Місце і роль Верховного Суду України в системі адміністративного судочинства України

До 16 березня 2010 року Верховний Суд усував недоліки в застосуванні законів шляхом повторного касаційного розгляду рішень судів загальної юрисдикції. Проте 16 березня 2010 року Конституційний суд України (далі – КСУ) оприлюднив прийняте 11 березня 2010 року рішення № 8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», які містяться у ст. 125 Конституції, терміна «касаційне оскарження», що міститься у ст. 129 Конституції.

Конституційний суд України дійшов висновку, що рішення Вищих спеціалізованих судів (Вищого господарського суду та Вищого адміністративного суду) не можуть бути переглянуті у касаційному порядку у Верховному суді України, оскільки ВГС України та ВАС України є касаційними інстанціями, а перегляд двічі тієї самої справи у касаційному порядку є порушенням Конституції. Розглянувши матеріали справи, КСУ вирішив, що визначення в положенні п. 8 ч. 3 ст. 129 Основного закону, як одного з основних принципів судочинства «забезпечення…касаційного оскарження рішення суду» у системному зв'язку з положеннями ч. 1 ст. 8 і ст. 125 Конституції означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції.

Таке рішення Конституційного Суду України означало втрату Верховним Судом України касаційних повноважень у господарських та адміністративних справах.

Існування «подвійної» касації (Вищий адміністративний суд України та Верховний Суд України були судами касаційної інстанції) ніяк не можна визнати позитивним явищем у функціонуванні судової системи, бо в ній закладено суттєве юридичне протиріччя, оскільки касація – це «одноразова» процесуальна дія.

Одним із проблемних питань перегляду адміністративних справ є їх допуск до провадження у ВС України. Цей допуск здійснює Вищий адміністративний Суд України на підставі зазначених вище підстав.

Що стосується першої підстави для подання заяви про перегляд судового рішення, а саме – неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, то вона надає особі широкі можливості для оскарження, але при її застосуванні можна неодмінно зіткнутися з рядом ускладнень.

Згідно КАС України у заяві про перегляд судових рішень зазначаються конкретні, різні за змістом, судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Такі рішення можна знайти, використавши базу Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет. А що ж робити мешканцям сільських населених пунктів, у яких відсутня така можливість? У сільській місцевості мешкає більше 35 відсотків населення України, тобто, понад 15 мільйонів українців позбавлені реального доступу до Верховного Суду України.

Крім цього, це означає, що Верховний Суд України може реагувати тільки на помилки, які допущені ВАС України, не маючи можливості виправляти помилки, які допущені місцевими адміністративними судами та апеляційними адміністративними судами.

Що стосується другої підстави для перегляду справи у ВС України – встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, то в цьому випадку заява може бути подана на будь-які рішення в адміністративних справах, у тому числі й з підстав порушення процесуального права. Проте відповідно до статистики, у першому півріччі 2012 р. з 89 ухвал про скасування рішень, ВС України ухвалив тільки 2 з мотивів установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішення справи.

Аналітичний огляд стану здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України у 2013 році показує, що у 2013 році у Вищому адміністративному суді України перебувало5317 заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України (проти 4751 такої заяви у 2012 році) і тільки 480 справ допущено до провадження у Верховному Суді України[3].

З наведеного випливає, що в переважній більшості випадків ВАС України відмовляє у допуску справи до провадження. Це означає, що справи так і не потрапляють до розгляду у Верховному Суді України.

Таким чином, передбачений законодавством механізм перегляду адміністративних справ ВС України ускладнює доступ громадян до правосуддя, містить суттєві загрози конституційним гарантіям права громадян на судовий захист, а також призводить до ігнорування ролі даного судового органу в адміністративному судочинстві. Для всебічного захисту прав і свобод громадян, для зміцнення довіри громадян до судової влади необхідно внести зміни в чинне законодавство і передбачити, що заяву про оскарження рішення з тих чи інших підстав потрібно подавати безпосередньо до ВС України. Крім цього, це забезпечить відсутність зацікавленості суддів Вищого адміністративного суду України у вирішенні справи та розв’яже ще одне проблемне питання практики, а саме питання про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Частина перша ст. 9 Закону не дає однозначної відповіді на рахунок якого суду необхідно сплачувати судовий збір у разі вирішення Вищим адміністративним судом України питання про допуск справи до провадження у ВС України. Також не зрозуміло, чи є допуск справи до провадження її розглядом. Якщо вважати, що допуск ВАС України справи до провадження не є розглядом справи, то судовий збір потрібно сплачувати на рахунок ВС України. Проте, як з’ясувалося, у більшості випадків ВАС України відмовляє у допуску справи до провадження у ВС України, тобто справи не надходять і не розглядаються Верховним Судом України. У цьому випадку судовий збір сплачений за подання заяви про перегляд судових рішень, на нашу думку, повинен бути повернутий заявникові, адже відповідної процесуальної дії з розгляду заяви Верховним судом України не відбулось.

Проте, якщо проаналізувати ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в якій передбачено розміри ставок судового збору, а також установлено вичерпний перелік документів та дій, за які передбачений такий платіж, то можна побачити що до вказаного переліку віднесено заяви про перегляд рішень ВС України. При цьому Закон не передбачає сплати судового збору за вирішення вищим спеціалізованим судом питання про допуск справи до провадження у ВС України та не визначає ставки такого платежу.

Можливість безпосереднього звернення до Верховного Суду України за захистом прав і свобод громадян без здійснення допуску ВАС України справи до провадження вирішить і вищезазначену проблему.

Завдання верховного суду держави принципово відрізняються від функцій судів нижчого рівня. Роль верховного суду не зводиться лише до здійснення судочинства: він є вищим судовим органом, що забезпечує ефективність національної правової системи та дію принципу верховенства права. Верховний суд як суд останньої інстанції визначає загальну практику судочинства в судах держави, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами, правову єдність та визначеність, а також розвиток права. Єдність судової практики гарантує передбачуваність змісту правових норм, які застосовуються судами держави, а також стабільність і прогнозованість судових рішень.

Судова практика ВС України має бути орієнтиром для всіх судів. Верховний суд є останньою судовою інстанцією, яка сприяє розвитку права, формуючи загальну судову практику та здійснюючи остаточне тлумачення законодавства, що є орієнтиром для судів нижчого рівня. Найвищий судовий орган повинен мати відповідний обсяг повноважень, необхідних для здійснення цих функцій.

Отже, недосконалість чинного законодавства щодо повноважень Верховного Суду України призводить до обмеження його значення та ролі щодо захисту прав і свобод громадян у сфері адміністративного судочинства. Визначення Конституцією України Верховного Суду України як найвищого судового органу безпосередньо пов'язане з його повноваженнями щодо здійснення правосуддя, яке має реалізовуватися шляхом наділення законом процесуальними повноваженнями суду касаційної інстанції, суду з перегляду рішень вищих спеціалізованих судів, іншими повноваженнями, що дадуть змогу забезпечити єдність судової практики, однакове застосування закону всіма судами загальної юрисдикції на території України.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке судова система України?

2. Вкажіть основні причини створення адміністративних судів в Україні.

3. Назвіть етапи створення системи адміністративних судів в Україні.

4. Яким нормативно-правовим актом вперше було окреслено систему адміністративних судів?

5. Коли було утворено Вищий адміністративний суд?

6. Які суди є адміністративними в розумінні КАС України?

7. Якою є в Укра­їні си­сте­ма адмі­ні­стра­ти­вних судів?

8. У чому проявляються особливості адміністративних судів першої інстанції?

9. У якому році закінчилося формування системи адміністративних судів?

10. Чи переглядає Верховний суд України рішення адміністративних судів у касаційному порядку?

Теми для написання рефератів:

1. Історичні аспекти становлення та розвитку адміністративної юстиції в Україні.

2. Перспективи вдосконалення системи адміністративних судів України.

3. Вищий адміністративний суд України: структура та компетенція.

4. Правовий статус Верховного суду України в адміністративному судочинстві.

Тестові завдання:

I рівень складності (виберіть одну правильну відповідь)

1. До місцевих адміністративних судів відноситься:

а) апеляційний адміністративний суд;

б) Вищий адміністративний суд;

в) окружний адмністративний суд.

2. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є:

а) Вищий адміністративний суд України;

б) Конституційний суд України;

в) Верховний Суд України.

3. Яка кількість окружних адміністративних судів діє в Україні:

а) 27;

б) 24;

в) 20.

II рівень складності (виберіть дві правильні відповіді)

3. Адміністративним судом у розумінні КАСУ є:

а) місцевий загальний суд при розгляді і вирішенні адміністративних справ;

б) окружний адміністративний суд;

в) апеляційний військовий суд;

г) Верховний суд України при перегляді судових рішень в цивільних справах;

д) апеляційний суд.

III рівень складності (вставте пропущене слово)

1.Система адміністративних судів першої інстанції є дворівневою.

2. Найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

3. У Вищому адміністративному суді діє чотири судові палати.

Список рекомендованої літератури:

Основна література:

1. Про Апе­ляцій­ний суд Укра­їни, Ка­са­цій­ний суд Укра­їни та Ви­щий адмі­ні­стра­ти­вний суд Укра­їни : Указ Президента України від 1 жовтня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

2. Про вдосконалення мережі адміністративних судів України : Указ Президента України від 16 жовтня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

3. Про кі­ль­кість суддів Апе­ляцій­но­го суду Укра­їни, Ка­са­цій­но­го суду Укра­їни та Ви­що­го адмі­ні­стра­ти­вно­го суду Укра­їни : Указ Президента України від від 7 ли­сто­па­да 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

4. Про судовий збір : Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 87.

5. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

6. Про судоустрій України : Закон України від 7 липня 2010 р. (втратив чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

7. Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів : Указ Президента України за станом на 16 листопада 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 24 листопада.

8. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», які містяться у ст. 125 Конституції, терміна «касаційне оскарження», що міститься у ст. 129 Конституції від 16 березня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. rada. gov. ua.

9. Адміністративне судочинство України : підручник / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов та ін. ; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.

10. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України за перше півріччя 2012 року [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.vasu.gov.ua.

11. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України за 2012 рік [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.vasu.gov.ua.

12. Закаблук М. Голова ВАС в 2004-2011 роках О. Пасенюк : «Своє завдання я виконав: система адміністративних судів твердо стоїть на ногах» / М. Закаблук // Закон і Бізнес. – № 39 (1078). – 29.09–05.10.2012.

13. Затираха І.О. Система адміністративних судів та її вдосконалення / І.О. Затираха // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 4. – С. 139–143.

14. Оніщенко О. КАС України: недоліки, суперечності та проблемні моменти застосування / О. Оніщенко // Юридичний радник. – 2007. – № 2 (16).

15. Сібільова Н. Теоретичні основи побудови судової системи України / Н. Сібільова // Право України. – 2009. – № 6. – С. 38–45.

16. Серьогін О.Ю. Справа про одноразове касаційне оскарження та перегляд рішень судів / О.Ю. Серьогін // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 3.

Додаткова література:

1. Пасенюк О. М. Адміністративне судочинство як системоутворюючий інститут адміністративного права України : зб. наук. праць «Актуальні проблеми держави і права». – Одеса : Юридична література, 2007. – Вип. 35. – С. 25-30.

2. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні / Ю. С. Педько. – К., 2003. – 208 с.

3. Селіванов А. Публічна влада і громадянин в умовах застосування судової адміністративної юрисдикції (проблеми теорії і практики) / А. Селіванов // Право України. – 2006. – № 9. – С. 28–33.

4. Стефанюк В. Адміністративна юстиція як провідна форма судового захисту прав громадян ; за заг. ред. проф. В. Б. Авер’янова. – К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – С. 217-228.

ТЕМА 3