ТАБЛИЦЯ 1

По­няття «адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство» можна розгляда­ти у таких значеннях:

‒ адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як га­лузь юри­ди­ч­ної на­уки;

‒ по­зи­ти­вне (об’єк­ти­вне) адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як га­лузь права;

‒ адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як окре­ма га­лузь пра­во­суддя.

Адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як га­лузь юри­ди­ч­ної на­уки розглядає чинне законодавство і судо­ву прак­ти­ку йо­го за­сто­сування, істо­рію та те­о­рію, законодавство інших держав, яке ре­гулює ви­зна­че­ні пра­во­відноси­ни. Адміністрати­вне судо­чинство має свій предмет і ме­тод. Як га­лузь на­уки адміністра­ти­вне судо­чинство та­кож до­ці­ль­но розгляда­ти як ці­лі­сну си­сте­му знань про пра­во­вий зміст про­це­сів, явищ, про­це­дур, що скла­ли­ся в теоретичній та практи­ч­ній сфе­рах адмі­ні­стра­ти­вно­го судочинства. Пра­во адміністративно­го судо­чинства ви­вчає по­няття і зміст права на судо­вий за­хист у публіч­но-пра­во­вих відно­синах, по­рядок і фо­рми йо­го ре­а­лі­за­ції та ме­ха­нізм за­безпе­чення.

Ха­ра­к­те­рни­ми ри­са­ми адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства як га­лузі пра­ва можна визначи­ти на­ступні:

1) адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство є фо­рмою ре­а­лі­за­ції адмі­ні­стра­ти­вно­го права як пра­ва ма­те­рі­а­ль­но­го;

2) спрямо­ва­не на ре­гулювання публі­ч­но-пра­во­вих відно­син;

3) одним із суб’єк­тів завжди ви­ступає суб’єкт вла­дних по­вно­ва­жень;

4) на­явність публі­ч­но­го інте­ре­су;

5) на­явність спе­ци­фі­ч­но­го, ли­ше йо­му при­та­манно­го, ме­то­ду – імпера­ти­вно-диспози­ти­вно­го з пе­вни­ми осо­бли­во­стями;

6) йо­го но­рми вста­но­влюють­ся Верхо­вною Ра­дою Укра­їни, що є ви­щим орга­ном зако­но­да­вчої вла­ди;

7) во­но зна­хо­дить ви­яв як у за­ко­нах Укра­їни, так і в між­на­ро­дних нормативно-право­вих ак­тах.

Адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як га­лузь пра­ва включає в се­бе:

1) за­га­ль­ні по­ло­ження (за­вдання адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства, визначення понять, які вжи­ва­ють­ся у КАС, за­ко­но­давство про адмі­ні­страти­вне судо­чинство, принци­пи адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства, по­ло­ження що­до правової до­по­мо­ги при вирі­шенні справ у адмі­ні­стра­ти­вно­му суді);

2) орга­ні­за­цію адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства (адмі­ні­стра­ти­вну юрисдикцію і підсудність адмі­ні­стра­ти­вних справ, склад суду, відво­ди, судо­ві викли­ки і повідомлення, фі­к­сування адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су, но­рми що­до учасни­ків адміністра­ти­вно­го про­це­су то­що);

3) про­ва­дження в суді першої інста­нції (зве­рнення до адмі­ні­стра­ти­вного суду та відкриття про­ва­дження в адмі­ні­стра­ти­вній спра­ві, підго­то­вче провадження, судо­вий розгляд спра­ви то­що);

4) пе­ре­гляд судо­вих рі­шень (апе­ляцій­не про­ва­дження, ка­са­цій­не провадження, прова­дження за но­во­ви­явле­ни­ми обста­ви­на­ми);

5) про­це­суа­ль­ні пи­тання, по­в’яза­ні з ви­ко­нанням судо­вих рі­шень в адміністративних спра­вах;

6) за­хо­ди про­це­суа­ль­но­го при­мусу;

7) при­кі­нце­ві та пе­ре­хі­дні по­ло­ження.

Адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство як окре­ма га­лузь пра­во­суддя характеризується:

1) на­явні­стю три­ла­нко­вої си­сте­ми спе­ці­а­лі­зо­ва­них судів. На сьо­го­дні­шній день існують окруж­ні, апе­ляцій­ні адмі­ні­стра­ти­вні суди та Ви­щий адміністративний суд Укра­їни;

2) мо­ж­ли­ві­стю пе­ре­гляду судо­во­го рі­шення за нововиявленими обставинами;

3) на­явні­стю ко­ди­фі­ко­ва­них про­це­суа­ль­них норм. На сьо­го­дні­шній день є чинним Ко­декс адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства Укра­їни;

4) на­явні­стю так зва­но­го принци­пу пре­зумпції ви­ни суб’єк­та вла­дних повноважень, як­що він ви­ступає як відпо­ві­дач. Фа­к­ти­ч­но, на та­ко­го суб’єкта покла­де­ний обо­в’язок до­ве­сти пра­во­мі­рність сво­їх рі­шень управлінсь­кого характе­ру, здій­снення пе­вних дій або безді­яль­но­сті (ст. 71 КАС Укра­їни). Цей принцип ви­рі­внює фі­зи­ч­ну або юри­ди­ч­ну осо­бу в спо­рі про­ти суб’єкта вла­дних по­вно­ва­жень, який, бе­зумо­вно, має адміністративний інструме­нта­рій ти­ску на гро­ма­дяни­на або юри­ди­ч­ну осо­бу. Виходячи з да­ної но­рми вва­жа­єть­ся, що суб’єкт вла­дних по­вно­ва­жень є винним до­ти, по­ки не до­ве­де свою не­винність в адмі­ні­стра­ти­вно­му суді;

5) на­явні­стю спе­ці­а­ль­но підго­то­вле­них суддів та пра­цівни­ків апа­ра­ту;

6) на­явні­стю спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го об’єк­та судо­во­го за­хи­сту;

7) на­явні­стю пе­вної спе­ці­а­лі­за­ції суб’єк­тно­го скла­ду спі­рних пра­во­відно­син. В адмі­ні­стра­ти­вних спра­вах одні­єю із сто­рін обо­в’язко­во має бути суб’єкт вла­дних по­вно­ва­жень;

8) на­явні­стю осо­бли­во­стей про­ва­дження в окре­мих ка­те­го­рі­ях адміністративних справ.

За­вданням адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства є пе­вний ре­зуль­тат, за­ра­ди досягнення яко­го й здій­снюєть­ся адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство.

Осно­вним за­вданням пра­ва адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства є спри­яння правам та за­конним інте­ре­сам осіб, а та­кож за­хист по­руше­них прав та за­конних інте­ре­сів осіб у сфе­рі публі­ч­но-пра­во­вих управлінсь­ких відносин.

Адмі­ні­стра­ти­вне судо­чинство ви­ни­к­ло у зв’язку з не­обхідні­стю здій­снення за­хи­сту прав, сво­бод та інте­ре­сів фі­зи­ч­них осіб у сфе­рі публі­ч­но-пра­во­вих відносин від порушень з бо­ку орга­нів держа­вної вла­ди та орга­нів мі­сце­во­го самоврядування, їхніх по­са­до­вих і служ­бо­вих осіб, інших суб’єктів при здій­сненні ни­ми вла­дних управлінських функ­цій, в то­му чи­слі й де­ле­го­ва­них функ­цій. Зазначений за­хист і є завдан­ням права адміністративно­го су­до­чин­ства.