Правовий режим земельних ділянок полезахисних лісосмуг

NB. Існує багато видів лісосмуг: що знижують швидкість вітру, затримують сніг, підвищують вологість та родючість ґрунту, перешкоджають його змиванню та розмиванню, покращують мікроклімат, захищають сільськогосподарські угіддя від пилових бур та посухи, лісосмуги вздовж зрошувальних каналів та на інших ділянках зрошуваних земель, що скорочують втрати води від випаровування, захищають канали від засипання, прибалочні та приовражні лісомуги, тощо³.

Починаючи з 50-х рр. минулого сторіччя була відсутня послідовність у визначенні правового режиму лісосмуг: вони визнавалися то лісами, то нелісовими насадженнями⁴. Із прийняттям нової редакції ЛКУ знову відбулися зміни – відповідно до ч.1 ст.4 кодексу, лінійні насадження площею понад 0,1 га належать до лісового фонду.

На сьогодні спеціального правового регулювання потребують насамперед відносини із створення захисних лісосмуг. Свого часу проект захисних насаджень у колгоспах був складовою частиною проекту внутрігосподарського землеустрою, передбачалося фінансування створення полезахисних насаджень за державні кошти та за кошти колгоспів⁵. Як видається, подібний підхід повинен бути застосований і сьогодні.

Натомість, поки що, на жаль, господарської структури, що могла б вести догляд та створювати нові лісосмуги, немає. У восьми південно-східних областях та АРК при місцевих державних адміністраціях загалом (відповідно до даних, опублікованих у 2005 р.) працювало 102 агролісомеліоратори, що фізично не можуть забезпечити використання та охорону лісів КСП та лісосмуг⁶.

Щоб хоч якось вирішити проблему лісосмуг, закріпивши їх за «господарем», напр., у Полтавській області землі лісосмуг паювалися, виходячи із того, що «лісосмуга є невід’ємною частиною сівозміни». На жаль, селяни, що отримують лісосмуги в рахунок паїв, здебільшого не зацікавлені у їх ощадливому використанні та відтворенні або не мають відповідних засобів для цього.