Системний аналіз в прийнятті рішень

В даний час багато спеціалістів з управління вважають сиг темний аналіз одним з ефективних засобів для надання допомоги ЛПР в процесі прийняття рішень.

В загальному вигляді системний аналіз можна охарактеризувати як методологію розв'язання великих комплексних проблем управління. Нема, однак, поки що конкретного єдиного поняття "системний аналіз". Не визначені чітко роль і місце системного аналізу серед інших методів. Нема єдиної точки зору про різницю між аналізом і методом дослідження операцій (ІСО) Дехто вважає системний аналіз галуззю дослідження операцій, інші — навпаки (Акофф, Квейд та ін.).

На нашу думку, вдало висловився про це поняття Д. Бурчфілд: "Системний аналіз — це лише назва певного підходу до проблеми прийняття рішень, яким завжди користувався хорошім І керівник. По суті, він не являє собою нічого таємничого, нічого особливо складного чи чого-небудь зовсім нового". Цей підхід дає широкі можливості керівництву для одержання самих різноманітних оцінок та думок і передбачає пошуки різних варіантів виконання тої чи іншої роботи [3, 8, 19].

Системний аналіз передбачає використання як строгих кількісних, так і логічних, думок, досвіду й інтуїції. З допомогою системного аналізу можна досліджувати будь-які проблеми, вра­ховуючи не тільки ті фактори, вплив яких може бути виражено кількісно, але й фактори, оцінені якісно. Таким чином, в основу прийняття рішень з використанням системного аналізу лягає звичайний підхід, який використовують керівники виробництв, при якому вони розглядають вплив в кожній конкретній ситуації всіх факторів: технічних, економічних, соціально-психологічних. Але при цьому ЛПР має можливість базуватися не тільки на своїх суб'єктивних судженнях, але й на об'єктивних даних, одержаних ним в результаті дослідження, що допомагає йому прийняти на­йбільш раціональне й обґрунтоване рішення.

Логічний системний аналіз в багатьох випадках допов­нюється (в тій чи іншій мірі) математичним аналізом систем та іншими математичними, статичними й можливішими засобами, однак його методологія значно відрізняється від методології формально — математичних системних досліджень.

Д. Бурчфілд відзначає характерні риси системного аналізу в менеджменті:

· в більшості випадків прийняті рішення стосуються окре­мих елементів системи, тому при вирішенні завдань не­обхідно враховувати взаємозв'язки цього елемента з іншими й загальну мету системи (системний підхід);

· аналіз спочатку здійснюється для всього комплексу про­блем і зводиться до рівня їх складових частин, потім кож­на з цих частин досліджується з допомогою методів, використаних для її вивчення;

· в системному аналізі першочергове значення повинні ма­ти такі фактори, як вартість і якість роботи, тому ЛПР по­винен мати про них чітке уявлення;

· в багатьох випадках уже самі дані аналізу показують шлях до очевидного рішення, однак саме рішення все-та­ки приходиться приймати;

· системний аналіз не замінить логічних думок, але яв­ляється по відношенню до них допоміжним елементом. Він дає можливість визначити ті галузі, де може бути ви­користана пропозиція, й визначити кожен з можливих варіантів рішення, які розглядає керівник;

· системний аналіз не передбачає обов'язкового використання ПК, вони можуть бути використані в деяких випад­ках як технічні засоби;

Д. Бурчфілд робить висновок: "системний аналіз зводиться до методів оцінок як основи для прийняття рішень з врахуванням часу, витрат і якості виконання" [11].

До системного аналізу як методу прийняття господарських ' рішень є два підходи.

Перший підхід передбачає опис системи з допомогою фор­мальних засобів, тобто використання різних математичних за­собів і методів. На основі такого підходу може бути визначене оптимальне рішення.

Другий підхід полягає в розгляді логіки системного аналі­зу, тобто системний аналіз розглядається як методологія членування і впорядкування проблеми, яку належить вирішити не залежно від того, чи здійснюється процес з використанням математики і ПК. Логічно системний аналіз може бути доповнений і матаналізом системи, але при цьому він різко відрізняється від ме­тодології формально-математичних досліджень.

На думку більшості авторитетних спеціалістів в галузі уп­равління друге трактування являється більш правильним.

Багато спеціалістів бачать різницю між системним аналізом і методом дослідження операцій (ІСО) в тому, що він містить еле­менти, властиві не тільки строгим якісним методам прийняття рішень, але й інтуїтивний підхід, що цілком залежить від мистецтв;І дослідника. В зв'язку з цим, на їх думку, можна успішно вирішува­ти завдання, які важко чи неможливо виразити кількісно.

В зв'язку з цим всі проблеми рекомендується розподілити на три класи:

· добре структуровані чи кількісно виражені проблеми, в яких суттєві залежності вияснені настільки добре, що во­ни можуть бути виражені в числах чи символах, що одер­жують, в кінці кінців, числові оцінки;

· неструктуровані чи якісно виражені проблеми, що містять лише опис важливих ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності між якими зовсім невідомі;

· слабо структуровані чи змішані проблеми, які містять як якісні елементи, так і кількісні, причому, якісні, ма­ловідомі і невизначені сторони проблеми мають тен­денцію домінувати (табл. 5.1).

Для розв'язання проблем першого класу рекомендується використати метод ІСО з використанням методів математичного програмування.

Неструктуровані проблеми звичайно вирішуються з допо­могою евристичнких методів, суть яких полягає в тому, що досвідчений спеціаліст збирає максимум різних відомостей про проблему, яку вирішують, і з допомогою ситуацій і логічних ду­мок вносить пропозиції про проведення відповідних міроприємств для її розв'язання (як правило складається алгоритм розв'язання завдання).

Проблеми третього класу являються предметом системно­го аналізу.

Серед економістів існує думка, що використання системно­го аналізу — дань моді. Є ж "класичний" економічний аналіз, і непотрібно займатися якимось системним. Звичайно, економіч­ний аналіз приносить певну користь виробництву в підвищенні його ефективності, але системний аналіз не замінює еко­номічний, а істотно його доповнює.

Суть економічного аналізу полягає у вивченні:

· господарських явищ і процесів, господарсько-фінансової діяльності підприємства в цілому;

· окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства;

· окремих господарських підрозділів.

Ці показники вираховуються на основі облікових і плано­вих даних. Кожен показник має числове вираження, що характе­ризує конкретний вимір об'єкта, що вивчається, чи процесу, а та­кож його зміст — економічну суть.

При системному аналізі (як і при економічному) враховують­ся показники, обґрунтовані на даних обліку, звітності і плану. Але для повного і глибокого вивчення проблеми необхідно також використовувати дані, одержані в результаті вивчення технічних, економічних, фінансових та інших сторін діяльності підприємства і його підрозділів, а також психологічного клімату і соціальних явищ. В зв'язку з цим в системному аналізі дані і показники набува­ють, крім кількісних ознак, ще й якісного вираження. Наприклад, авторитет майстра, його внесок у виробництво чи моральний стан працюючих, їх відношення до роботи практично неможна вирази­ти якісно, однак в багатьох випадках саме ці фактори являються вирішальними для результату діяльності даної ланки. Таким чи­ном, системний аналіз допомагає вивчити проблему більш глибоко і всебічно, ніж при звичайному економічному аналізі.

При системному аналізі можна виявити не тільки причини, .що викликають які-небудь негативні наслідки, але й умови, в яких виникають ці причини, а відповідно й передбачити прове­дення відповідних міроприємств, що ліквідують негативні явища. Звідси випливає й інша відмінна особливість системного аналізу.

Необхідно відзначити, що існує можливість неповноти інформації і самого аналізу, неможливо інколи визначити факто­ри соціально-політичного характеру, моральні фактори, які оцінюють ЛПР тільки на основі власних думок та інтуїції. Але важливо те, що на них загострюється увага і їх можна врахувати при прийнятті рішень.

Визначення ефективності, яке є обов'язковим в системному аналізі, носить цілком приблизний характер, але напрям дії при цьому цілком можна вибрати. Для підвищення точності вибра­них рішень, передбачення результатів наслідків в майбутньому рекомендується вибирати декілька можливих альтернатив і для кожної намітити переважаючий курс дій.

Вибір стратегій, довготривале планування завжди базува­лись більше на мистецтві управління, ніж на науці, хоч і підкріплялись певними даними аналізу.

При вивченні великих проблем повинні постійно викорис­товуватися інтуїтивні, суб'єктивні і навіть обґрунтовані на здога­дах варіанти дослідження, але доповнені в обов'язковому поряд­ку системним аналізом. Причому, необхідно все ширше викорис­товувати не тільки методи кількісної оцінки, але й метод якісної оцінки ситуації, а саме — операційні ігри, написання «сценаріїв», систематичне опитування експертів.

Системний аналіз знайшов широке розповсюдження при розв'язанні таких завдань, як розподіл виробничих потужностей Між структурними підрозділами, визначення майбутньої потре­би в новому обладнанні і в робітниках тої чи іншої кваліфікації, Прогнозування попиту на різні види продукції.

Найважливіші принципи системного аналізу полягають в наступному: процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення і чіткого формування кінцевої мети; необхідно розгляда­ти всю проблему як цілісну єдину систему і виявити всі наслідки і взаємозв'язки кожного приватного рішення; необхідно виявити і проаналізувати можливі альтернативні шляхи досягнення мети; конкретизувати мету окремих підрозділів, які не повинні вступа­ти в конфлікт з метою всього підприємства, об'єднання.

Центральною процедурою системного аналізу виступає побудова узагальненої моделі, що відображає всі фактори і взаємозв'язки реальної ситуації, які можуть проявитися в процесі здійснення рішення. Одержана модель досліджується з метою виявлення близькості результату використання того чи іншого із альтернативних варіантів дій до бажаного, порівняльних витрат ресурсів з кожного з варіантів, ступеня чуттєвості моделі до різних зовнішніх впливів.

Коли є одна досить чітко виражена ціль, ступінь досягнен­ня якої можна оцінити на основі одного критерію, використову­ються метоли математичного програмування (з врахуванням на­ступних логічних думок). Якщо ступінь досягнення мети оцінюється кількома критеріями, використовують апарат корис­ності, з допомогою якого проводиться впорядкування критеріїв і визначення важливості кожного з них. Коли розвиток подій визначається взаємодією декількох осіб, які переслідують свої цілі, рішення приймається з допомогою методів групового вибору.