Предмет виступу

Існує вислів: «виступ, в якому не зачіпається будь-яка злободенна та цікава для всіх тема, - це однаково, що подорожування, розпочате без мети і місця призначення». Звідси перший крок у підготовці будь-якого виступу полягає в тому, щоб визначити його мету або конкретну тему. Яке завдання ви ставите перед собою, виступаючи з даною промовою, чого бажаєте добитися?

І лише після того, як це питання з'ясоване, приступають до необхід­них дій і кроків, думають над конкретним планом їх реалізації. Якщо виступ добре підготовлений і з самого початку логічно побудований, це надає промові більшої сили, а промовець упевненіший в успіху.

Завданням виступу може бути як поширення інформації, виклад відповідних інструкцій, так і реклама, «продаж» ідей і планів; інколи це різнопланові комбінації всіх перелічених цілей. Оратор може впливати на слухачів не лише за допомогою слова, а й манерою пове­дінки, формою подачі своєї доповіді. Якщо кожне речення промови добре продумане, то можна навіть простий перелік сухих фактів, тенденцій розвитку або навіть статистичних даних перетворити на засіб політичного впливу і збудника дій, тим самим повернути публіку на своїх прибічників. Тут можна погодитися з Кіплінгом, який говорив: «Слова - це найбільший наркотик, що є в руках людства».

З'ясувавши цілі та завдання виступу, необхідно добре попрацювати над тим, в якій формі його подати. Для досягнення максимального ре­зультату, і ефекту слід розробити план подачі проблеми або ідеї. Пот­рібно виходити з того, щоб не бути багатослівним, не вдаватися до над­то великого потоку непотрібних слів, тобто таких, що не містять у собі інформації, не тримати публіку в напруженні, виплескуючи на неї над­то багато зовнішніх подразників. Коротка та стисла, але переконлива десятихвилинна доповідь може мати набагато більше шансів досягти поставленої мети, а також зберегти час і кошти, ніж нудна доповідь на годину. Тобто, ефективність виступу має прямий зв'язок не з його три­валістю, а з якістю змісту і значенням того, що виголошується, з тим, як удасться донести думку до слухачів, використати якісне наочне при­ладдя та допоміжні матеріали. Наголосимо ще раз, що надто довга до­повідь, невміння правильно викласти мету свого виступу, погано підго­товлені наочне приладдя і матеріали можуть призвести до провалу та негативного ставлення до виступаючого присутніх у залі.

Коли тема виступу точно визначена, можна переходити до наступ­ного етапу - планування форми подачі та стратегії виступу. В цьому можуть допомогти відповіді на кілька основних питань. Зокрема, про­мовець має запитати себе: Чого він намагається досягти, яку ставить мету - тобто, що він «продає»? Кому він це «продає»? Проти кого діє і за що бореться? В якій аудиторії, перед якою публікою збирається зробити доповідь? Розглянемо ці питання більш докладно.

1. Що «продається»? Чому вирішено виступати з даною доповіддю? Важливо зуміти оцінити тему та основні ідеї доповіді сторонньому спостерігачеві. Що все ж таки «продається»? План чи ідея, почин чи спонукання до дії, якийсь конкретно товар, продукція чи послу­га? А може, це - просто виступ на захист і підтримку чиєїсь ідеї?

Треба точно визначити для себе цілі та завдання і викласти їх у кількох словах.

2. Кому це «продається»?Якщо виступаючому знайома аудиторія слухачів, у нього, напевно, мають бути якісь пропозиції відносно її реакції на доповідь. Виступ, потенційно спроможний принести ус­піх в одній аудиторії, може закінчитися повним крахом в іншій. Кожна стратегія виступу повинна бути спрямована на певну ауди­торію окремо. Адже аудиторія слухачів може складатися виключно із «фахівців» чи так званих «дилетантів» або поєднувати представ­ників цих двох груп. Варто подумати, що, можливо, люди, які зібра­лися в залі, вже обізнані з обговорюваною темою? Яку інформацію вони могли отримати? Чи здатні вони прийняти остаточне рішення відразу, покладаючись на свою думку, чи їм потрібно доповісти про рекомендації та думки, які вони почують у виступі, своєму вищому керівництву? Перед виступом бажано дізнатися якомога більше про аудиторію слухачів: їхню манеру поведінки і стиль роботи, ін­тереси, громадське положення та емоційний настрій. Чи не нада­ють вони переваги певному типові наочного приладдя, чи люблять, коли роблять перерви під час виступу, чи захочуть випити каву під час перерви? Чи не обмежений у них час? Не треба забувати, що люди в аудиторії різні і всі вони мають різні симпатії та антипатії.

3. Проти чого є намір боротися? Коли добре вивчені емоційні та ду­ховні потреби аудиторії, можна впливати на ставлення слухачів до промови і непомітно для них змінити їхню точку зору. Промо­ва здатна викликати жвавий інтерес у слухачів і легко зробити їх спільниками промовця, якщо точно знати їхні турботи і сподіван­ня. Під час виступу з доповіддю перепони, що найчастіше виника­ють, можна звести до наступного:

• побоювання з боку слухача, що пропоновані йому план або ідея можуть впливати на його престиж, авторитет у колективі або перспективні плани на майбутнє;

• небажання слухача сприймати щось нове тому, що це може по­тягти за собою організаційні перетворення або спричинити осо­бисті незручності і зайві клопоти;

• небажання слухача зійти з «уторованої» стежки, вагання й по­боювання накликати на себе неприємності;

• пиха слухача, його хворобливе самолюбство.