Опора на позитивне в особистості воїна та військовому колективі.

Філософською основою цього принципу є відоме положення діалектики про суперечність людської природи. У людині позитивні якості нерідко співіснують з негативними. Повністю негативних, як і стовідсотково позитивних, людей не існує.

Принцип потребує зосередження основної уваги військового керівника на позитивних якостях підлеглих і позитивних досягненнях підпорядкованого йому підрозділу з метою їх розвитку, вдосконалення та вмілого використання в інтересах служби.

Сутність принципу опори на позитивне у військовому вихованні полягає у тому, щоб використати усе краще, позитивне, що має воїн, чого досяг військовий колектив, опертися на це і вміло використати в роботі з людьми.

Основні вимоги принципу:

– оптимістичний підхід військового керівника у виховній роботі до кожного військовослужбовця, до всього військового колективу. Такий підхід передбачає віру в людину, в її кращі наміри, її можливості, а також віру в силу колективу;

– вміння та бажання досконало вивчати підлеглих, знаходити в них позитивні якості, риси, звички та інші характеристики, які можна грамотно використовувати в роботі з ними, спиратися на них, розвивати й вдосконалювати;

– не зосереджуватися тільки на негативних рисах характеру та інших якостях воїнів, на їх недоліках у поведінці, бо це значно деформує виховний процес, заважає розвитку особистості;

– переконливо показувати воїнам, особливо тим, хто характеризується не дуже позитивно, їх перспективу стати кращими, поважними людьми в підрозділі;

– уважно й дбайливо ставитися до ростків усього нового, позитивних змін в особистості воїна, військовому колективі. Помічати їх і всіляко підтримувати. Воїн має відчувати задоволення від того, що командир це помітив і оцінив;

– терпляче, вміло і наполегливо розвивати у військовослужбовців усе позитивне, що в них є – якості, властивості, намагання, форми поведінки, знання, уміння, звички й т. п.;

– додержуватися почуттів міри й такту в критиці негативних боків військовослужбовців, їх похибок, проступків та інших недоліків;

– заохочувати воїнів до позбавлення від своїх вад, хиб, недоліків, формувати в них прагнення до наполегливого самовиховання.