Мертвонародження

Мертвонародженим називають плід, у якого у момент народження немає дихання і не вдається викликати його штучним шляхом. У таких плодів також немає серцебиття або воно припиняється відразу після появи плоду на світ. Смерть ембріона або плоду може відбутися на будь-якій стадії розвитку. У таких випадках відбувається викидень, або аборт. Якщо аборт відбувся не відразу після смерті плоду, то наступає його мацерація чи муміфікація.

Етіологія. Причини мертвонародження різноманітні. До них відносяться гаметопатія, ембріопатія, фетопатія, включаючи потворність, пов'язану із спадковими факторами (генопатії, хромосомна аберація і т. д.) і екзогенними впливами внутрішньоутробного, аліментарного (хвороби обміну речовин), токсичного або інфекційного походження. Смерть плоду може відбутися в результаті неповноцінного годування, механічних пошкоджень або надмірної експлуатації матерів. Причиною мертвонародження може також бути асфіксія (задуха) плоду, що відбувається в результаті внутрішньоутробних порушень постачання плоду киснем, наприклад при гіпоксії у матері на фоні токсикозу і порушень матково-плацентарного кровообігу або кровотоку в пуповині.

Патологоанатомічні зміни. Головна ознака мертвонародження плоду – природжений тотальний ателектаз легенів. Легені м'ясисті, темно-червоного або синювато-червоного кольору, не заповнюють всю грудну клітку, не розпрямлені (безповітряні), тонуть у воді.

При народженні плоду в стані асфіксії розрізняють синю (хронічна внутрішньоутробна асфіксія з мацерацією плоду) і білу (гострий судинний шок) асфіксії. Внутрішні органи звичайно повнокровні, кров не згорнута, в порожнинах серця і в крупних судинах вона рідка, темно-червоного кольору з синюшним відтінком. Внутрішні органи набряклі, з крововиливами, мають дистрофічні і некротичні зміни.

Діагноз. Для визначення мертвонародження застосовують легеневу і шлунково-кишкову проби. Легенева проба: легені у недихаючого плоду не містять повітря, тому тонуть у воді (необхідно виключити посмертну емфізему). Шлунково-кишкова проба заснована на тому, що у мертвонародженої тварини шлунок і кишечник, так само як і легені, не містять повітря. У живих плодів воно після перших вдихів потрапляє до цих органів. Для проведення проби перев'язують стравохід і тонкий кишечник в декількох місцях і занурюють у воду. Якщо органи були узяті у мертвонароджених, вони тонуть у воді. Виключення складає здуття, що виникло в результаті посмертного розвитку гнилісних процесів.

У всіх випадках мертвонародженості з'ясовують її причину. Проведенням спеціальних лабораторних досліджень виключають інфекцію (бруцельоз корів, інфекційний аборт кобил, вірусний аборт овець і ін.), інвазійні (тріхомоноз, вібріоз і ін.) хвороби, токсикоз, хвороби недостатності і ін. Враховують ступінь експлуатації тварин, особливо кобил, а також можливість фізичних пошкоджень. Необхідно виключати асфіксію новонароджених.

У новонароджених зустрічаються асфіксія (особливо при тривалому і невмілому наданні допомоги при родах), імунний дефіцит, гіпотрофія, гострі шлунково-кишкові захворювання, що викликаються умовно-патогенною мікрофлорою і вірусами, пупковий сепсис і інші хвороби неінфекційної, інфекційної і інвазійної природи, що характеризуються, як правило, комбінованим (вродженим і набутим) імунним дефіцитом, гострим перебігом, швидкою генералізацією процесу, часто із смертельним завершенням.