Основи раціональної організації робочого місця

Раціональна організація праці передбачає створення працюючому таких умов праці, при яких йому приходилося витрачати мінімум енергії при використанні інструментів.

Необхідна послідовність рухів, яка б виключала перекладання предметів з однієї руки в іншу. Зона оперативної роботи повинна бути максимально наближена до транспортних ліній. Робочі місця для бригади робітників варто розташовувати в безпосередній близькості друг від друга, щоб забезпечити контакт між операторами і робітниками в процесі виконання спільного виробничого завдання.

Робоче місце характеризується рядом параметрів. Розрізняють габаритні, компоновочні (сполучені) параметри робочого місця і вільні (незв'язані) параметри окремих його елементів.

Габаритні параметри робочого місця характеризують граничні розміри зовнішніх обрисів робочого місця. Габаритний обсяг його визначається як сума обсягів, які зайняті основним виробничим устаткуванням, орг- і техоснасткою, обсягів простору, необхідного для виконання людиною чи бригадою основних і допоміжних операцій, проходів і підходів до основних елементів обсягу "мертвого" простору, створюваного неправильними формами обсягів.

Компоновочні параметри робочого місця характеризують положення окремих елементів робочого місця один щодо іншого і працюючої людини. Вони дозволяють скомпанувати параметри всіх елементів робочого місця в єдину систему.

Вільні параметри окремих елементів робочого місця й устаткування не мають спільних баз відліку з іншими елементами. Вільні параметри можуть бути постійними і перемінними (регульованими). До останніх відносяться висота і кут підставки для ніг, висота сидіння і спинки, кут нахилу спинки і підлокітника, рухливість спинки вперед – назад.

Для організації високопродуктивної праці необхідно також вирішити питання: як, яким образом варто виконувати роботу. Ефективна робота досягається це встановленням раціональних методів і прийомів праці. Звичайно, спосіб виконання роботи в значній мірі визначається технологією, але кожна технологічна операція може бути виконана по різному: з великою чи меншою кількістю руху, з витратою різної кількості часу і фізіологічної енергії.

Виробниче завдання може бути виконано різними методами праці. Метод праці - спосіб виконання виробничого завдання, що характеризується певним складом і послідовністю дій, прийомів, операцій.

Методи виконання трудових процесів повинні проектуватися разом із проектуванням технологічного процесу, а результати проектних розробок заносять у карти прийомів і методів праці, карти організацій праці, в інструкційні чи технологічні карти. Їх використовують для навчання робітників раціональним прийомам і методам праці, для контролю й аналізу роботи; вони служать відправною крапкою для подальшого удосконалювання трудового процесу. Задача виявлення раціональних прийомів праці вирішується шляхом вивчення безпосередньо на виробництві праці робітників, які значно перевиконують норми праці, застосовують ефективні способи ведення трудового процесу.

Просторове компонування робочого місця, величина зусиль впливу на органи управління, параметри оглядовості визначаються насамперед положенням тіла працюючого. Найбільше часто працюючий трудиться стоячи і сидячи, рідкіше - лежачи. Кожне з положень характеризується певною витратою енергії. Положення стоячи характеризується хиткою рівновагою. Воно утомливо в порівнянні з іншими положеннями, тому що вимагає значної роботи м'язів по утриманню рівноваги тіла і виправленню пози. Положення сидячи також характеризується хиткою рівновагою. Робота сидячи має перевагу перед роботою стоячи, енергетичні витрати в цьому випадку знижуються на 10-20%. Положення лежачи допускається у виняткових випадках. Виконання основних робочих операцій у положенні лежачи супроводжується стомлюючою статичною роботою.

Одним з факторів, що визначають організацію робочого місця, є поза працюючого. Вона характеризується найбільш кращим взаєморозташуванням ланок тіла при виконанні трудових операцій. Робоча поза динамічна. Її зміна пов'язана з робочими рухами. Найбільш шкідливим є не стільки сама поза, скільки час, протягом якого людина в ній знаходиться.

Найважливішим компонентом виконавчої діяльності є робочі рухи. Істотною особливістю робочих рухів є їхній предметно-цільовий характер.

У кожному робочому русі в робочому процесі можна виділити чотири форми: механічну, фізіологічну, психологічну, функціональну. Механічна форма визначається наступними параметрам: просторовими, що характеризуються амплітудою, траєкторією, напрямком (поступальним, обертальним), ступенем симетричності; тимчасовим, обумовленим швидкістю, прискоренням, темпом, циклічністю чи ацикличністю.

Фізіологічно робочі рухи забезпечуються двома найпростішими формами м'язової активності: динамічною (власне рух) і статичною (підтримка робочої пози). У конкретних ситуаціях рухова діяльність більш складна. Вона включає елементи статики і динаміки в різних кількісних і якісних співвідношеннях.

Раціональна організація робочих рухів створює умови для зниження стомлення і резерви для підвищення працездатності людини, збільшення продуктивності праці. Взаємодія принципів економії рухів з основними їхніми характеристиками реалізується у виді практичних рекомендацій по організації робочих рухів. Наявність раціональної організації праці здатне, за даними учених, збільшує ефективність роботи на 30-40%. Це відбувається за рахунок зниження утоми в працюючого, рівномірного завантаження мускулів, скорочення траєкторій робочих рухів і усунення непотрібних рухів. Це також досягається відповідним плануванням робочого місця, оснащенням його необхідним комплектом знарядь праці, а також наявністю допоміжних пристосувань і засобів захисту працівника від шкідливих впливів навколишнього середовища.

У процесі НОП важливе місце приділяється плануванню робочого місця, організації робочого місця. Планування робочого місця припускає виділення на ньому ряду функціональних зон: робочої, обслуговуючої, обробки й ін., де розміщаються засоби праці в тому порядку, що визначені технологією робочого процесу.

Організація робочого місця включає організацію транспортного процесу доставки до робочого місця сировини, матеріалів, забезпечення ритмічної роботи й усунення втрат робочого часу.

Рівень праці на робочому місці залежить також від досконалості системи його обслуговування. Організація обслуговування робочих місць припускає забезпечення робочих місць усім необхідним, включаючи технічне обслуговування, забезпечення сировиною, матеріалами, подачу усіх видів енергії, контроль за якістю продукції, господарське обслуговування. Ефективність обслуговування робочих місць може бути досягнута лише при дотриманні наступних принципів: оперативності обслуговування, ритмічності, комплексності, принципу плановості.

Прогрес у системах обслуговування робочих місць складається в переході від чергового обслуговування, тобто обслуговування по виклику з місця зупинки виробництва, до стандартного обслуговування, заснованого на розрахунках норм обслуговування і реалізації планово-попереджувального проведення обслуговуючих робіт. Правильно побудована система обслуговування робочого місця звільняє робітника від виконання допоміжних робіт, робіт не за фахом, дає можливість сконцентруватися тільки на виконання головної операції.

Робочі місця бувають також індивідуальні і колективні (на цих робочих місцях працює ланка чи бригада).

У процесі трудової діяльності людина взаємодіє з технічними засобами (ТЗ). Ергонометрічні вимоги до них визначають конструкцію, організацію і компонування робочих місць - цілісних одиниць виробництва, у яких присутні три його основних елементи: предмет праці, засіб праці і суб'єкт праці. Конструктивні властивості ТЗ повинні бути погоджені з можливостями людини виконувати робочі операції в нормальних і аварійних умовах. Цього можна досягти, якщо враховувати антропометричні, біомеханічні, психофізіологічні й інші властивості працюючої людини, вимоги техніки безпеки, санітарно-гігієнічні норми, а також вимоги технічної естетики.

При організації робочих місць необхідно керуватися принципом економічності, що орієнтує на оптимізацію факторів, пов'язаних з особливостями технології (використання оптимальних технічних засобів, рівень автоматизації і т.п.), організацією праці (спеціалізація, кооперація, сполучення професій, змінність і т.п.), економічністю використання матеріальних цінностей і ресурсів (площ, матеріалів, електроенергії і т.п.).

При оснащенні робочого місця, виборі його габаритних розмірів варто дотримувати модульного (функціонально-вузлового) принципу, що припускає використання єдиної для даного типу робочих місць базової конструкції. Передбачається також можливість включення в робоче місце додаткових засобів і варіанти їхнього розміщення. Специфіка організації робочого місця залежить від характеру розв'язуваних задач і особливостей предметно-просторового розташування. Вона визначає типи засобів управління виробничим процесом, відображення інформації і способи їхнього розміщення, робоче положення тіла, вид спецодягу і засіб індивідуального захисту, можливість пауз для відпочинку, наявність простору для налагодження, ремонту устаткування, орг- і техоснастки, складання готової продукції і т.п.

Особлива увага приділяється організації робочих місць з автоматизованим управлінням. При просторовому компонуванні робочого місця елементи основного і допоміжного устаткування розміщається у визначеному порядку. При цьому необхідно враховувати і площу, яку займає устаткування, необхідне для технічного обслуговування і ремонту, що забезпечує нормальне функціонування частин устаткування, що рухаються, з урахуванням зони безпеки і проходів, частину простору робочого місця, у якій здійснюється рухова і сенсорна робота людини. Просторова організація робочого місця забезпечує відповідність планування робочого місця санітарним, протипожежним нормам і вимогам, безпеку працюючих, відповідність просторових співвідношень між елементами робочого місця антропологічним, біохімічним, фізіологічним, психофізіологічним і психічним можливостям працюючої людини. Беруть до уваги і можливість виконання основних, допоміжних операцій у робочому положенні, що відповідає специфіці трудового процесу, у раціональній робочій позі і з застосуванням найбільш ефективних прийомів праці, вільне пересування працюючих по оптимальних траєкторіях, площу достатню для розміщення машин, механізмів, інструмента, інвентарю, засобів контролю, пристосувань, матеріалів, деталей. Важливе значення має також вибір оптимальної ширини проходів між елементами робочого місця, що розраховується в залежності від частоти їхнього використання і числа користувачів, раціональних маршрутів руху працюючих, оптимальної ширини транспортних проїздів, вимог техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм. На робочому місці повинні знаходитися тільки ті технічні засоби, що необхідні для виконання робочого завдання. Засоби і предмети праці доцільно розташовувати в межах границь досяжності, часто використовувані засоби повинні розміщатися ближче до основного технологічного устаткування і до робочого сидіння. Предмети праці, використовувані в послідовних робочих операціях, повинні розташовуватися у відповідній послідовності.