приміщень. Вони є продукцією промислових підприємств, ступінь їх впливу на ефективність аграрного виробництва визначається рівнем розвитку науково-технічного прогресу в цих галузях.

До третьої групи належать ті засоби праці, які створюють сприятливі умови для нормального виробничого процесу, - тваринницькі приміщення, приміщення складів, сховищ, різні споруди тощо.

Предмети праці та засоби виробництва є основою матеріально-технічної бази аграрного виробництва.

Темпи виробництва в аграрних підприємствах значною мірою визначаються станом матеріальних ресурсів, зокрема, рівнем забезпеченості, якісним складом і їх раціональним співвідношенням.

Тому для успішного розвитку аграрного виробництва необхідно забезпечити його відповідними ресурсами і створити умови для їх­нього раціонального використання на основі впровадження досяг­нень науково-технічного прогресу.

5.2. Ресурсний потенціал аграрного виробництва

Поняття ресурсного потенціалу сільського господарства При розгляді попереднього питання ми з’ясували, що можливості сільськогосподарських підприємств щодо збільшення виробництва продукції тісно пов'язані з наявністю в них відповідних виробничих

ресурсів.

Забезпече­ність господарства виробничими ресурсами характеризує його ресурсний потенціал.

Процес виробництва сільськогосподарської продукції можли­вий тільки при наявності і органічній єдності таких елементів про­дуктивних сил, як засоби і предмети праці та трудові ресурси. У зв'язку з цим важливими складовими ресурсного потенціалу сіль­ського господарства є матеріальні і трудові ресурси.

В процесі аграрного виробництва трудові ресурси поєднують матеріальні і земельні ресурси, а також забезпечують їх­нє раціональне використання. Отже, ресурсний потенціал сільсько­го господарства включає сільськогосподарські угіддя, матеріальні і трудові ресурси. Сукупність цих ресурсів є основою аграрного виробництва і визначає його ресурсний потенціал.

Ресурсний потенціал сільського господарства- це сукупність взаємопов’язаних ресурсів, які використовуються в аграрному виробництві. Можливості окремих господарств у досяг­ненні відповідних результатів значно відрізняються, що зумовлю­ється кількістю і якістю наявних виробничих ресурсів, або їхнім ресурсним потенціалом.

Окремі види виробничих ресурсів характеризуються відповід­ними і лише їм властивими функціями. Тому розвиток аграрного виробництва та підвищення його ефективності залежить від складу і раціонального співвідношення виробничих ресурсів.

Склад і структура ресурсного потенціалу, а також співвідношення окремих видів виробничих ресурсів залежить від характеру і особ­ливостей відповідних галузей сільського господарства. Так, у рос­линництві основними виробничими ресурсами є земля, машинно-тракторний парк, насіння, добрива, трудові ресурси та ін.

Ресурсний потенціал тваринництва включає такі важливі мате­ріальні ресурси, як поголів'я продуктивної і робочої худоби, спеці­алізовані виробничі приміщення ферм та їхнє обладнання, корми, лікарські препарати, трудові ресурси та ін. При цьому частка про­дуктивної худоби має бути такою, щоб її раціональне використан­ня забезпечувало ефективне функціонування всіх інших виробни­чих ресурсів.

Ресурсний потенціал сільського господарства є матеріально-речовою основою виробничого потенціалу, що характеризує мож­ливості підприємства виробляти певний обсяг сільськогосподар­ської продукції. Як економічна категорія виробничий потенціал відображає не фактично одержані результати виробництва сіль­ськогосподарського підприємства, а його потенціальні можливості в досягненні цих результатів. Тому виробничий потенціал характе­ризується можливим рівнем сільськогосподарської продукції при раціональному використанні сукупних ресурсів.

Отже, виробничий потенціал сільського господарства - це об’єктивно обумовлений рівень господарських результатів, що забезпечується раціональним використанням виробничих ресурсів. При цьому виробничий потенціал господарства визначається мож­ливим обсягом виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Характеризуючи суть потенціалу сільського господарства, слід розрізняти такі його види: ресурсний, виробничий і економічний.

Економічний потенціал сільського господарства - це сукупність економічних можливостей галузі які можуть бути використані для розв'язання конкретних соціально-економічних проблем села. Він визначається розміром чистої продукції, що може бути створена у сільському господарстві і використана для забезпечення потреб суспільства. При цьому необхідно мати на увазі, що економічний потенціал сільського господарства залежить від розвитку його про­дуктивних сил і характеру аграрних виробничих відносин.

У сучасних умовах сільськогосподарське виробництво розвива­ється на основі різних форм власності і видів господарювання, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою форму­вання соціально-орієнтованої ринкової економіки. Це сприятиме прискоренню соціального розвитку села, поліпшенню умов праці і побуту його працівників на основі раціонального використання економічного потенціалу сільського господарства.

Економічна ефективність використання ресурсного потенціалу сільського господарства У процесі сільськогосподарського виробництва як ресурси функціонують: сільськогосподарські угіддя, працівники матері­ального виробництва, основний і оборотний капітал. Тому показни­ки ефективності використання ресурсного потенціа-

лу сільського господарства повинні насамперед характеризувати ефективність використання окремих видів виробничих ресурсів.

Показники економічної ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів:

1) земельних ресурсів: вартість валової і чистої продукції та прибутку з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

2) трудових ресурсів: вартість валової і чистої продукції на од­ного середньорічного працівника і на 1 люд.-годину;

3) основного капіталу: капіталовіддача (вартість валової про­дукції на 1 грн. основного капіталу), капіталомісткість продукції (вартість основного капіталу на 1 грн. вартості валової продукції);

4) оборотного капіталу: коефіцієнт оборотності оборотних засо­бів (кількість оборотів за рік), тривалість одного обороту в днях;

5) основного і оборотного капіталу: норма прибутку (відношен­ня маси прибутку до середньорічної вартості основного і оборот­ного капіталу у процентах).

Для визначення економічної ефективності сукупного ресурсно­го потенціалу сільського господарства використовуються такі по­казники: вартість валової і чистої продукції, дохід (виручка) від ре­алізації продукції та прибуток з розрахунку на 1000 грн. сукупного ресурсного потенціалу.

Ці показники є узагальнюючими і в цілому характеризують ефектив-ність використання ресурсного потенціа­лу господарства. Використання єдиного критерію ефективності за­мість сукупності показників дає змогу визначити умови найефек­тивнішого використання ресурсного потенціалу.

Шляхи підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства Економічна ефективність використання ресурсного потенціа­лу сільгосппідприємств залежить від багатьох фак­торів, особливо від рівня їхньої ресурсозабезпеченості. Розвиток сільського господарства на основі

концепції виробничих ресурсів зумовлює збільшення виробництва продукції і підвищення його ефективності. При підвищенні ресурсозабезпеченості сільсько­господарських підприємств порівняно високими темпами зростає виробництво валової продукції.

Ефективність аграрного виробництва значною мірою залежить від структури ресурсного потенціалу. В госпо­дарствах з високим рівнем ефективності виробництва структура ресурсного потенціалу відзначається порівняно більшою часткою основного і оборотного капіталу та меншою - земельних ресур­сів. При однаковій якості землі в господарствах вища питома вага продуктивного капіталу у складі ресурсного потенціалу зумовлює збільшення виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь і на 1000 грн. сукупного потенціалу. Отже, збільшення виробництва продукції сільського господарства може бути досягнуто на основі підвищення рівня ресурсозабезпе­ченості та вдосконалення структури ресурсного потенціалу.

Важливим фактором підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу є спеціалізація підприємства на вироб­ництві окремих видів сільськогосподарської продукції. Це ство­рює сприятливі умови формування ресурсного потенціалу госпо­дарства і забезпечує оптимальну його структуру.

5.3. Поняття й особливості матеріально-технічної бази підприємства

­­Матеріально-технічна база аграрного підприємства- сукупність усіх матеріальних умов здійснення процесу виробництва в поєднанні з його технологією в галузях і підрозділах цього підприємства.

Оскільки галузь сільськогосподарського виробництва має особливості, то вони значною мірою впливають і визначають особливості функціонування матеріально-технічної бази аграрного виробництва, які необхідно брати до уваги, щоб ефективно використовувати її.

Найважливішою складовою матеріально-технічної бази є земля – го-ловний засіб виробництва аграрних підприємств. У зв'язку з тим, що земельні ділянки неоднорідні за якістю та родючістю, їх віддача і фактичні витрати на одиницю продукції є різними. Тому підвищення родючості землі - важливий захід, який може забезпечити ефективне використання інших засобів.

Другою особливістю матеріально-технічної бази є її залежність від природних умов, дії природних чинників. Це пов'язано з тим, що вагома частина матеріальних ресурсів, які використовуються в аграрних підприємствах, живі організми: рослини і тварини, котрі розвиваються за своїми біологічними законами, тобто законами природи, що варто зауважити, використовуючи їх. Скажімо, не можна примусити корову давати приплід більший, а ніж одне теля (та й то не щороку); і якщо у свиноматки період супоросності становить три місяці, три тижні й три дні, то жоден науковий захід не в змозі змінити такий процес. Практично неможливо отримати в нашій країні два врожаї зернових на рік.

Матеріально-технічна база підлягаєвпливу природних факторів. Умови праці просто неба, дія стихійних природних явищ (дощ, вітер, мороз, спека, порох) зумовлюють підвищені вимоги до рівня надійності та довговічності засобів праці як елементів матеріально-технічної бази.

Характерною рисою елементів матеріально-технічної бази є достатньо високі вимоги до їх мобільності. Це пов'язано з територіальною розосередженістю виробничого простору та специфікою процесу виробництва, яка полягає в тому, що предмети праці (земля, рослини) нерухомі в просторі, зате всі засоби обробітку землі й рослин - мобільні.

Особливість матеріально-технічної бази полягає і в тому, що її застосовують з урахуванням сезонного характеру виробництва. Тому значну кількість сільськогосподарських машин і знарядь використовують нетривалий період (зерновий комбайн - впродовж 10 днів); виникає також необхідність створювати відповідні виробничі запаси насіння, кормів і под. Це зумовлює додаткові витрати на її утримання та зберігання.

Крім того, засобами виробництва є продукція, безпосередньо ними створена (продуктивна худоба, корми, насіння, органічні добрива).

Водночас рівень матеріально-технічної бази, її застосування, надійність і здатність задовольнити вимоги технології виробництва сільськогосподарської продукції дуже залежить від розвитку промисловості

Матеріально-технічна база аграрного виробництва містить велику кількість найменувань і марок елементів. Система машин для аграрного сектору передбачає понад 3,5 тис. найменувань технічних засобів. Такої різноманітні немає в жодній іншій галузі народногосподарського комплексу будь-якої країни. Для обслуговування великої кількості техніки потрібна потужна база постачання, ремонту та сервісу.

Крім технічних засобів, до складу матеріально-технічної бази входять різні приміщення, будівлі й споруди, що мають відповідати встановленим вимогам. Наприклад, у тваринницьких приміщеннях необхідно дотримуватись норм санітарії, створити належний мікроклімат, адже тут здійснюється процес виробництва і постійно перебуває худоба як рівноправний учасник цього процесу. Від стану таких приміщень залежить кількість і якість кінцевого продукту. Вони повинні також відповідати вимогам та надійності, оскільки аграрне виробництво вирізняється підвищеною матеріальною місткістю.

5.4. Енергетичні ресурси підприємств

 

Матеріально-технічна база аграрного виробництва, у зв'язку зі специфікою, - достатньо мобільна. Щоби тривав робочий процес, засоби виробництва повинні бути забезпечені рушійною силою - двигунами. Їх потребують трактори, автомобілі, комбайни, сільськогосподарські машини, різне обладнання й установки зернотоків, кормоцехів, складських та інших виробничих приміщень. На виконання певного обсягу робіт, зокрема в підсобних господарствах, залучають живу тяглову силу.

Сукупність потужності механічних двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, а також електродвигунів різних установок і робочих тварин у перерахунку на механічну силу становлять енергетичні потужності підприємств (рис. 5.4.1).

Рис. 5.4.1. Енергетичні ресурси підприємства

та показники забезпеченості

Енергетичні потужності аграрного підприємства характеризує їх структура, що визначається як відсоткове відношення окремих видів до загальної потужності. У структурі частка тракторних, автомобільних і комбайнових двигунів становить близько 70 %. При цьому питома вага двигунів тракторів у загальній структурі дорівнює майже 35 %, автомобілів - близько 23 % і комбайнів - 12 %. Електричні двигуни й електроустановки займають майже 23 %, решта припадає на живу тяглову силу

Рівень забезпеченості енергетичними ресурсами характеризується такими показниками, як енергозабезпеченість підприємства й енергоозброєність праці.

Енергозабезпеченість показує, скільки припадає енергетичних потужностей у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Її визначають відношенням загальної кількості енергетичної потужності на площу сільськогосподарських угідь:

ЕЗ = ∑ ЕП : S×100 (к. с. / 100 га с.-г. угідь)

Енергоозброєність праці засвідчує, скільки енергетичних потужностей припадає на середньорічного працівника (СРП). Її визначають як відношення суми енергетичних потужностей до кількості середньорічних працівників:

ЕО = ∑ ЕП : ∑СРП (к. с. / чол.)

Рівень забезпеченості енергетичними ресурсами значною мірою впливає на кінцеві результати аграрного виробництва. Між ними існує пряма залежність: зі зростанням енергоозброєності праці зростає врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин і праці, а також знижуються виробничі витрати на одиницю продукції. При цьому затрати живої праці значно знижуються і зростає частка минулої праці.

В енергетичних ресурсах важливе місце посідає електрифікація аграрного виробництва. Вона сприяє підвищенню комплексної механізації й автоматизації аграрного виробництва, зокрема у використанні стаціонарного обладнання. Її широко й ефективно використовують у кормоцехах тваринницьких комплексів, теплицях, зернових токах, для водопостачання, а також у соціальній сфері. Основними показниками, що характеризують використання електроенергії аграрними підприємствами, є електрозабезпеченість і електроозброєність праці.

Електрозабезпеченість показує, скільки використано електроенергії на виробничі цілі в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Електроозброєність праці засвідчує, скільки електроенергії, спожитої на виробничі цілі, припадає з розрахунку на середньорічного працівника, зайнятого безпосередньо на виробництві.

Показники електроозброєності й електрозабезпеченості в аграрних підприємствах дуже різні, що зумовлено відмінностями галузевої структури виробництва, рівнів його спеціалізації, концентрації, неоднаковим рівнем індустріалізації виробництва.

Хоч використання електроенергії підприємствами стало одним з основних джерел їх енергетичних потужностей, проте частка електроенергії, спожита аграрним сектором виробництва, незначна в загальному виробництві та використанні її народногосподарським комплексом. Сільське господарство споживає не більше 10-12 % загальної кількості виробленої електроенергії, тому електроозброєність праці становить не більше 3500 кВт - год.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність застосування електроенергії, є: рівень продуктивності праці та собівартість продукції, термін окупності додаткових капітальних вкладень в електроенергію. Їх визначають при порівнянні двох варіантів: зі застосуванням електроенергії та без її застосування.

Застосування електроенергії аграрними підприємствами має не лише велике економічне, а й соціальне значення. її широко використовують для поліпшення умов праці й побуту працюючих.

5.5. Механізація та показники використання техніки

 

До головних умов підвищення продуктивності праці в сільському господарстві належать прискорення темпів і підвищення рівня оснащеності аграрного виробництва технікою. Внаслідок механізації виробничих процесів рівень продуктивності праці можна підвищити на 50 і більше відсотків.

Механізація виробництва - це процес заміни ручної праці машиною, окремих машин - системою машин.

Розрізняють три ступеня розвитку механізації: часткова механізація; комплексна механізація; автоматизація виробництва.

Часткова механізація має місце, якщо механізовано лише окремі процеси виробництва, а решта виконується вручну.

Комплекснамеханізація передбачає механізацію виконання і основних, і допоміжних процесів, зберігаючи ручне управління машинами.

Автоматизаціявиробництва забезпечує виконання машинами всіх виробничих процесів; людина тільки контролює їх за допомогою автоматичних пристроїв і відповідних програм. Це широко використовують при очищенні зерна, на птахофабриках, у відгодівельних комплексах.

Для забезпечення комплексної механізації й автоматизації виробництва, і для того, щоб розвиток матеріально-технічної бази аграрних підприємств відповідав вимогам індустріалізації, необхідна певна система машин.

Система машин - ланцюг чи сукупність різних видів техніки, що забезпечують послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі. Існує дві системи машин - для рослинництва й тваринництва.

На відміну від системи, групи машин, які використовують для виробництва певного виду продукції та забезпечують комплексну механізацію всього технологічного процесу, називають комплексом машин. Комплекс машин, у певному наборі, окремо застосовують на виробництві цукрових буряків, збиранні картоплі, зернових те інших культур.

На тваринницьких фермах ще широко застосовується ручна праця на приготуванні й роздаванні кормів, операціях з догляду за тваринами. У зв'язку з цим галузь тваринництва, як жодна інша, потребує великої кількості працюючих. Його продукція трудомістка.

Рівень механізації виробництва визначається як відсоткове відношення обсягу робіт, виконаних машинами, до загального їх обсягу:

Якщо визначають рівень механізації окремого процесу, то використовують фізичний вимір робіт, а загалом у галузі - еталонні гектари.

Рівень та ефективність використання машинно-тракторного парку аграрних підприємств характеризується системою натуральних і вартісних показників.

До натуральних належать:

- річний виробіток на трактор, комбайн, автомобіль;

- денний і змінний виробіток на трактор, автомобіль;

- коефіцієнт змінності;

- коефіцієнт використання тракторів і автомобілів;

- коефіцієнт технічної готовності тракторів і автомобілів;

- коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля;

- коефіцієнт корисного пробігу автомобіля.

Вартісні показники:

- собівартість еталонного гектара;

Метою впровадження нової техніки та комплексу машин є насамперед підвищення ефективності аграрних підприємств. Однак дуже важливо, оцінюючи нову техніку, звернути увагу на умови праці механізаторів і збереження навколишнього середовища.

Купують нову техніку, якщо підприємство запроваджує нові технології, розширює масштаби виробництва. При цьому підприємство не має змоги орендувати потрібну техніку, а сукупні витрати на експлуатацію техніки менші від орендної плати. Поштовхом до придбання може стати нетиповість виробництва.

Орендують техніку тоді, коли підприємству необхідно виконати певну разову роботу, яка вирізняється невеликим обсягом, але вимагає спеціалізованої техніки. Її купівля економічно недоцільна через високі постійні витрати на одиницю виконуваних цією технікою робіт, а такі витрати перевищують орендну плату (наприклад, плантажна оранка).

Щоб обрати вигідний варіант - орендувати техніку чи придбати нову, необхідно визначити річну суму витрат на її утримання в розрахунку на одиницю виконаних робіт і порівняти це з орендною платою й іншими витратами, якщо такі передбачені договором про оренду.

 

Перелік питань для самостійної роботи і аудиторного контролю

1. Поняття ресурсів

2. Класифікація ресурсів, що використовуються в процесі виробництва

3. Суть ресурсного, виробничого і економічного потенціалу сільського господарства

4. Економічна ефективність використання ресурсного потенціалу сільського господарства

5. Шляхи підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства

6. Поняття матеріально-технічної бази аграрного підприємства

7. Особливості матеріально-технічної бази

8. Енергетичні ресурси підприємства

9. Показники забезпеченості енергетичними ресурсами підприємства

10. Поняття механізації виробництва

11. Рівень механізації виробництва. Комплексна механізація і автоматизація виробництва

12. Показники використання машинно-тракторного парку

13. Мета впровадження нової техніки та комплексу машин

 


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Отдельные опоры | Требования, предъявляемые к перекрытиям. Классификация.




Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 4501;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.042 сек.