Під час Другої світової війни. діяльність Професійна спілка польських літераторів на чолі з поетом Ю

діяльність Професійна спілка польських літераторів на чолі з поетом Ю. Пшибосем. Цілком явними були ознаки відродження національного життя.

9 вересня ПКНВ підписав угоди з урядом Білоруської РСР та Української РСР про евакуацію польського населення з теренів цих республік до Польщі, а білорусів й українців з території Польщі - до відповідних радянських республік. 22 вересня подібна угода була заключена між ПКНВ і урядом Литовської РСР. В угодах йшлося про "добровільне" переселення й про заборону застосування примусу. Наступні події перекреслили ці плани і спричинили масові примусові депортації всіх етнічних груп населення прикордонних теренів.

Польське питання на міжнародній арені.Після повернення з Москви прем'єр лондонського уряду С. Миколайчик переконав своїх колег піти на поступки Москві. Був підготовлений меморандум про умови порозуміння з радянським урядом. Він передбачав створення тимчасового уряду із залученням до нього членів ППР, проведення виборів до сейму і схвалення нової конституції, встановлення східного кордону по "лінії Керзона", з умовою, що Львів та Вільнюс залишаться полякам. Однак И. Сталін не прийняв меморандуму, а передав його у Люблін під приводом, що "польські проблеми повинні розв'язувати самі поляки". ПКНВ незабаром відкинув меморандум. 13-18 жовтня 1944 р. в Москві відбулася тристороння зустріч на вищому рівні з участю Сталіна, Черчілля, Миколайчика та їхніх колег. На ній радянський диктатор категорично відкинув будь-які натяки на відступ від "лінії Керзона", але не заперечував проти участі С. Миколайчика в майбутньому польському уряді. На останній зустрічі радянський диктатор без тіні нещирості заявив, що "устрій Польщі повинен бути демократичним", мусить "зберегтись приватна власність і вільне господарське життя", що "у Польщі немає умов для комуністичних порядків". Після повернення до Лондона С. Миколайчик зіткнувся з опозицією членів уряду і 24 листопада подав у відставку. Разом з ним вийшли з урядової коаліції людовці. Новий уряд очолив соціаліст Томаш Арцішевський (1877-1955). Командувачем АК був призначений ген. Л. Окуліць-кий, а головнокомандувачем ПЗС - ген. В. Андерс.

Новий еміграційний уряд зайняв безкомпромісні позиції в справі кордонів, звинуватив СРСР у втручанні у внутрішні справи Польщі. Англійці обмежили свої контакти з польським урядом, оскільки вважали, що він не хоче піти на жодний компроміс з метою зберегти вплив у післявоєнній Польщі. Наприкінці листопада міністр закордонних справ Великобританії А. Іден заявив у Палаті громад англійського парламенту, що польський уряд "вже не є представницьким органом". Після поразки повстання і створення ПКНВ розгубленість охопила підпілля в країні. Новий командувач АК ген. Л. Окуліцький скасував операцію "Бужа" і дав наказ загонам АК залишитись у підпіллі. Представники КРМ і РЄН у грудні 1944 р. дійшли висновку, що західні союзники залишили Польщу "в руках Сталіна", будь-який компроміс з яким неможливий.

1 січня 1945 р. КРН перетворила ПКНВ на Тимчасовий уряд, залишивши на чолі Е. Осубку-Моравського, а заступниками призначивши В. Гомулку і людовця Станіслава Януша. Цей уряд рекламувався як коаліційний, насправді ж влада залишалася в руках комуністів, усі галузі його діяльності контролювалися радянськими "дорадниками", а загальний контроль здійснював генерал НКВС 1. Серов. Еміграційний уряд оцінив факт виникнення Тимчасового уряду як "замах на суверенні права польської нації"". Із незадоволенням сприйняли звістку про нього також У. Черчілль і Ф. Рузвельт. Проте становище союзних армій на Заході ускладнилося внаслідок успішного контрнаступу гітлерівських військ в Арденах. На прохання британського прем'єра Й. Сталін дав наказ ЧА розпочати наступ раніше запланованого терміну. 12 січня 1945 р. усі сім фронтів ЧА рушили в наступ на всій протяжності радянсько-німецького фронту від Балтійського