ПРЕДСТАВНИКИ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
| Представник, основні праці | Загальна характеристика внеску у розвиток політичної науки |
| Бакунін Михайло (1814-1876 рр.) “Кнуто-Германська імперія і соціальна революція”, “Державніть і анархія” | Теоретик анархізму. Виступив з вимогою економічного й соціального зрівняння класів, оголосив себе “колективістом”, але негативно ставився до комунізму. Закликав до зруйнування держави, на місці якої виникне природне суспільство і народ поверне свої природні права. |
| Бухарін Микола (1888-1938 рр.) “Теорія пролетарської революції”, “Теорія історичного матеріалізму”, “Етюди” | Теоретик марксизму. Розвинув думку про перспективи російської общинної державності, вважав за необхідне розглядати общину, артіль, комуну як структурні елементи механізму реальної передачі державної влади трудящим на місцях. Виступав за безпосередню участь масових організацій в управлінні державою. |
| Герцен Олександр (1812-1870 рр.) “З того берега”, “Старий світ”, “Росія”, “Російсь-кий народ і соціалізм” | Противник кріпацтва та самодержавства, виступав за розвиток общинних початків у російському житті. Він був автором відомої фрази: “Комунізм – це російське самодержавство навпаки”. |
| Кропоткін Петро Олексійович (1842-1921 рр.) “Етика”, “Записки революціонера”, “Сучасна наука та анархізм” | Теоретик анархізму. Розглядав державу як штучне утворен-ня, що мало на меті “тримати в покорі інших та примушува-ти їх на себе працювати”. Критично ставився до появи зако-нів. Обґрунтував закон взаємної допомоги та солідарності як всезагальний біосоціологічний закон. Бездержавне суспіль-ство уявляв у формі асоціації вільно об’єднаних комун та виробничих общин, у яких не повинно бути жодної форми зовнішнього примусу щодо конкретного індивіда. |
| Ленін (Ульянов) Володимир (1870-1924 рр.) “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, “Держава і революція”, “Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції” | Сформулював марксистську (більшовицьку) політичну доктрину, центральне місце у якій відведене питанню про класову боротьбу. Складовою частиною доктрини була ленінська концепція соціалістичної революції. Розвинув концепцію держави диктатури пролетаріату, методів її діяльності, тактики державної політики (з акцентом на примус і насильство). Висунув думку про соціально-класову структуру суспільства, дав визначення поняття “клас”. Прихильник ідеї світової соціалістичної революції. |
| Сталін (Джугашвілі) Йосиф (1879-1953 рр.) “Марксизм і національне питання”, “Про основи ленінізму”, “До питань ленінізму” | Вважав, що мета диктатури пролетаріату – в реалізації можливості виховання та загартування пролетаріату, у перевихованні дрібнобуржуазних верст. Суть диктатури пролетаріату полягає в тому, що це влада “більшості населення над меншістю, держава цієї більшості, вираз її диктатури…”. Висунув тезу про загострення класової боротьби й посилення державної влади в процесі розвитку соціалізму. |
| Столипін Петро (1862-1911 рр.) “Нам потрібна Велика Росія” | Приділяв увагу проблемі влади, яку розглядав як “засіб для збереження життя, спокою і порядку”. Проведення реформи, на його думку, можливе лише після відновлення порядку: “спочатку заспокоєння, а потім – реформи”. Впровадив у політичну практику застосування армії “на допомогу цивільній владі”. Провів аграрну реформу. |
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 663;