Якщо жінка знаходиться у шоковому стані не слід давати рідину перорально (А).
Таблиця 4. Показання до інфузії тромбоконцентрату (Клигуненко О.М., Новиков А.И.(2004)).
| Індекс тромбоцитів (число/мм³) | Ризик спонтанної кровотечі | Необхідність інфузії тромбоцитів |
| < 5000 | Високий | У всіх випадках |
| 5000 – 20000 | Від помірного до високого | Як правило для збільшення індексу до 20000 або більше |
| 20000 – 50000 | Від помірного до низького | Рідко. Частіше за все, якщо посилений фібриноліз або заплановано оперативне втручання |
| 50000 – 100000 | Низький | Виконується тільки у випадках інтенсивної кровотечі або наявності вторинної гіпокоагуляції чи заплановано оперативне втручання |
| > 100000 | Низький | Рідко, якщо не порушені функції тромбоцитів, не посилений фібриноліз |
Примітка: Трансфузію тромбоконцентрату проводять з розрахунку 1 ОД на 10 кг маси тіла (1 ОД тромбоконцентрату = 50 мл)
2. Зупиняють кровотечу консервативними або хірургічними методами у залежності від причини розвитку кровотечі (див. протокол «Акушерскі кровотечі»).
3. Зігрівають жінку, але не перегрівають її тому, що при цьому поліпшується периферична мікроциркуляція, а це може спричинити зменшення кровопостачання у життєво важливих органах (В). Враховуючи великий обсяг розчинів, які вводяться, їх також підігрівають до 36°С.
4. Катетеризують сечовий міхур.
5. Продовжують інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6 – 8 л/хв., за необхідності – ШВЛ.
Показання до ШВЛ:
- гіпоксемія (PаО2 < 60 мм рт. ст. при FiO2 > 0,5);
- частота дихання більше 40 за хвилину;
- низьке інспіpатоpне зусилля (пацієнтка не здатна створити від’ємний тиск у дихальних шляхах більше 15 см вод. ст. при максимальному зусиллі);
- крововтрата 3% від маси тіла або більше 35 мл/кг.
Використовують ендотрахеальні трубки з манжетами великого об’єму та низького тиску.
ШВЛ за умови декомпенсованого шоку проводять під контролем газового складу крові.
Якщо зберігається низьке PаО2 (< 75 мм рт. ст.)- підвищують FiO2 максимум до 0,6 (більш високе FiO2 при використанні більше 48 годин може спричинити розвиток синдрому гострого ушкодження легень).
Якщо податливість легень збережена - підвищують позитивний тиск у кінці видиху (ПТКВ).
Використовують високочастотну ШВЛ.
Оцінюють адекватність серцевого викиду та рівень гемоглобіну. При необхідності коригують алкалоз та гіпофосфатемію, що усуває зміщення кривої дисоціації оксигемоглобіну.
Критерії припинення ШВЛ:
- стабілізація клінічного стану хворої;
- частота дихання менше 30 за хвилину;
- інспіраторне зусилля менше - 15 см вод. ст.;
- PаО2/FiO2 > 80 мм pт.ст./0,4 при ПТКВ 7 см вод. ст.;
- можливість пацієнтки самостійно подвоїти об’єм видихуваного повітря за хвилину.
6. Лабораторне спостереження: загальний аналіз крові, підрахунок кількості тромбоцитів, час згортання, коагулограма, електролітний склад крові. При можливості – КОС та гази крові.
7. Моніторне спостереження: неінвазивне визначення АТ (за умови розвитку шоку 4 ст. та за наявності апаратури – інвазивне визначення АТ), ЧСС, пульсоксиметрія, ЕКГ, термометрія, контроль погодинного діурезу. За умови розвитку шоку 3 - 4 ст. – контроль ЦВТ.
8. У разі наростання серцевої недостатності на фоні проведення інфузійної терапії (ЦВТ більше 140 мм. вод. ст., поява ознак інтерстиціального набряку легень) темп інфузії зменшують і починають введення симпатоміметиків (дофамін – 5 – 20 мкг/кг/хв., добутамін - 5 – 40 мкг/кг/хв.)
9. При появі ознак коагулопатії проводять терапію ДВЗ-синдрому у залежності від стадії (див. протокол “Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові в акушерстві”).
10. Корекція ацидозу гідрокарбонатом натрію за умови, що рН крові < 7,1 (B).
Після виведення хворої з шокового стану продовжують лікування у відділенні інтенсивної терапії.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 461;