Гуманізація праці. Глибокі зміни в структурі і якості рабочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини

Глибокі зміни в структурі і якості рабочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини потребують нетрадиційних підходів в тім, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов’язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, настановами, розвитку трудового потенціалу, прагнення до творчості, самореалізації. Такі висновки не тільки теоретично обгрунтовані, а й підтверджені практично.

Практичні заходи щодо приведення в дію нових резервів підвищення трудової активності працівників безпосередньо пов’язані з гуманізацією праці, яка нині є основною ланкою нематеріальної мотивації праці.

Гуманізація праці повинна забезпечувати :

а)високу змістовність праці трудящих, яка відповідає їхній кваліфікації, структурі та ієрархії потреб і мотивів;

б)якнайкраще пристосування матеріально-технічної бази виробництва до людини;

в)створення сприятливих умов праці ;

г)широку та активну участь працівників у виконанні виробничих завдань;

Класична програма гуманізації праці включає такі складові:

· збагачення змісту праці (суміщення функції працівників основого і допоміжного виробноцтва, основних функцій і функцій контролю за якістю продукції, групування різнорідних операцій тощо);

· розвиток колективних форм організації праці;

· створення досконаліших умов праці;

· розвиток виробничої демократії;

· раціоналізація режимів праці і відпочинку, запровадження гнучких графіків роботи;

· підвищення рівня інформованості колективу, ”прозорості” внутрішньоорганізаційної діяльності.

На основі запровадження як традиційних, так і нетрадиційних методів мотивації та програм гуманізації праці ставиться завдання створення нової моделі організації і стимулювання праці, яка дає максимальні можливості для зростання ефективності виробництва. Нові підходи до мотивації привносять у діяльність працівників, у задоволення їхніх потреб: сприяють розвитку творчого потенціалу працівника, підвищують якість трудового життя, ведуть до демократизації управління виробництвом, сприяють задоволенню потреб вищого порядку - потреб належності та причетності, у визнанні та самоствердженні, самовираженності тощо.