Історія Польщі. соціальну опіку убогим. За його ініціативою висилалися емісари у навколишні села з роз'ясненням мети повстання і обіцяних реформ.

соціальну опіку убогим. За його ініціативою висилалися емісари у навколишні села з роз'ясненням мети повстання і обіцяних реформ.

Проте, галицькі селяни не повірили повстанцям, вони продовжували громити панські маєтки, розбили загін полковника Сухожевського, висланий проти австрійських військ. 27 лютого Е. Дембовський сам очолив хресний хід до навколишніх селищ, щоб переконати селян у добрих намірах. Назустріч йому вийшла австрійська піхота, від першого залпу якої Дембовський загинув. Його смерть фактично поклала край краківському повстанню. 2 березня Я. Тиссовський ухвалив перервати повстання і на чолі 1,5-тисячного загону здався пруссакам. У Краків увійшли частини російських й австрійських військ. Австрійський канцлер К. фон Меттерніх оголосив, що селянський рух в Галичині захистив монархію від "комунізму і полонізму". 16 листопада 1846 р. вільне місто Краків було приєднано до Галичини в складі Австрії. Учасники повстання були віддані під суд.

У Королівстві Польському планований керівник повстання на звістку про арешти у Познані втік за кордон. Невеличка група змовників на чолі з Панталеоном Потоцьким (1817-1846) спробувала піднести повстання у Сєдльцах, але зазнала поразки і була розбита. Мешканці міста і селяни не підтримали змовників. П. Потоцький був схоплений і повішений. Натомість південні кордони Королівства Польського були охоплені селянськими заворушеннями. їх учасники відмовлялися виконувати повинності, самовільно вирубували ліси, погрожували розправитися з панами, "як в Галичині". Щоб заспокоїти селян, імператор в червні 1846 р. підписав указ, який забороняв зганяти селян із землі, зменшувати їхні наділи і запроваджувати нові повинності. Невдоволені селяни, які сподівалися на скасування панщини, чинили пасивний опір поміщикам. Заворушення були придушені військами у 1847 р.

Політичні репресіїпроти польських патріотів заторкнули усі польські землі й охопили понад 5 тис. осіб. У Росії три учасники повстання в Сєдльцах були повішені, сотні заслані до Сибіру. Австрійський суд засудив до повішення двох повстанців і сотні відправив до в'язниці. Прусський уряд у 1847 р. організував великий судовий процес, на якому стали 254 учасники польської конспірації. На ньому з викривальною промовою виступив Л. Мєрославський, обіцяючи продовжити визвольну боротьбу за незалежність Польщі. Вісім підсудних були засуджені до смертної кари, а 97 - до різних строків ув'язнення. Однак вироки не були виконані, бо незабаром нові революційні події Весни Народів звільнили підсудних.

Невдача національного повстання і селянська "рабація" посилили угодові тенденціїсеред польських заможних верств у всіх трьох державах-загарбницях. Улітку 1846 р. поширився анонімний документ французькою мовою під назвою Лист польського шляхтича до князя Меттерніха. Його автором був польський аристократ Александр Вельопольський (1803-1877). У листі містилося звинувачення австрійського уряду в підбурюванні селян проти шляхти. Автор протиставляв йому російського царя Миколу І, який захищав шляхту від селян, і тому вона повинна відмовитися від ідеї відбудови незалежної держави й об'єднатися під скіпетром російського імператора. Позиція лоялізму, проголошена в листі, не знайшла багатьох прихильників і була гостро засуджена усіма течіями польської еміграції.