Поліневрит.

Поліневрит – це множинне симетричне ураження дистальних відділів периферійних нервів. Причини: інфекції, інтоксикації, порушення обміну речовин тощо. Ведучим в клінічній картині є поліневритичнийсиндром:

· Ураження дистальних відділів кінцівок.

· Симетричність ураження.

· Периферійні парези дистальних відділів кінцівок.

· Зниження чутливості за типом «рукавичок» та «шкарпеток».

· Вегетативно-трофічні розлади (сухість, лущення шкіри чи підвищена пітливість, трофічні зміни нігтів, поява тріщин тощо).

· Біль за ходом нервових стовбурів.

Дифтерійна полірадикулонейропатія – найчастіше неврологічне ускладнення дифтерії, обумовлене дією дифтерійного токсину, який викликає де мієлінізацію нервових волокон.

Неврологічні симптоми виникають через декілька днів (тижнів) від початку дифтерії. Спочатку розвивається парез акомодації (хворі зблизька добре не бачать) і бульбарний синдром.

Через 3-4 тижні, коли розлади ковтання набувають зворотнього розвитку, виникають периферійні парези ніг, можливе і порушення чутливості. Ще через 3-4 тижні рухові розлади в ногах зменшуються, проте з’являються периферійні парези в руках (або й розлади чутливості). Продовжується процес не менше 3-4 місяців, можливі залишкові явища.

Алкогольна полінейропатія – виникає як наслідок гострого ентериту (з розладами всмоктування тіаміну – вітаміну В1) та ураження печінки у хворих хронічним алкоголізмом.

Розпочинається захворювання болем і парестезіями в стопах, гомілках. Потім гостро виникають периферійні парези, випадіння чутливості за периферійним поліневритичним типом, вегетативні розлади.

Лікування та догляд. Лікування проводять з урахуванням етіології захворювання. При дифтерійній полінейропатії застосовують протидифтерійну сироватку (5-10 тис. ОД), яку вводять за Безредком (0,5-1,0 мл підшкірно, а через 12-24 год – решту). При алкогольній полінейропатії призначають у великих дозах вітаміни групи В, нікотинову кислоту, гепатопротектори, дезінтоксикацій ні засоби, біостимулятори тощо.

Особливої уваги потребують хворі з порушенням ковтання (при дифтерійному поліневриті). Годувати їх треба повільно, за допомогою поїльника, в тяжких випадках годують через зонд. Їжа повинна бути напівтвердою.

Необхідно вжити заходів для запобігання розвитку контрактур. Медична сестра повинна надати звисаючим стопам хворого фізіологічного положення (тильного згинання), фіксуючи їх валиком або дерев’яною підставкою. Під звисаючі кисті треба покласти лонгету, надавши їм фізіологічного положення. У хворих з парезами нижніх кінцівок для попередження підвивихів під час ходи фіксують гомілково-ступневий суглоб за допомогою еластичного бинта.