Електрична взаємодія тіл та її особливості

За багато століть до нової ери люди спостерігали прояви сил, названих пізніше електричними. Було установлено, що янтар (бурштин), потертий об вовну (або хутро), притягує до себе легкі предмети.

Довго вважали, що цю властивість має тільки янтар, тому виявлений ефект назвали електричним (від грец. "elektron" — янтар). Пізніше такі ж властивості виявили й у інших тіл, зокрема у скла, потертого об шкіру (або шовк).

Наелектризовані тертям шматочок янтарю і шматочок скла притягались один до одного, але шматочки янтарю один від одного відштовхувались, шматочки скла - теж. Підкреслюючи відмінність у наелектризованості янтарю і скла, янтар умовно назвали зарядженим негативно, а скло - позитивно (хоча можна було вчинити й навпаки). Високий ступінь електризації досягався у сірки при її терті об шкіру.

Надалі виявили електризацію при терті будь-яких пар різнорідних речовин, однак у металів наелектризованість звичайно не зберігалась (електризоване тіло розряджалось через руку експериментатора). У процесі вивчення електричних зарядів електризацію тертям вручну замінили механізованим тертям.

Механізм електризації