Система механізмів інвестування інновацій

Розвиток вітчизняної економіки, підвищення конкуренто­спро­мож­ності українських підприємств і виробленої ними продукції з метою подолання економічного відставання від розвинених країн Заходу й інтеграції на рівних у світове співтовариство неможливі без здійснення інвестицій, у першу чергу у виробничу сферу, у її інноваційний роз­виток.

Щодо конкретних підприємств механізми інвестування покликані забезпечити залучення інвестиційних ресурсів для реалізації існуючих (потенційних) ринкових можливостей їх інноваційного розвитку з ме­тою завоювання міцних позицій на ринку, одержання прибутку, стій­кого розвитку в рамках обраної місії та мотивації діяльності.

З огляду на вищевикладене розглянемо, якою мірою існуючі ме­ха­нізми інвестування сприяють залученню необхідних обсягів ресурсів для реалізації наявних або потенційних ринкових можливостей інно­ва­ційного розвитку.

Система механізмів інвестування подана на рис. 4.1. Як бачимо, застосовуються такі групи механізмів інвестування: механізми мобілі­зації власних коштів підприємства; механізми мобілізації позикових коштів; механізми мобілізації залучених коштів [2, 17, 20].

Ефективне функціонування механізмів інвестування покликана забезпечити система державного регулювання (податкове регулю­ван­ня, захист інвестицій, заохочення інвестиційної активності, регулюван­ня участі інвесторів у приватизації і т.п.), від якої багато в чому залежить інвестиційний клімат у країні.

Механізми інвестування, як і система державного регулювання, існують незалежно від конкретного підприємства. Проте кожен суб'єкт гос­подарювання повинен вирішувати, які саме механізми викорис­то­ву­ва­ти і в якому поєднанні при інвестуванні конкретних варіантів іннова­ційного розвитку суб'єктів господарювання, наприклад, при багато­ка­наль­ному (змішаному) інвестуванні.