Загальна характеристика структури процесу навчання техніці спортивних вправ

В побудові процесу навчання кожній руховій дії можна виділити низку відносно завершених етапів, яким відповідають певні стадії формування рухових вмінь та навичок. Якщо дія доводиться в процесі навчання до стадії досконалої навички, для процесу характерні три етапи, що відрізняються між собою як за педагогічними завданнями, так і за методикою навчання. На першому етапі відбувається початкове вивчення техніки рухової дії, якому відповідає стадія утворення вміння відтворювати техніку дії в загальній, „грубій” формі. Другий етап характеризується поглибленим, деталізованим вивченням. В результаті на цьому етапі відбувається уточнення рухового вміння, воно частково переходить в навичку. На третьому етапі забезпечується закріплення і вдосконалення рухової дії, в результаті чого формується стійка навичка.

Етап початкового вивчення. Метою цього етапу є навчання основам техніки рухової дії, формування вміння виконувати його хоча б в „грубій” формі. Завдання етапу початкового вивчення полягають в :

- створенні загальної уяви про рухову дію та настанови на оволодіння нею;

- навчання частинам (фазам та елементам) техніки, що не засвоєні раніше;

- формування загального ритму рухового акту;

- попередження або усунення зайвих рухів та грубих викривлень у техніці дії.

Навчання руховій дії починається з створення загальної уяви про раціональний спосіб його виконання та настанови на засвоєння того чи іншого способу. Це досягається передусім за допомогою методів використання слова (пояснююча розповідь, інструктаж тощо), а також методів безпосередньої та опосередкованої наочності. Пояснення про техніку дії доцільно подавати у поєднанні з натуральним показом чи демонстрацією наочних посібників. Перше пояснення не має бути об’ємним – тільки інформація про головні моменти руху. Детальна інформація на цьому етапі, як правило, не досягає мети: спортсмени не спроможні її засвоїти. Під час демонстрації безпосередній показ може чергуватися з адаптованим – вповільнення рухів, виділення головних фаз тощо. Майстерність тренера при поясненні полягає у його вмінні створити у спортсменів асоціації між поставленим руховим завданням та наявним руховим досвідом. Уява про нову рухову дію може бути повною лише за умови, що ознайомлення включає відчуття руху. Серед методів навчання провідне місце посідають методи, що несуть словесну та чуттєву пояснювальну інформацію. Тому крім традиційних методів слова та показу використовуються зорові орієнтири (предмети, просторові орієнтири, що обрані як точки прикладання зусиль, розмітка, деталі обстановки тощо). Поряд із цим, вводиться акустична демонстрація та орієнтація (голосові сигнали, ритмічні малюнки), з метою створення образу рухів та забезпечення можливості його корегування в часі. Використовується також фіксація окремих положень руху, примусове обмеження рухів. При вивченні складних рухових дій доцільно використовувати метод розчленованої вправи. Завершення етапу початкового вивчення техніки неможливе без використання методу цілісної вправи. Кількість повторень нової рухової дії визначається можливостями спортсмена покращувати рухи в кожній наступній спробі. При погіршенні якості виконання вправ навчання припиняється. Інтервали відпочинку в окремому тренувальному занятті тим більші, чим більшою є складність вправи, що вивчається. Але в процесі відпочинку має зберігатися достатньо високий рівень функціональних можливостей спортсмена. Інтервали між заняттями мають бути по можливості короткими, що запобігатиме згасанню ще не стійких умовних рефлексів. Таким чином, на етапі початкового вивчення краще повертатися до виконання дії частіше, але виконувати її в окремому тренувальному занятті з відносно невеликим обсягом навантаження.

Етап поглибленого вивчення. Метою навчання на цьому етапі є доведення володіння технікою до відносно досконалого, деталізованого. Основні завдання, що вирішуються на етапі поглибленого вивчення:

- уточнення техніки рухової дії за її просторовими, часовими та динамічними характеристиками;

- вдосконалення ритму дії, досягнення вільного та цілісного виконання рухів;

- створення передумов для варіативного виконання дії.

Навчання на цьому етапі будується у відповідності до закономірностей вдосконалення рухового вміння, часткового переходу його в навичку. Основою методики навчання стають методи цілісної вправи з вибірковим відпрацюванням деталей. Метод розчленованої вправи може відігравати лише допоміжну роль. З автоматизацією рухів зростає можливість збільшення кількості повторень. Але й тут потрібно уникати ефекту втоми, через можливість погіршення рухів та закріплення помилок. При вдосконаленні техніки односторонніх рухів корисним є прийом симетричного переключення. На етапі поглибленого вивчення застосовується і змагальний метод, за умови настанови на краще виконання техніки рухів. Серед методів слова передусім використовується аналіз, деталізована бесіда, обговорення. Під час занять корисним є супроводжуюче пояснення, вказівки, команди.

Етап закріплення та вдосконалення. Метою навчання на цьому етапі є забезпечення досконалого володіння руховою дією в умовах її практичного застосування. Завдання, що вирішуються на етапі закріплення та вдосконалення:

- закріпити навичку володіння технікою дії;

- розширити діапазон варіативності техніки руху для доцільного застосування його в різних умовах;

- завершити індивідуалізацію техніки;

- забезпечити перебудову техніки та її подальше вдосконалення на основі розвитку фізичних якостей.

На початку етапу основу методики складає метод стандартно-повторної вправи. З вдосконаленням навички повторення може відбуватися в різних сполученнях руху з іншими, при зміні зовнішніх умов. На цьому етапі особливо важливо раціонально поєднувати методи стандартної та варіативної вправи. Варіативність може досягатися багаторазове повторення вправи в різних умовах: при ускладненні зовнішніх умов (обмеження простору, несприятливі кліматичні умови тощо), при зміні в фізичному та психічному стані спортсмена (втома, погіршена увага, хвилювання та ін.), при поєднанні з іншими рухами, в т. ч., і при поєднаннях, що вимагають боротьби з негативним перенесенням; при збільшенні фізичних зусиль. Серед додаткових методів навчання доцільно використовувати метод ідеомоторного тренування (відтворення у свідомості основних моментів руху) та метод „поєднаного впливу” (за Д’ячковим В.М., одночасний вплив як на вдосконалення структури техніки, так і на розвиток необхідних фізичних якостей).