Взаємодія як контакт між людьми

Обставини підштовхують кожну людину до багатьох інших індивідів. У відповідності зі своїми потребами та інтересами лю­дина відбирає серед чисельної кількості інших людей тих, з яки­ми вона потім вступає у взаємодію. Цей тип зв’язків, що є дуже коротеньким за своїм терміном, називається контактом. Можна виділити різні види контактів: просторові, контакти обміну, контакти зацікавленості.

Просторові контакти. Для того, щоб взаємодіяти з інши­ми людьми, кожен індивід повинен визначити їх у певному про­сторі (де вони, скільки їх). Це просторове визначення є первин­ним моментом, від якого залежить подальша поведінка людини і її майбутні соціальні взаємозв’язки. Кожна людина щодня зуст­річається з іншими людьми в транспорті, на вулиці, спортивно­му майданчику, не задумуючись над тим, хто саме знаходиться в цих місцях поряд з ним, однак кожен індивід пам’ятає про існу­вання інших. Це виражається у зміні поведінки в присутності інших. Наприклад, дівчинка, яка тільки що веселилась у себе вдо­ма, виходячи на вулицю, надає собі серйозного вигляду, бо вона знає, що на вулиці присутні інші люди.

М.Обозов виділяє два типи просторових контактів: 1) мож­ливий (здогадний) просторовий контакт, коли поведінка люди­ни змінюється через здогадку про присутність індивідів в яко­мусь місці. Я.Щепанський називає такий контакт «опосередко­ваним» і наводить приклад: начальник відділу кадрів, знаючи про існування потенційної робочої сили, дає об’яву про запрошення на роботу; 2) візуальний просторовий контакт, або контакт «мовчазної присутності», коли поведінка індивіда змінюється під впли­вом візуального спостереження інших людей. В психологічних дослідженнях застосовується термін «публічний ефект», сутність якого в тому, що характеристики індивідуальної діяльності і по­ведінки змінюються під впливом пасивної присутності інших. Отже, просторовий контакт є первинним і необхідним кільцем у формуванні соціальних взаємодій.

Контакти зацікавленості.їх сутність полягає у виборі со­ціального об’єкту, який має певні цінності або риси, що відпові­дають потребам даного індивіда. Вступаючи в просторовий кон­такт, людина виділяє зі всіх соціальних об’єктів, що просторово сприймаються, певного індивіда, з яким вона пов’язує позитивні або негативні емоції, тобто того, хто має риси або властивості, які відповідають її інтересам. Цей індивід може зацікавити, наприклад, своєю незвичайною зовнішністю, чи наявністю у неї цінної для вас інформації, або виявленням фізичної сили, гумо­ру або, навпаки, неввічливістю, нерозсудливістю. Людина порівнює індивіда, якого виділила, з собою, намагаючись свідомо чи несвідомо визначити причину своєї зацікавленості. Такий кон­такт може бути обопільним або одностороннім, очним або заоч­ним, викликати негативні або позитивні емоції.

Психологічним механізмом виникнення подібного контак­ту є мотивяк спонукання до діяльності, що пов’язано із задо­воленням потреби. Кожна особа має набір мотивів відносно різних сторін оточуючої її діяльності. Ці мотиви є продуктом попереднього досвіду і існуючих в даний час потреб. Мотиви пов’язані між собою і складають мотиваційну структуру особи­стості. В основному вони являються потенційними, тобто до певного часу не виявляються у поведінці людини. Однак в якийсь момент відбувається з’єднання потреби особистості з якимось об’єктом оточуючого середовища. Мотив, що відпові­дає даній потребі, актуалізується, і виникає інтерес–форма виявлення потреби, що забезпечує направленість особистості на усвідомлення цілей діяльності.

Актуалізований мотив і інтерес ще не є соціальною дією, а лише першими кроками до її здійснення. Під час контакту зацікавленості діє саме такий механізм актуалізації мотиву. Контакт зацікавленості може перерватись або продовжуватись в залежності від багатьох фак­торів, але перш за все від сили і важливості для особистості актуалі­зованого мотиву і відповідно сили інтересу; ступеня взаємності інте­ресів; ступеня усвідомлення свого інтересу, навколишніх обставин.

В контактах зацікавленості виявляються унікальні індивіду­альні риси особистості, а також особливості соціальних груп, організацій, інститутів, до яких вона належить. Наприклад, юнак, який має відповідні фізичні дані, може зацікавити тренера спортивного клубу, але він може бути зовсім нецікавим для підприємця, який шукає робітника.

Контакти обміну.Я.Щепанський, описуючи контакти об­міну, відмічає, що вони являють собою специфічний вид соціаль­них взаємозв’язків, в яких індивіди обмінюються цінностями, не маючи прагнення змінити поведінку інших людей. Це означає, що в ході таких короткочасних спорадичних обмінів увага індивіда концентрується на самому предметі обміну, а не на іншому індивіді, який вступає в обмін. Щодня людина має багато контактів обміну: купляє квитки у транспорті, обмінюється репліками з пасажира­ми метро, запитує, як знайти такий-то заклад і т.ін. У більшості випадків у здійсненні контактів обміну людина зовсім не звертає увагу на індивідів, з якими вступає в контакт. її цікавить лише об’єкт обміну. Як приклад розвитку і удосоконалення контактів обміну Я.Щепанський наводить приклад з купівлею газети. Спо­чатку у індивіда виникає на підставі певної потреби просторове бачення газетного кіоску, потім з’являється конкретний інтерес, пов’язаний з продажем газети і з продавцем, після чого відбувається обмін газети на гроші. Контакти розвиваються на базі однієї підста­ви – потреби у придбанні газети. Саме цей предмет є центральним у появі інтересу і наступного контакту обміну. Контакти обміну, що повторюються, можуть сприяти виникненню більш складних соціальних взаємозв’язків, які вже будуть повернені на людину, а не на об’єкт обміну. Наприклад, можуть виникнути дружні сто­сунки з продавцем. Соціальні контакти мають велике значення не тільки у дослідженні інтеракції, але й групового статусу особис­тості, особливостей її соціальної ролі, місця в групі. Саме соціальні контакти є основою групоутворюючих процесів, першим кроком в утворенні соціальних груп.