М. ЦВЄТАЄВА

* * *

И никто души не потревожит,

И ничто ее не бросит в дрожь –

Кто любил, уж тот любить не может,

Кто сгорел, того не подожжешь.

С. ЄСЕНІН

* * *

Відлетіли мої літа

За діброви і за жита,

Лиш пір`їна з крила

Доторкнулась чола

Сивиною навік зацвіла.

На щоці не сльоза,

То, з калини роса,

Добрий погляд мами

В серце моє.

Щедре літо

Відпалало цвітом...

Хай ще зозуля кує.

Де ж підкова, що я шукав,

Де стежини, де я блукав ?

Тільки пісня одна

Незрадлива й сумна,

Як пташина, як мрія легка.

П. 3УБ

* * *

Сад весь в цвету,

Вечер в огне,

Так освежительно радостно мне!

Вот я стою,

Вот я иду,

Словно таинственной речи я жду.

Эта заря,

Эта весна,

Так непостижна, зато так ясна!

Счастья ли полн,

Плачу ли я,

Ты – благодатная тайна моя.

О.ФЕТ

* * *

Довірмось Господу без чуда

Він крізь віки до нас гряде...

Бо не спаде з очей полуда,

До пір, як з серця не спаде.

Повірмо в те, що має статись,

Як в те, що сталося, що є.

І тільки треба дочекатись,

Щоби отримати своє.

За суттю – ми усі єдині,

Єдинобожий у нас код,

І як людина із клітинок -

З нас кожен в єдності – народ .

Тож чинячи комусь неправду,

Ми чинимо її собі.

Помножим поміж себе радість

І легше буде нам в журбі.

Свій крок ступаймо згідно віри,

У вірі ж дух наш і діла,

По них Господь і буде мірять,

Як на землі душа жила.