В техніці розрізняють: основу техніки, визначальну ланку техніки та деталі техніки.

Визначення поняття “техніка фізичних вправ”.

Визначальна ланка, основа, деталі техніки

Основним засобом спортивного тренування є фізична вправа. Як відомо, фізична вправа має свої форму і зміст. Залежно від тренувальних завдань, здійснюється підбір відповідних вправ, що мають необхідний зміст, тобто вплив на організм спортсмена. Зміст, в свою чергу, забезпечується раціональною формою вправи. Чим досконаліша форма (зовнішній вигляд вправи), тим більш ефективно вирішується тренувальне завдання. Як забезпечити оптимальну форму фізичної вправи?

Спортивне тренування, як і будь-який педагогічний процес, вирішує навчальні завдання. В спортивному тренуванні навчання має специфічний предмет – техніка фізичних вправ.

Під „технікою фізичних вправ” розуміють спосіб виконання фізичних вправ або спеціалізовану систему рухів та дій, спрямованих на досягнення спортивного результату. Техніка може мати різне значення для досягнення результату в різних за специфікою змагальної діяльності видах спорту. Так, наприклад, у видах спорту із метричним визначенням результату (легка атлетика, плавання, важка атлетика тощо), техніка дозволяє спортсменові раціонально розподілити зусилля, максимально проявити необхідні фізичні якості. В інших видах спорту, таких як гімнастика, фігурне катання, акробатика та ін., техніка спрямована на досягнення певної форми і структури рухів, критеріями яких є складність та естетичність. В спортивних іграх та єдиноборствах техніка спрямована на досягнення кінцевого ефекту – нанесення уколу, удару, проведення прийому, проведення м’яча, шайби у ворота суперника. В комплексних видах спорту (п’ятиборство, біатлон та ін.) техніка складається з комплексу систем рухів видів спорту, які включені в цей вид багатоборства.

Спортивна техніка може мати різний рівень досконалості. Очевидно, що техніка кваліфікованого спортсмена та спортсмена початківця суттєво відрізняється. В спорті постійно відбувається вдосконалення техніки: як окремих спортсменів – вдосконалення індивідуальної техніки, так і техніки виду спорту. Постійно ведеться пошук найбільш ефективних способів виконання фізичних вправ.

В техніці розрізняють: основу техніки, визначальну ланку техніки та деталі техніки.

Основа техніки – це сукупність усіх ланок руху, що необхідні для вирішення рухового завдання певним способом (необхідна послідовність в прояві м’язових зусиль, необхідний склад рухів, узгодженість рухів у просторі і часі). Виключення будь-якого елементу з основи чи його порушення робить неможливим вирішення рухового завдання. При багаторазовому повторенні вправи одним спортсменом чи при виконанні її різними спортсменами в різних спробах весь час збігаються одні й тіж самі елементи. Це і є основа техніки, тобто сукупність елементів, що дозволяє відрізнити нам одну вправу від іншої. Успішне оволодіння технікою передбачає обов’язкове засвоєння її основ, незалежно від індивідуальних особливостей.

Визначальна ланка – найбільш важлива, вирішальна частина даного способу вирішення рухового завдання. Наприклад, відштовхування при виконанні вправи стрибок в довжину, фінальне зусилля при виконанні метання м’яча тощо. В переважній більшості випадків визначальна ланка вимагає прояву максимального зусилля в мінімальний проміжок часу.

Деталі техніки – особливості руху, що не порушують його основного механізму. Деталі техніки визначаються індивідуальними особливостями спортсмена, його антропометричними даними. Прикладами деталей техніки може бути несуттєві відмінності у довжині кроків при виконанні розбігу в стрибках у висоту, несуттєві відмінності в амплітуді рухів при виконанні гімнастичних вправ тощо. Правильне використання індивідуальних даних спортсмена дозволяє сформувати індивідуальний стиль техніки.