Гранні поверхні

Гранні поверхні утворюються за допомогою площин. Багатогранником називають просторову фігуру, обмежену замкнутою поверхнею, яка складається з відсіків площин, які мають форму плоских багатокутників. Багатокутники, які утворюють поверхню багатогранника, називаються гранями, сторони багатокутників – ребрами, а вершини – вершинами багатогранника.

В інженерній практиці найчастіше використовують такі багатогранники: піраміди, призми, призматоїди та правильні багатогранники.

Пірамідальна поверхня утворюється при переміщенні прямої твірної , яка проходить через сталу точку простору S та ковзає по замкнутій ламаній лінії m, яку називають напрямною (рис. 1.5.1). При перерізі цієї пірамідальної поверхні площиною утворюється піраміда.

Рисунок 1.5.1

Піраміда–це багатогранник, основою якого є багатокутник, а бічні грані – трикутники, що мають спільну точку S – вершину піраміди.

Сукупність усіх ребер багатогранника називають його сіткою. Згідно з теоремою Ейлера для випуклого багатогранника існує залежність між числом граней Г, вершин В та ребер Р, яка має вигляд: Г + В – Р = 2.

Піраміда називається правильною, якщо в її основі лежить правильний багатогранник, а висота проходить через центр основи. Висота – це найкоротша відстань від вершини піраміди до площини основи. Бічні грані правильної піраміди – рівнобедрені трикутники.

На рис. 1.5.2 наведено приклад побудови на комплексному кресленні правильної піраміди, в основі якої лежить чотирикутник.

Будемо вважати, що задана фронтальна проекція К₂ точки К, яка належить бічній грані SАD, яка є площиною загального положення. Точка належить площині, якщо вона належить якійсь прямій цієї площини. Виходячи з цього, проводимо через точки S₂ і К₂ пряму до перетину з фронтальною проекцією А₂D₂ у точці 1₂. Далі будуємо 1₁S₁ і за вертикальною відповідністю К₁. Профільну проекцію К₃ будуємо, використовуючи проекційний зв’язок.

Будувати точки на поверхні можна за допомогою січних площин посередників. У даному випадку вибираємо горизонтальну площину рівня , яку проводимо через точку К.

Фронтальна проекція лінії перетину площини і грані SAD проходить через точки 2₂К₂. Точка 2 належить ребру SA, тому знаходимо точку 2₁, через яку паралельно А₁D₁ будуємо горизонтальну проекцію лінії перетину і по вертикальній відповідності знаходимо К₁ – горизонтальну проекцію точки К. Профільну проекцію К₃ точки К будуємо, як і раніше.

Призматична поверхня утворюється при переміщенні прямої твірної по довільній напрямній m замкненій ламаній лінії так, що вона залишається паралельною заданому напрямку S (рис. 1.5.3).

Рисунок 1.5.2 Рисунок 1.5.3

Призмоюназивається багатогранник, який утворюється в перерізі призматичної поверхні двома паралельними площинами і Q. Якщо бічні ребра перпендикулярні до основи, то призма називається прямою і її бічні грані – прямокутники. Якщо бічні ребра не перпендикулярні до основи, то призма називається похилою і її бічні грані – паралелограми.

Призма називаєтьсяправильною, якщо в основі її лежить правильний багатокутник.

На рис. 1.5.4 наведено приклад побудови на комплексному кресленні прямої правильної трикутної призми, яка стоїть на горизонтальній площині проекцій П₁.

Нижня і верхня основи є горизонтальними площинами рівня, тому їх горизонтальні проекції відображені в натуральну величину. Бічні ребра перпендикулярні до П₁, тому бічні грані на горизонтальну площину проекцій спроекціювались у відрізки прямих, що співпадають із відповідними сторонами трикутника основи.

Площина є профільною площиною рівня, тому вона перпендикулярна до П₂ і її фронтальна проекція вироджується в одну пряму.

Будемо вважати, що задана фронтальна проекція К₂ точки К, яка належить бічній грані . Ця грань є горизонтально проекціювальною площиною, тому А₁С₁ має збиральні властивості і горизонтальна проекція К₁ належить А₁С₁. Для побудови профільної проекції К₃ точки К вимірюємо на П₁ координату у_К і відкладаємо її на лінії проекційного зв’язку праворуч від Z₃.

Рисунок 1.5.4

Багатогранники називаються правильними, якщо усі ребра, грані, кути (плоскі, двогранні та просторові) рівні між собою, їх називають тілами Платона.

Існує п’ять таких правильних багатогранників:

- правильний чотиригранник (тетраедр), гранями якого є чотири рівносторонні трикутники (рис. 1.5.5);

- правильний шестигранник (гексаедр), або куб, складається з шести рівних квадратів (рис. 1.5.6);

- правильний восьмигранник (октаедр), гранями якого є вісім рівносторонніх трикутників;

- правильний дванадцятигранник (додекаедр) складається з дванадцяти правильних п’ятикутників;

- правильний двадцятигранник (ікосаедр), утворений із двадцяти рівносторонніх трикутників.

Рисунок 1.5.5

Рисунок 1.5.6