І. Поняття підсудності цивільних справ

При зверненні до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів особа зобов’язана правильно визначити суд загальної юрисдикції, що має повноваження щодо розгляду її справи, тобто суд, якому підсудна цивільна справа. У науці цивільного процесуального права термін «підсудність» вживається у декількох розуміннях:

по-перше, «підсудність» — це процесуальний інститут, що регулює розподіл справ як між окремими ланками відповідної судової системи, так і між судами рівної компетенції;

по-друге, термін «підсудність» застосовується також для визначення компетенції конкретного суду або як характеристика (властивість) справи, що дозволяє встановити, який суд її може і повинен розглядати;

по-третє, під «підсудністю» розуміють сукупність цивільних справ, що підлягають розгляду та вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи і в даному конкретному суді цієї ланки;

по-четверте, «підсудність» визначає повноваження певної ланки судової системи або певного суду по розгляду цивільних справ;

по-п’яте, «підсудність» інколи розуміють як юрисдикцію судів (територіальну).

Під підсудністю (територіальною юрисдикцією) слід розуміти повноваження місцевого суду щодо здійснення правосуддя у цивільних справах на певній території. Визначити підсудність справи суду означає встановити, який конкретно місцевий суд має розглядати цивільну справу по суті як суд першої інстанції [1].

Разом з тим, питання про компетенцію окремих ланок судової системи України на реалізацію функцій, які вони виконують (функціональна підсудність), не можна віднести чисто до питання юрисдикції, оскільки остання чітко визначена у ст. 15 ЦПК.

Отже, варто говорити, що функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на реалізацію функцій, які вони виконують.

У цивільному судочинстві місцеві суди є судами, в яких розглядаються справи у першій інстанції. Так, у статті 107 ЦПК закріплено правило, згідно з яким усі справи, що підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Місцевим судам у порядку цивільного судочинства підсудні:

1) позовні справи, що випливають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК);

2) справи наказного провадження за вимогами, що визначені у ст. 96 ЦПК;

3) справи окремого провадження, категорії яких визначені у ст. 234 ЦПК;

4) справи за участю іноземних осіб (ст.ст. 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. Процесуальним законом передбачено також здійснення правосуддя у суді першої інстанції колегією у складі одного професійного судді та двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (ч. 2 ст. 18 ЦПК). За таким правилом здійснюється розгляд справ окремого провадження у випадках, визначених у ч. 4 ст. 234 ЦПК.

Судами апеляційної інстанції є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 ЦПК).

Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегіально у складі трьох суддів (ч. 3 ст. 18 ЦПК).

Касаційною інстанцією у цивільних справах, відповідно до ст. 323 ЦПК, є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, визначений Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (ч. 2 ст. 31 цього Закону).

Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів (ч. 4 ст. 18 ЦПК).

Основною функцією суду касаційної інстанції є перегляд рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду, оскаржених у встановленому процесуальним законом порядку. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК).

Суд касаційної інстанції має право постановити ухвали про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 336 ЦПК).

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції – так визначено у ч. 1 ст. 38 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Цивільні справи у Верховному Суді України, відповідно до ч. 5 ст. 18 ЦПК, розглядаються колегіально. Дане положення конкретизовано у ч. ч. 1, 2 статті 360-2 ЦПК. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів.

За заявою про перегляд судових рішень Верховний Суд України за наслідками розгляду справи уповноважений скасувати повністю або частково судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції або до суду, який ухвалив оскаржуване рішення, якщо буде встановлено, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним (ст. 360-4 ЦПК).

Судом, який переглядає справу за нововиявленими обставинами, є суд, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ (ст. 363 ЦПК). Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально) (ч. 6 ст. 18 ЦПК).

Судом, який здійснює контроль за виконанням судових рішень та вирішує питання у ході виконання рішення у цивільній справі, є суд, який видав виконавчий документ (розділи УІ і УІІ ЦПК, ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження”).

Висновки з першого питання:

Таким чином, цивільним процесуальним кодексом України передбачено розмежування компетенції суду між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо вирішення цивільних справ. Тому підсудністю називають коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного суду.

Підсудність справ у цивільному судочинстві – це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи та у даному конкретному суді цієї ланки.