Розвиток літератури, театру, музики та мистецтва

Незважаючи на утиски з боку царської влади, українські літератори продовжували активно працювати. У напрямі критичного реалізму творила плеяда талановитих митців: Марко Вовчок (М.Вілінська), байкар Л.Глібов, А. Свидницький, П. Куліш. Класичні зразки соціально-побутової повісті та побутово-психологічного оповідання створив Іван Нечуй-Левицький. На революційно-демократичних засадах працював П. Мирний.

Значний вплив на українську інтелігенцію справила громадянська та патріотична спрямованість творів М. Коцюбинського. Новатором в українській літературі, що розірвала коло традиційної тематики, збагатила українську поезію, драматургію образами світової історії, глибокими художніми узагальненнями була Л. Українка.

Особливістю літературного процесу у цей час була поява творів, розрахованих як на широкі народні маси, так і на інтелігенцію, покликану повести за собою ці верстви до національно-духовного визволення. Саме література виступала в Україні дзеркалом просвітницького руху. Через неї формувалися ідеї консолідації нації та її національного відродження.

Неабиякої слави зажив у цей період український театр. Відродження театру в Наддніпрянщині відбулося у 1882 р., коли в Єлисаветграді М. Кропивницький створив першу українську професійну трупу. До неї належали М. Садовський, М. Старицький, О. Максимович та М. Заньковецька. На жаль, у 1885 р. ця трупа розпалась, проте вона дала життя двом новим. Однією продовжував керувати М. Кропивницький, іншу очолив М. Садовський. Звертаючи увагу на персональний вклад відомих драматургів, необхідно згадати творчість М. Кропивницького (1840-1910 рр.). За своє життя він створив понад 40 п’єс. Серед них «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» та інші. Багатогранним був талант М. Старицького (1840-1904 рр.). Серед його творів виділялись п’єси «Не судилось», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», комедії «За двома зайцями», драми «Богдан Хмельницький» та інші. Міцну основу репертуару українського реалістичного театру створили драми та комедії І.К. Карпенка-Карого (І. Тобілевич, 1845-1907 рр.). Особливою популярністю користувались такі твори, як «Розумний і дурень», драми «Наймичка», «Безталанна», сатиричні комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч» та інші.

Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. ставлення влади до українського театру покращилося. У 1881 р. цар дозволив ставити п’єси українською мовою, якщо вони були пропущені цензурою. У 1907 р. М. Садовський заснував у Києві перший в Україні український стаціонарний театр. Загалом в Україні наприкінці XIX ст. діяло 30 невеликих театральних труп.

Розвиток української класичної музики пов’язувався із творчістю М. Лисенка – автора 7 випусків збірок українських народних пісень, 7 опер («Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Утоплениця» тощо). Вершиною його творчості стало відкриття в 1904 р. у Києві музично-драматичної школи. Не меншої слави здобула творчість К. Стеценка, М. Леонтовича, П. Ніщинського. Вони писали музику на твори класиків української літератури, активно використовували український музичний фольклор.

Визначне місце в українському мистецтві належало живопису. Побутовий та портретний жанр розвивали М. Пимоненко (картини «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії»), Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський, К. Костанді, Є. Максимович та Е. Бучевський. Пейзажний жанр в українському живописі був представлений роботами В. Орловського, якого називали майстром сонячного пейзажу.

Історичний жанр був представлений творчістю М. Івасюка («В’їзд Богдана Хмельницького в Київ»), І. Рєпіна («Запорожці пишуть листа турецькому султану»), О. Мурашка («Похорон кошового») та ін.

Розвиток архітектури на території України в другій половині ХІХ ст. характеризувався співіснуванням різних стилів. На Наддніпрянській Україні був поширений еклектизм. Він характеризувався поєднанням елементів різних стилів, використанням нових матеріалів (бетон, цемент) Цей стиль породив модерн. В українській архітектурі яскравим прикладом раннього модерну є власний будинок архітектора В. Городецького у Києві (1902-1903 рр.). У цьому ж стилі був збудований перший в Україні критий ринок (Бессарабський) у Києві (1910-1912 рр., арх. Г. Гай), міська залізнична станція (1912-1914 рр., арх. О.Вербицький), житловий будинок кредитного товариства «Саламандра» (1913-1914 рр., арх. М. Верьовкін).

При забудові Києва часто використовувався стиль «французького відродження». У ньому споруджено будинок Купецького зібрання (1882 р., арх. В. Ніколаєв, тепер філармонія); Український драматичний театр ім. І.Франка (1898 р., арх. Г.Шлейфер, Е. Братман); Оперний театр (1897-1901 рр., арх. В.Шретер). У візантійсько-російському стилі побудовано Володимирський собор м. Києва (1852-1896 рр., арх. І. Шторм, П. Спарро, О. Беретті, В. Ніколаєв).

Розвиток архітектури супроводжувався активним становленням монументального мистецтва. Це пам’ятники губернатору Києва графу Бобринському, імператору Олександру ІІ (1872 р., скульптор І. Шретер та арх. І. Монігетті), київському губернатору Дрентельну (1889 р., арх. В. Ніколаєв), князю Володимиру Святославовичу (1853 р., скульптор-монументаліст П. Клодт;), Б. Хмельницькому (скульптор М. Микешин).

Попри несприятливі обставини, у другій половині ХІХ ст. в умовах наростання промислового перевороту, національно-визвольного руху активізувались усі форми духовного й культурного життя українців. Народ почав більше звертати увагу на рівень розвитку освіти, цікавитися літературою, мистецтвом. Промисловий переворот призвів до посилення урбанізаційних процесів. У свою чергу, розвиток міст сприяв пожвавленню мистецької творчості, розвитку архітектури, театру. Як видно, розвиток української культури був закономірним процесом, завадити якому не мали сили жодні постанови чи накази.

Питання для самоконтролю

1. Які причини проведення реформ 60-70-х рр. ХІХ ст.?

2. У чому полягав зміст земельної, земської, судової, освітньої, військової реформи?

3. Чому ми можемо говорити про другу половину ХІХ ст. як період промислового перевороту?

4. Який взаємозв’язок можна виокремити між реформами 60-70-х рр. та промисловим переворотом другої половини ХІХ ст.?

5. Які наслідки промислового перевороту?

6. Які факти свідчать про розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві України?

7. Чим було зумовлено виникнення та поширення народницького руху в Україні?

8. Чим була зумовлена радикалізація українського руху в Російській імперії?

9. Як можна охарактеризувати становище селян в Україні після земельної реформи 1861 р.?

10. Які політичні руху існували на території України у складі Російської імперії?