Сприйняття та розуміння один одного партнерами по спілкуванню

Спілкування визначається тим уявленням про партнера, яке складається в сприйнятті. Під сприйняттям в соціальній психології розуміється цілісний образ іншої людини, що формується на основі оцінки його зовнішнього вигляду і поведінки.

У діловому спілкуванні доводиться взаємодіяти з людьми, яких бачиш вперше, і з людьми, які вже досить добре знайомі.

Психологічні дослідження показали, що в основі сприйняття незнайомих раніше людей і людей, з якими вже є певний досвід спілкування, лежать різні психологічні механізми. У першому випадку сприйняття здійснюється на основі психологічних механізмів міжгрупового спілкування, в другому — механізмів міжособистісного спілкування.

До психологічних механізмів сприйняття в міжгруповому спілкуванні відносять процес соціальної стереотипізації, суть якого полягає в тому, що образ іншої людини будується на базі тих або інших типових схем. Під соціальним стереотипом зазвичай розуміється стійке уявлення про які-небудь явища або людей, властиве представникам тієї або іншої соціальної групи.

Дуже важливо для правильного розуміння ролі стереотипу в сприйнятті та обставина, що будь-який соціальний стереотип — це породження і приналежність групи людей, і окремі люди користуються їм лише в тому випадку, якщо вони відносять себе до цієї групи.

Різні соціальні групи, взаємодіючи між собою, виробляють певні соціальні стереотипи. Найбільш відомі етнічні або національні стереотипи — уявлення про членів одних національних груп з погляду інших. Наприклад, стереотипні уявлення про ввічливість англійців, легковажності французів або про загадковість слов’янської душі.

Формування образу іншої людини здійснюється теж шляхом стереотипізації. Питання про те, наскільки точним є перше враження, зовсім не простий.

З одного боку, майже кожна доросла людина, що має досвід спілкування, здатна по зовнішності людини, його одягу, манері говорити і поведінці достатньо точно визначити багато його соціально-психологічних характеристик: психологічні риси, вік, соціальний шар, зразкову професію. Але ця точність буває тільки в нейтральних ситуаціях. У інших же ситуаціях майже завжди присутній той або інший відсоток помилок. І ніж менш нейтральні відносини, чим більш люди зацікавлені один в одному, тим більше вірогідність помилок.

Це пояснюється тим, що перед людиною ніколи не коштує завдання просто «сприйняти» іншого. Образ партнера, який створюється при знайомстві, — це регулятор подальшої поведінки, він необхідний для того, щоб правильно і ефективно в даній ситуації побудувати спілкування. Наше спілкування будується істотно різним чином залежно від того, з ким ми спілкуємося. Для кожної категорії партнерів є як би різна «техніка» спілкування, вибір яких визначається характеристиками партнера. Тому найбільш важливі в даній ситуації характеристики — це ті, які дозволяють віднести Партнера до якоїсь групи. Саме ці характеристики і сприймаються достатньо точно. А решта рис і особливо просто добудовуються по певних схемах, і саме тут виявляється вірогідність помилки. Ці помилки сприйняття Обумовлені, зокрема, дією деяких чинників: переваги, привабливості і відношення до нас.

Люди, що вступають в спілкування, не рівні: вони відрізняються один від одного по своєму соціальному статусу, життєвому досвіду, інтелектуальному потенціалу і т.д. При нерівності партнерів найчастіше застосовується схема сприйняття, яка приводить до помилок нерівності. У психології ці помилки отримали назву чинника переваги.

Схема сприйняття така. При зустрічі з людиною, що перевершує нас по якомусь важливому для нас параметру, ми оцінюємо його декілька позитивніше, ніж було б, якби він був нам рівний. Якщо ж ми маємо справу з людиною, якої ми в чомусь перевершуємо, то ми недооцінюємо його. Причому перевага фіксується по якомусь одному параметру, а переоцінка (або недооцінка) відбувається по багатьом параметрам. Ця схема сприйняття починає працювати не при всякому а тільки при дійсно важливій, значущій для нас нерівності.

Для того, щоб подіяв чинник переваги, нам треба цю перевагу спочатку оцінити. Як це зробити? За якими ознаками ми можемо судити про перевагу людину, наприклад, в соціальному положенні або в інтелектуальному?

Для визначення цього параметра в нашому розпорядженні є два основні джерела інформації:

• одяг людини, його зовнішнє оформлення, включаючи такі атрибути, як відзнаки, окуляри, зачіска, нагороди, коштовності, а в певних випадках навіть такий «одяг», як машина, оформлення кабінету і т.д.;

• манера поведінки людини (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться і т.д.).

Інформація про перевагу зазвичай так чи інакше «закладається» в одяг і манеру поведінки, в них завжди є елементи, що свідчать про приналежність людини до тієї або іншої соціальної групи або його орієнтації на якусь групу.

Ці елементи служать знаками групової приналежності і для самого носія одягу і поведінки, і для людей, що оточують його. Розуміння свого місця в групі, в тій або іншій ієрархії, а також положення інших людей багато в чому визначають спілкування і взаємодію. Тому виділення переваги якимись зовнішніми, видимими засобами завжди істотно.

Дія чинника привабливості при сприйнятті людини полягає в тому, що під його впливом якісь якості людини переоцінюються або недооцінюються іншими людьми. Помилка тут в тому, що якщо людина нам подобається (зовні), то одночасно ми схильні вважати його розумнішим, хорошим, цікавим і т.д., тобто знову-таки переоцінювати багато його особових характеристик.

Отже: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим він здається краще у всіх інших відносинах; якщо ж він непривабливий, то й інші його якості недооцінюються. Але всім відомо, що в різний час різне вважалося привабливим, що у різних народів свої канони краси.

Значить, привабливість не можна рахувати тільки індивідуальним враженням, вона скоріше носить соціальний характер. Тому знаки привабливості треба шукати перш за все не в тому або іншому розрізі очей або кольорі волосся, а в соціальному значенні тієї або іншої ознаки людини. Адже є схвалювані і не схвалювані суспільством або конкретною соціальною групою типи зовнішності. І привабливість — не що інше, як ступінь наближення до того типу зовнішності, який максимально схвалюється тією групою, до якої ми належимо. Знаком привабливості є зусилля людини виглядати соціально-схвалюваним. Механізм формування сприйняття до цій схемі той же, що і при чиннику переваги.

І, нарешті, чинник відношення до нас. Він діє таким чином, що люди, добре до нас що відносяться, оцінюються вище до які до нас відносяться погано. Знаком відношення до нас, що запускає відповідну схему сприйняття, є все, що свідчить про згоду або незгоду партнера з нами.

Завданням першого враження є швидке орієнтування в ситуації. Для людей як соціальних істот головне — визначення питання про групову приналежність партнера. Тому можна сказати, що перше враження майже завжди правильно. Помилкою ж є те, що стереотипізація викликає певну оцінку і невідомих ще поки властивостей і якостей, що може привести до неадекватного спілкування надалі. У постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Проте постійне і тривале спілкування не може задовольнятися тим списком приписуваних партнерові рис і властивостей, які сформувалися при першому враженні.

У постійному спілкуванні стає важливим глибше і об’єктивніше розуміння партнера — його актуального емоційного стану, намірів, його відношення до нас. Тут сприйняття і розуміння партнера відбуваються на іншій основі. Психологічними механізмами сприйняття і розуміння при міжособистісному спілкуванні є ідентифікація, емпатія і рефлексія.

Найбільш простій спосіб розуміння іншої людини забезпечується ідентифікацією — уподібненням себе йому. При ідентифікації чоловік як би ставить себе на місце іншого і визначає, як би він діяв в подібних ситуаціях.

Дуже близька до ідентифікації емпатія, тобто розуміння на рівні відчуттів, прагнення емоційне відгукнутися на проблеми іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки продумується, скільки відчувається. Основоположник гуманістичної психології К. Роджерс (1902 - 1987) визначав емпатійне розуміння як «уміння увійти всередину особистого світу значень іншої людини і побачити чи правильно моє розуміння».

Емпатійне розуміння можливе відносно небагатьох, оскільки складає важке навантаження для психіки.

Процес розуміння один одного опосередкований процесом рефлексії. У соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення індивідом, що діє, того, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Це вже не просто знання іншого, але знання того, як інший розуміє мене, тобто своєрідний подвоєний процес дзеркального віддзеркалення один одного.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Американская социологическая мысль: Тексты. - М.: МГУ, 1994. – 496 с.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. - М: Изд-во МГУ, 1980.

3. Андреева Г.М., Богомолова. Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. - М., 1978.

4. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - М.: Прайм-Еврознак, 2002. - 558 с.

5. Белкин П.Г., Емельянов Е.Н., Иванов И.А. Социальная психология научного коллектива. - М.: Наука, 1987. - 213 с.

6. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. - М.: МГУ, 1991. - 126 с.

7. Будилова Е.А. Социально-психологические проблемы в русской науке. - М.: Наука, 1983. - 230 с.

8. Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой. - М.: Наука, 1994. - 255 с.

9. Волков И.П. О социометрической методике в социально-психологических исследованиях. - Л.: ЛГУ, 1970.

10. Гибш X., Форверг М. Введение в марксистскую социальную психологию: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1972. - 294 с.

11. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. - М.: Наука, 1994. - 304 с.

12. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 208 с.

13. Жуков Ю.М., Гржегоржевская И.А. Эксперимент в социальной психологии: проблемы и перспективы // Методология и методы социальной психологии / Под ред. Е.В. Шороховой. - М.: Наука, 1977.

14. Ковалев А.Г. О предмете социальной психологии // Вестник ЛГУ. - 1959. - № 11.

15. Корнев М.Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 1995.-304 с.

16. Крегер О., Тьюсон Дж. М. Типы людей и бизнес. Как 16 типов личности определяют ваши успехи на работе. - М.: Персей, Вече. АСТ, 1995

17. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. - М.: Изд-во МГУ, 1991.- 207 с.

18. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель... Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. - М.: Дело. - 193 с.

19. Крысько В.Г. Социальная психология: Курс лекций. - СПб.: Питер, 2007. - 431 с.

20. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. - Л.: ЛГУ, 1964. - 172 с.

21. Куликов В.К. Проблемы социальной психологии. - Иваново: Изд-во ИвГУ, 1979. - 74 с.

22. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1980. - 390 с.

23. Лебедев-Любимов А. Психология рекламы. — СПб.: Питер, 2002. — 368 с: ил.

24. Лекции по методике конкретных социальных исследований. - М.: МГУ, 1972. - 201 с.

25. Майерс Д. Социальная психология. - СПб, 2002

26. Максвелл Дж. Шеф и его команда. - СПб: Питер. Ком., 1998

27. Мангутов И., Уманский Л.И. Организатор и организаторская деятельность. - Л.: ЛГУ, 1975.

28. Методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Е.В. Шороховой. - М.: Наука, 1975.

29. Методы социальной психологии / Под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е. Семенова. - Л.: Изд-воЛГУ, 1977. - 175 с.

30. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

31. Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной деятельности коллектива. - М.: Педагогика, 1984. - 285 с.

32. Орбан-Лембрик Л.Е Соціальна психолопя: Навч. посібник. - Київ: Академвидав, 2003.

33. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – К.: Либідь, 2006

34. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. - СПб, 2000.

35. Парыгин Б.Д. Социальная психология. - СПб, 1999.

36. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М.: Мысль, 1971. - 350 с.

37. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. -М.: ЭКСМ-Пресс, 2001.-688 с.

38. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М., 1982.

39. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. - М.: Просвещение, 1978. - 176 с.

40. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности. Теоретико-методологический аспект. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. - 184 с.

41. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. - 2-е изд. - М.: Наука, 1979. - 232 с.

42. Прокопенко О.В., Троян М. Ю. Поведінка споживачів: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.

43. Психологические проблемы социальной регуляции поведения / Под ред. Е.В. Шороховой, М.И. Бобневой. - М.: Наука, 1976. - 365 с.

44. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы: Пер. с франц. - М.: Прогресс, 1988.

45. Руденский Е.В. Социальная психология: Курс лекций. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 224 с.

46. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика: Пер. с англ. - М: Прогресс, 1990. - 368 с.

47. Семечкин Н.И. Социальная психология: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2004. - 376 с.

48. Смелзер Н. Социология. - М., 1994.

49. Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А. Петровской. - М.: МГУ, 1984.

50. Совместная деятельность / Под ред. А. Журавлева, А.П. Шихирева. -М.: Наука, 1988.

51. Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации: Учеб. пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. - 461 с.

52. Социальная психология / Под ред. Г.П. Предвечного, Ю.А. Шерковина. - М., 1975. - 320 с.

53. Социальная психология / Под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семенова. - Л., 1979.

54. Социальная психология / Сост. Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. - М., Новосибирск: ИНФРА-М, 2001. - 408 с.

55. Социальная психология и общественная практика / Под ред. Е.В. Шороховой и В.П. Левкович. - М.: Наука, 1985. - 231 с.

56. Социальная психология личности / Под ред. М.И. Бобневой, Е.В. Шороховой. - М.: Наука, 1979. - 344 с.

57. Столяренко Л. Д. Психология делового общения и управления. Учебник / Л. Д. Столяренко. — Ростов н/Д: Феникс, 2005. — 416 с.

58. Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой. - М.: МГУ, 1977.

59. Трусов В.П. Когнитивные процессы в социальной психологии. - Л., 1983.

60. Шибутани Т. Социальная психология. - Ростов н/Д.: Феникс, 2002. - 544 с.

61. Шихирев П.Н. Социальная психология в странах Западной Европы. - М., 1985.

62. Шихирев П. Современная социальная психология. - М.: ИП РАМ, 2000.-448 с.

63. Шихирев П.Н. Современная социальная психология США. - М., 1979.

64. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М.: Прогресс, 1970.

65. Ядов В.А. Социальная идентификация личности. - М., 1994.

66. Ядов В.А. Социологическое исследование. Методология, программа, методы. - М.: Наука, 1987. - 237 с.

67. Яковлев А.М. Преступность и социальная психология. - М.: Юриздат, 1971. - 245 с.

68. http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/_Index.php

69. http://pidruchniki.ws/psihologiya/Page-5

70. http://uk.wikipedia.org/wiki/Українські_онлайн-бібліотеки