Спинний мозок.

Спинний мозок міститься в хребтовому каналі і має вигляд тяжа довжиною 41-45см. Починається спинний мозок на рівні першого шийного хребця, а закінчується на рівні другого поперекового хребця, тобто він коротше хребта.

Спинний мозок утворює 2 потовщення – шийне і поперекове, які забезпечують іннервацію кінцівок.

Спинний мозок, як і головний, складається з сірої і білої речовини. Сіра речовина міститься всередині спинного мозку і на розрізі має форму метелика, або букви «Н». Вона складається з нервових клітин і утворює роги, які мають різне значення: передні – рухові, задні – чутливі, бічні – вегетативні.

Біла речовина складається з волокон – аксонів, це провідники нервових імпульсів, які розташовуються навколо сірої речовини. Від рухових клітин передніх рогів спинного мозку виходять передні корінці (рухові). Задні корінці (чутливі) входять в задні чутливі роги.

Передні і задні корінці в міжхребцевих отворах з’єднуються один з одним, утворюючи мішаний спинномозковий нерв. Їх 31-32 пари: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1-2 куприкових. При виході з хребтового каналу спинномозкові нерви утворюють 5 сплетень: шийне, плечове, поперекове, крижове і куприкове. Від цих сплетень йдуть периферійні нерви до шкіри і м’язів кінцівок, тулуба.

Спинний мозок має сегментарну будову. Сегментом називається ділянка спинного мозку, якій відповідає одна пара передніх (рухових) і одна пара задніх (чутливих) корінців. Усього спинний мозок має 31-32 сегмента.

Функції спинного мозку: провідна і рефлекторна. Провідну функцію виконує біла речовина спинного мозку, де провідні шляхи проводять імпульс до центру і до периферії. При ураженні білої речовини спинного мозку виникають чутливі і рухові порушення нижче місця ураження.

Рефлекторну функцію виконує сіра речовина. Вся діяльність нервової системи є рефлекторною.

Рефлексом називається реакція організму на подразники. Здійснюється рефлекс за участю ланцюга нейронів (не менше 2), його називають рефлекторною дугою. Один з нейронів рефлекторної дуги сприймає подразнення (аферентна частина дуги), другий здійснює відповідь (еферентна частина). Більшість рефлекторних дуг мають складну структуру за рахунок вставних нейронів, які перероблюють інформацію.

Сьогодні вчення фізіолога І. П. Павлова про рефлекси доповнене поняттям про рефлекторні кільця. Доведено, що рефлекторний акт не закінчується одномоментною відповіддю робочого органа. Існує зворотний зв’язок. М’яз, що скорочується у відповідь на подразнення, посилає імпульси в ЦНС, і це є джерелом ряду процесів, які впливають на стан цього м’яза, зокрема на його тонус. Так виникає замкнене рефлекторне кільце.

Рефлекси поділяються на умовні (набуті) та безумовні (вроджені). Безумовні рефлекси постійні, замикаються в межах сегментів спинного мозку або в стовбурі головного мозку. Умовні рефлекси нестійкі, замикаються у корі великого мозку. До умовних рефлексів відноситься мова, письмо, читання, різні практичні навички. Умовні рефлекси вперше відкрив І.М. Сєченов, в подальшому глибоко вивчав І.П. Павлов.