Зміст міжнародної економіки, міжнародних економічних відносин та міжнародної економічної діяльності, їх об’єкти та суб’єкти

Міжнародна економіка як цілісне утворення безпосередньо впливає на розвиток кожної країни світу. У сучасних умовах жодна з держав світового співтовариства не може в повному обсязі використовувати переваги науково-технічної революції самостійно. Це можливо лише за умов поєднання зусиль усіх країн світового співтовариства. Поряд з цим світове співтовариство створює умови для поєднання матеріальних, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів для вирішення економічних, соціальних, екологічних, військових, освітніх, культурних проблем, які стоять перед людством у третьому тисячолітті в умовах зростаючої глобалізації господарського життя.

Міжнародна економіка— це галузь фундаментальної економічної науки, що вивчає світове господарство як систему, його основні складові (регіональні об’єднання країн, світові ринки, міжнародні економічні організації тощо), а також міжнародні економічні процеси та явища.

Міжнародна економіка як категорія економічної науки – багатоманітне явище і тому може мати декілька визначень. Серед них можна виділити такі:

— Міжнародна економіка — це сукупність економік країн світу. На 1 січня 2000 р. згідно з політичною картою світу на земній кулі нараховувалось 230 країн та територій, які мають державну символіку. Але коли йдеться про міжнародну економіку, то перш за все беруться до уваги національні господарства країн світового співтовариства. Вони є, як правило, членами Організації Об'єднаних Націй (ООН). До цієї організації на 1 січня 2000 р. входило 190 країн світу. ООН була створена у 1945 р. Серед засновників цієї організації була й Україна. Отже, розглядаючи зміст міжнародної економіки в цьому аспекті, можна сказати, що вона є матеріальною основою світового співтовариства.

— Міжнародна економіка — це сукупність міжнародних економічних відносин. Таке визначення міжнародної економіки передбачає уточнення змісту міжнародних економічних відносин (МЕВ). МЕВ — це відносини, які складаються між суб'єктами міжнародної економіки на основі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та надання послуг.

— Міжнародна економіка — це органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними. У цьому визначенні міжнародної економіки поєднуються ознаки першої та другої зазначених вище дефініцій. Національне господарство — це економіка окремої країни світу. Економічні зв'язки між національними господарствами є однією із форм прояву міжнародних економічних відносин.

— Міжнародна економіка — це сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв'язків між ними. При розгляді цього визначення основна увага акцентується на об'єднанні в межах міжнародної економіки національних експортних потенціалів, які є основною ланкою міжнародної економіки. Національний експортний потенціал — це органічна сукупність природних, матеріальних, виробничих, науково-технічних, трудових ресурсів та фінансових засобів, які використовуються для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків конкретної країни.

Наведені визначення міжнародної економіки в цілому не суперечать одне одному. Кожне з них розкриває певну площину, сферу функціонування міжнародної економіки. Найбільш загальне визначення міжнародної економіки з позицій економічної теорії та з урахуванням сфер його розвитку можна сформулювати так. Міжнародна економіка — це система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях у межах світового співтовариства.

Отже, міжнародна економіка — складна категорія, яка втілює в собі різноманітні явища і процеси, що мають місце як в межах окремих країн, так і у сфері міжнародних економічних відносин. У зв'язку з цим міжнародна економіка виступає як системне утворення, яке має свою багатоманітну структуру.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – це наука, яка вивчає закономірності розвитку міжнародних явищ і процесів, які відбуваються у сфері економіки. Вони представляють собою систему різноманітних господарських зв’язків національних економік різних країн, які ґрунтуються на міжнародному поділі праці. МЕВ включають комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями, а також окремими підприємствами (транснаціональними корпораціями, багатонаціональними корпораціями) в системі світового господарства.

Механізм МЕВ включає правові норми та інструменти їх реалізації (міжнародні економічні договори, угоди, кодекси, хартії і т.д.), відповідну діяльність міжнародних економічних організації, спрямовану на реалізацію цілей щодо розвитку МЕВ.

Об’єкти МЕВ: умови, процеси, фактори та результати міжнародної економіки.

Суб’єктами МЕВ є учасники міжнародних економічних явищ і процесів, здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів

Суб’єктів МЕВ класифікують за критерієм рівнів:

на мікрорівні – це юридичні та фізичні особи (підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи);

на метарівні – регіони, галузі економіки, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю;

для макрорівня характерні зв’язки між державами, групами держав, державами та міжнародними організаціями.

Суб’єкти МЕВ:

1. Головним суб’єктом системи світового господарства є держави. Держава — як суб'єкт міжнародних економічних відносин - це суверене утворення, яке має верховну владу на своїй території та незалежність відносно до інших держав.

Державні установи, підприємства купують на світовому ринку продукцію та послуги; постачають економічним суб'єктам із інших країн товари. Крім того, держави покликані створювати для суб’єктів мета- й мікрорівня сприятливі умови виходу на міжнародні ринки, укладаючи між собою договори про двостороннє або багатостороннє співробітництво.

2. Групи держав – інтеграційні об’єднання держав.

3. Міжнародні організації — формування та об'єднання, які приймають участь у МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків їх діяльності зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. Міжнародні організації систематизують за наступними ознаками:

— юридична природа (за рівнем представництва) (урядові, міжурядові, міжпарламентські, неурядові);

— склад учасників (універсальні, регіональні);

— масштаби діяльності (загального характеру, спеціальної компетенції);

— характер діяльності (координуючі, оперативної дії, консультативні);

— термін діяльності (постійної дії, періодичної дії, тимчасові).

Деякі міжнародні організації, акумулюють значні кошти і мають відповідні повноваження. Вони істотно впливають як на розвиток тієї чи іншої сфери міжнародної діяльності, так і на національний економічний розвиток.

4. Фізичні особи — це особи, які наділені правоздатністю та дієздатністю, переважно виступають як комерсанти або підприємці.

5. Юридичні особи — це об'єднання, які наділенні відокремленим майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов'язки і від свого імені виступають як сторона громадських відносин (все це закріплено в установчих документах юридичної особи, підсилено власною печаткою та відображено на банківському рахунку).

Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється в:

а) купівлі іноземних факторів виробництва;

б) продажу виробленої продукції на міжнародному ринку;

в) операціях на міжнародних фінансових ринках.

ТНК.