Порядок передачі справи з одного суду до іншого

Наслідки порушення правил підсудності. .

Питання підсудності вирішується на момент пред’явлення позову. Наслідки порушення правил підсудності залежать від стадії, на якій вони виявлені.

Якщо порушення правил підсудності виявлено суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, остання разом з доданими до неї матеріалами повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК). Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви, тобто якщо позивач звернеться до «належного» суду. Ухвала про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

У разі якщо недодержання правил підсудності виявлено після відкриття провадження у справі, однак до початку судового розгляду, суд зобов’язаний передати справу на розгляд іншого суду, якому підсудна дана справа (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК).

Якщо непідсудність справи суду з’ясується після початку розгляду справи по суті, то справа не може бути передана до іншого суду. ЦПК України не передбачає наслідків такого порушення. Ураховуючи те, що статті 205, 207 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, де відсутня така підстава, як непідсудність справи суду, то відповідно суд зобов’язаний розглянути справу і винести рішення.

Порядок передачі справи з одного суду до іншого. За загальним правилом, забороняється передавати до іншого суду справи, які суд розпочав розглядати по суті, за винятком передачі у порядку зміни підсудності (ст. 116 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство допускає передачу цивільної справи з одного суду до іншого після відкриття провадження у справі у визначених випадках:

1) якщо задоволено клопотання відповідача, місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) якщо до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) якщо суд, який розглядав справу, ліквідовано.

Ч. 1 ст. 116 ЦПК регулює питання передачі справи з одного суду до іншого без зміни родової підсудності.

Згідно з п. 1 ч. 1 цієї статті передача справи з одного суду до іншого здійснюється за клопотанням відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування). В цьому разі відповідач повинен надати суду достовірні дані свого проживання (перебування) за відповідною адресою.

Пункт 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК передбачає передачу справи на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. В таких випадках суд не має права розглядати справу і зобов’язаний передати її за підсудністю належному суду, з урахуванням також правил про альтернативну підсудність, якщо це необхідно (ст. 110 ЦПК).

Імперативний обов’язок суду з приводу передачі справи на розгляд до іншого суду виникає щодо вимог, на які поширюються правила виключної підсудності (ст. 114 ЦПК).

Пункт 3 ч. 1 ст. 116 ЦПК містить норму, згідно із якою суд передає справу на розгляд іншому суду у разі, коли розгляд справи у суді, до підсудності якої вона віднесена законом, стає неможливим через об’єктивні обставини – неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи після задоволення відводів (самовідводів) одного або декількох суддів. Згідно з нормою ч. 3 ст. 25 ЦПК, якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодексом.

Останньою підставою передачі справи на розгляд іншому суду є випадок ліквідації суду, який розглядав справу (п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦПК). Неможливість розгляду конкретної цивільної справи судом за належною підсудністю не має обмежувати право особи на судовий захист. Тому у випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, питання про передачу справи вирішується вищестоящим судом, справа передається до найбільш територіально наближеного суду, який буде вирішувати справу по суті.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду. Гарантією законності передачі справи до іншого суду є можливість оскарження ухвали суду про передачу справи до іншого суду (ч. 3 cт. 116 ЦПК). Така ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку (п. 6 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Передача справи здійснюється невідкладно після закінчення строку на її оскарження, а у випадку подання скарги – після залишення її без задоволення.

Частина 4 ст. 116 встановлює загальне правило незмінності підсудності цивільних справ: закон забороняє передавати до іншого суду справу, яка вже розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цією статтею. Це означає, що у відповідності з цим правилом зміна обставин, які впливають на визначення підсудності справи, після відкриття провадження у справі юридичного значення не мають. Суд, який прийняв справу до свого провадження з дотриманням правил підсудності, зобов’язаний розглянути її по суті, навіть якщо під час провадження у справі змінилася підсудність, наприклад, якщо після відкриття провадження у справі відповідач змінив місце проживання або відпали інші підстави підсудності, згідно з якими позивач пред’явив позов, або якщо законом змінені правила підсудності.

Гарантією доступності правосуддя та судового захисту є норма про те, що суперечки між судами про підсудність не допускаються (ст. 117 ЦПК).

Висновки з третього питання:

Таким чином, питання підсудності вирішується на момент пред’явлення позову. Наслідки порушення правил підсудності залежать від стадії, на якій вони виявлені.

Якщо порушення правил підсудності виявлено суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, остання разом з доданими до неї матеріалами повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК). Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви, тобто якщо позивач звернеться до «належного» суду. Ухвала про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду

висновки З ТЕМИ:

Отже, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України закріплено розмежування функцій державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України). Цей конституційний принцип означає недопущення втручання в здійснення правосуддя органів законодавчої і виконавчої влади. Даний принцип має важливе значення щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб. Реалізація даного принципу здійснюється, зокрема, у застосуванні правил, що визначають підсудність цивільних справ.засвоєння студентами поняття підсудності цивільних справ є необхідною умовою формування теоретичних знань і практичних навичок юриста-фахівця.

Зміст та спрямованість діяльності судової влади визначаються головним обов'язком правової держави, який полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини (ст. 3 Конституції України).

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

1. Вивчаючи дану тему, студенти повинні навчитися:

характеризувати цивільну юрисдикцію, її види; вміти визначити функціональну та територіальну підсудність цивільної справи; складати процесуальні документи щодо відкриття провадження у справі, позовні заяви, заяви, скарги.

2. Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань:

1. Поняття цивільної юрисдикції, її відмежування від господарської, адміністративної, кримінальної юрисдикцій.

2. Загальні правила визначення цивільної юрисдикції.

3. Виключна цивільна юрисдикція.

4. Поняття підсудності цивільних справ.

5. Функціональна підсудність. Компетенція окремих ланок судової системи України у здійсненні правосуддя у цивільних справах.

6. Територіальна підсудність, її види.

7. Загальна територіальна підсудність.

8. Альтернативна територіальна підсудність, її види.

9. Виключна територіальна підсудність.

10. Підсудність за зв’язком справ.

11. Підсудність за ухвалою суду.

12. Підстави та порядок передачі справи до іншого суду.

[1]Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В.В.Баранкова та ін. ; ред. В. В. Комаров ; рец.: В. С. Зеленецький, О. І. Процевський ; Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". - Харків : Право, 2011 (Харків). - 1352 с. – С. 255-256.

[2] О применении процессуального законодательства при рассмотрении гражданских дел в суде первой инстанции [Текст] : Постановление Пленума Верхов. Суда СССР от 01.12.83 г. № 10 // Бюл. Верхов. Суда СССР. – 1983. – № 6. – С. 18.