Якість вищої освіти

Ще у Саламанкському комюніке (2001 р.) було визначено, що якість – це основоположна умова для визнання, для довіри, сумісності та привабливості в європейському просторі. Берлінське комюніке (2003 р.) визначило якість освіти як основу створення вільного європейського простору, у зв’язку з чим підтримало розробку узгоджених стандартів, процедур та рекомендацій з питань гарантії якості. Такий документ, розроблений Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти (ENQA) за участі ЕUА, ЕURАSНЕ та ЕSIВ – так званою групою Е4, був схвалений на наступній конференції Болонського процесу в Бергені в 2005 р. і зараз є визначальним в цій сфері. Це Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area, або ESG).

Ці Стандарти і рекомендації ґрунтуються на ряді основних принципів внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості вищої освіти у Європейському просторі вищої освіти, а саме:

– вищі навчальні заклади несуть основну відповідальність за якість наданих ними освітніх послуг і за те, як ця якість забезпечується;

– інтереси суспільства щодо якості і стандартів вищої освіти мають бути захищені;

– потрібно розвивати і вдосконалювати якість навчальних програм в інтересах студентів та інших бенефіціарів вищої освіти на Європейському просторі вищої освіти;

– мають існувати ефективні та надійні організаційні структури, в межах яких ці академічні програми здійснюються та підтримуються;

– важливими є прозорість та використання зовнішньої фахової допомоги в процесах забезпечення якості;

– створення культури якості у вищих навчальних закладах має отримати всіляку підтримку;

– необхідно розробити процеси, за допомогою яких вищі навчальні заклади зможуть демонструвати свою відкритість та підзвітність, включаючи підзвітність за державні і приватні інвестиції;

– забезпечення якості, яке гарантує відкритість та підзвітність, повністю сумісне із процесами забезпечення якості задля підвищення ефективності роботи закладу;

– заклади освіти мають демонструвати свою якість як на національному, так і на міжнародному рівні;

– процеси, які застосовуються, не повинні обмежувати різноманіття та стримувати нововведення.

Стандарти і рекомендації передбачають механізми як внутрішнього, так і зовнішнього контролю і забезпечення якості освіти. Зокрема, в якості стандартів внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах сформульоване наступне:

1.1 Політика закладу і процедури забезпечення якості. Навчальні заклади повинні визначити політику і пов’язані з нею процедури, які б забезпечували якість і стандарти їхніх навчальних програм та дипломів. Вони також мають відкрито заявити про свої наміри створити таку атмосферу і практику, які б визнавали важливість якості та її забезпечення. Задля досягнення такої мети, навчальні заклади мають розробити і втілювати стратегію постійного підвищення якості. Стратегія, політика і процедури повинні мати офіційний статус і бути доступними для широкого загалу. Вони також повинні передбачити участь студентів і інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості.

1.2 Затвердження, моніторинг і періодичний перегляд програм і дипломів. Навчальні заклади повинні мати офіційний механізм затвердження, періодичного перегляду та моніторингу своїх навчальних програм і дипломів.

1.3 Оцінювання студентів. Оцінювання студентів передбачає послідовне використання оприлюднених критеріїв, правил і процедур.

1.4 Забезпечення якості викладацького складу. Навчальні заклади повинні мати у своєму розпорядженні певні процедури і критерії, які б засвідчували, що викладачі, які працюють із студентами, мають відповідну кваліфікацію і високий фаховий рівень для здійснення своїх службових обов’язків. Ті, хто здійснюють зовнішню перевірку навчального закладу, мають про них знати і оцінити їх у кінцевому звіті про перевірку.

1.5 Навчальні ресурси та підтримка студентів. Навчальні заклади повинні гарантувати, що наявні ресурси, які забезпечують навчальний процес, є достатніми і відповідають змісту тих програм, які пропонує заклад.

1.6 Інформаційні системи. Навчальні заклади повинні гарантувати, що вони збирають, аналізують і використовують відповідну інформацію для ефективного управління своїми навчальними програмами та іншою діяльністю.

1.7 Публічність інформації. Навчальні заклади повинні регулярно публікувати найсвіжішу, неупереджену і об’єктивну інформацію – як кількісну, так і якісну – про навчальні програми і кваліфікації, котрі вони пропонують.

В якості стандартів зовнішнього забезпечення якості, зокрема, за участю спеціальних агенцій (нагадаємо: Лондонською конференцією Болонського процесу у 2007 р. було започатковано створення Реєстру агенцій із забезпечення якості європейської вищої освіти – EQAR) сформульоване наступне:

2.1 Використання процедур внутрішнього забезпечення якості. Процедури зовнішнього забезпечення якості повинні враховувати ефективність процесів внутрішнього забезпечення якості, описаних у Частині 1 Європейських стандартів і рекомендацій.

2.2 Розробка процесів зовнішнього забезпечення якості. Цілі та завдання процесів забезпечення якості визначаються всіма відповідальними сторонами (включаючи вищі навчальні заклади) ще до того, як будуть розроблені самі процеси; цілі і завдання мають бути опубліковані разом з процедурами, які будуть застосовуватись.

2.3 Критерії для прийняття рішень. Будь-які офіційні рішення, прийняті в результаті діяльності із зовнішнього забезпечення якості, мають базуватись на чітко сформульованих оприлюднених критеріях, які послідовно застосовуються.

2.4 Процеси, що відповідають своєму призначенню. Усі процеси зовнішнього забезпечення якості повинні розроблятись таким чином, щоб вони забезпечували досягнення саме тих цілей, які визначені для таких процесів.

2.5 Звітування. Звіти повинні публікуватися. Вони мають бути написані у такому стилі, який є зрозумілий і доступний для цільової аудиторії. Текст звіту має бути організований таким чином, щоб читачеві було легко знайти будь-які рішення, схвальні зауваження чи рекомендації.

2.6 Подальші процедури. Процеси забезпечення якості, які містять рекомендації щодо дій, або які вимагають подальшого плану дій, повинні мати наперед визначену для цього процедуру, яка послідовно здійснюється.

2.7 Періодичні перевірки. Зовнішнє забезпечення якості навчальних закладів та/ або навчальних програм повинно здійснюватись на циклічній основі. Тривалість циклу і процедур перевірки повинні бути чітко визначені й опубліковані заздалегідь.

2.8 Загальний аналіз системи. Агенції із забезпечення якості мають періодично готувати підсумкові звіти з описом та аналізом узагальнених результатів, оцінок і т.д. здійснених ними перевірок.

Важливо підкреслити також принцип незалежності агенцій із забезпечення якості, закріплений в цьому документі: «Агенції повинні бути незалежними в тому, що нестимуть самостійну відповідальність за свої дії; і що треті сторони, такі як вищі навчальні заклади, міністерства чи інші учасники процесу, не впливатимуть на висновки і рекомендації їхніх перевірок».

Для України особливо важливими є декілька положень: моніторинг якості освіти має бути повним, постійним, прозорим, об’єктивним; якість і акредитація, які міцно пов’язані між собою, висувають перед українською системою ліцензування й акредитації нові завдання щодо використання європейських стандартів якості; контроль якості повинен зосередитися не тільки на контролі навчального процесу, кадрів, науково-методичного забезпечення, матеріальної бази тощо, а, в першу чергу, на контролі знань студентів і особливо випускників, визначаючи їхню компетентність і спроможність задовольняти вимоги ринку праці; акредитуватися мають не тільки навчальні заклади і спеціальності, але й окремі освітні програми; окрім внутрішньої оцінки якості неминуча зовнішня оцінка, яку підтримує ENQA і яка надає можливість оцінювати навчальні програми за межами своєї країни за загальними критеріями.