Путч ДКНС. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України

Посилення ролі республік в управлінні економікою, зростання активності громадських організацій засвідчили поступову втрату центром контролю над процесами перебудови. Зіткнувшись із неочікуваними результатами, М. Горбочов на IV з’їзді народних депутатів СРСР намітив поворот від демократії до політики «міцної руки». Намагаючись демонстративно підтвердити провідну роль керівництва СРСР в житті країни та обмежитися косметичним реформуванням Союзу, він ініціює проведення референдуму. На всенародне обговорення було винесене питання «Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?». В Україні його було доповнено додатковим питанням: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» На перше питання «так» відповіли 70,2 %, на друге – 80,2 % громадян, що взяли участь у референдумі.

Після цього влада організовує обговорення 23 квітня 1991 р. в м. Ново-Огарьові проект майбутнього союзного договору. Його підписання було призначене на 20 серпня 1991 р. У документі підкреслювались федеративні засади державного устрою, розширення прав республік. Це була спроба певного перезавантаження Радянського Союзу. Важливість цього рішення чудово розуміли як реформаторські, так і консервативні сили. Другі, не бажаючи втрачати повновладдя, вдаються до крайніх заходів. 19 серпня 1991 р. ними створюється Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). Його керівний апарат очолили віце-президент СРСР І. Янаєв, прем’єр-міністр СРСР В. Павлов, голова КДБ В. Крючков, міністр оборони Д. Язов та ін. Маючи вплив на силові структури та інші важливі сфери державного життя, вони оголошують надзвичайний стан у Союзі. М. Горбачов у цей час зачиняється на дачі, а в пресі робиться заява про хворобу президента. ДКНС вводить до найбільших міст СРСР війська, запроваджує комендантську годину, цензуру в пресі, забороняє страйки, мітинги, діяльність партій та деяких органів влади. Центром протистояння двох сил стала Москва. Вихід на вулиці звичайних громадян на знак протесту, перехід на бік незгодних відомих політичних діячів посіло вагання у військах, що призвело до їх розколу та відмови виконувати наказ до штурму Білого дому. У результаті цього Державний комітет з надзвичайного стану залишився без своєї головної підтримки – армії. Наступного дня, 21 серпня 1991 р., відбулася сесія Верховної Ради Росії, на якій було засуджено дії ДКНС, повернуто владу М. Горбачову та заарештовано заколотників. 31 серпня 1991 р. КПУ було заборонено.

В Україні відкритого протистояння реформаторських та консервативних сил не відбулося. Уся боротьба точилася колуарно. 19 серпня 1991 р. до Києва приїздив генерал В. Вареников, що вимагав від імені ДКНС підтримання керівництвом республіки курсу Державного комітету надзвичайної ситуації. Однак його підтримала лише частина представників ЦК КПУ, інша зайняла нейтралітет чи виступила з осудом таких дій влади.

Провал путчу мав катастрофічні наслідки для КПРС. Вона перестала існувати. 30 серпня Президія Верховної Ради України заборонила діяльність Компартії України. Президент СРСР М. Горбачов стрімко втрачав владу. У такій ситуації 22 серпня 1991 р. приймається рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії ВР України. На ній було прийнято історичний документ – «Акт проголошення незалежності України». За нього проголосувало 346 депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. У світі з’явилася нова самостійна держава – Україна. Це рішення було остаточно затверджено на референдумі 1 грудня 1991 р. Одночасно з цим відбулися й перші вибори Президента. Беззаперечну перемогу на них здобув Л. Кравчук (61 % голосів).

7-8 грудня 1991 р. Президент Росії Б. Єльцин, Президент України Л. Кравчук і Голова Верховної Ради Білорусії С. Шушкевич зібралися у Біловезькій Пущі (Білорусь) і підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). Сторони заявили, що СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припинив існування. 21 грудня на зустрічі в Алма-Аті до Угоди приєдналися ще 8 колишніх союзних республік (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), а в 1993 р. Грузія.

Отже, перебудова, спрямована на поліпшення соціального, економічного, політичного добробуту громадян країни і зміцнення позицій Радянського Союзу, мала зворотний характер. Її результатом стало проголошення незалежності України.

Питання для самоконтролю

1. Яких втрат зазнала України після Великої Вітчизняної війни і коли було завершено відбудову її промисловості?

2. У чому полягав зміст «Жданівщини» на Україні?

3. Як розвивалася політична боротьба після смерті Сталіна?

4. Як Ви можете оцінити реформи М. Хрущова в економіці та соціальній сфері?

5. Як розвивалася культура, наука, освіта в Україні в період відлиги?

6. Які причини виникнення дисидентського руху в Україні?

7. Чому часи правління Л. Брежнєва називають застоєм?

8. Що Вам відомо по Косигінські реформи в СРСР?

9. Чому ми говоримо про середину 60-х – початок 80-х рр. як період поглиблення системної кризи в СРСР?

10. Що Вам відомо про боротьбу ОУН-УПА у післявоєнний період української історії?

11. Які причини проведення політики перебудови?

12. У чому полягала суть перебудови?

13. Які причини серпневого путчу 1991 р. в СРСР?

14. Як вплинула перебудова на формування багатопартійності в Союзі?