Загальні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення

1. Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст.63 ЛКУ:

«Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.»

Згідно із ч.1 ст.57 ЗКУ,

«1. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.»

2. На наш погляд, однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв’язок їх використання із лісокористуванням. У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки (детальніше див. питання 3теми).

NB. Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛКУ, такі акти:

ЗУ «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10.02.2000;

ПКМ «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» від 27.07.1995 №555;

ПКМ «Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України» від 09.02.1996 №185;

ПКМ «Про затвердження Правил відтворення лісів» від 01.03.2007 №303;

ПКМ «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» від 12.05.2007 №724;

наказ Держкомлісгоспу від 23.12.2009 №364 «Про затвердження Правил рубок головного користування».

3. Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення єбагатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб. Напр., тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу (ч.6 ст.18 ЛКУ).

NB. Багатофункціональне призначення лісів у РФ визнане і законодавчо (ст.ст.6, 22 та ін. Лісового кодексу РФ), і доктринально¹. Зокр., визнається можливість вирощування сільськогосподарської продукції на лісових землях (ст.64 ЛК РФ), будівництва на них без переведення їх до нелісових (ст.65 ЛК РФ). Такий підхід видається доцільним.

4. Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення. Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів.

Так, планування використання земельлісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокр., передбачає «складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням» (п.13 ст.46 ЛКУ).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться органами лісового господарства на основі державного земельного кадастру (ч.2 ст.49 ЛКУ) та включає (відповідно до ст.51 ЛКУ):

«1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4) інші показники.»

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона,

«що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління;» (ч.1 ст.89 ЛКУ.)

Ч.2 ст.89 ЛКУ встановлює, що державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Відповідно до ч.3 ст.89 ЛКУ, порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається ПКМ від 16.09.2009 №976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону»

Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра аграрної політики і продовольства України, діє відповідно до Положення, затв. УП від 13.04.2011 №458/2011.

Важлива роль належить також держлісгоспам (див. нижче), що виконують низку функції управління на землях лісогосподарського призначення (планування, контроль та ін.).