КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ РИЗИКІВ СУЧАСНИХ СТРАТЕГІЙ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ

Часткового зменшення ризиків інноваційної діяльності підприємства можна досягтися через створення стратегічних альянсів із промисловими, комерційними і науково-дослідними організаціями чи перерозподіл ризиків на конкурентів (рис 1. 7.)

Рис. 1.7 Основні способи перерозподілу ризиків

Для подолання ризиків комерційного провалу інноваційного продукту потрібен величезний обсяг інформації щодо стану зовнішнього ділового середовища підприємства. Треба вміти також здійснювати екстраполяцію вихідних даних у майбутнє з метою значення довгострокових конкурентних переваг, які дасть успішна реалізація інноваційного проекту. Досягти цього можна тільки за умов систематичного й глибокого вивчення ринку, за­стосування всіх складових механізму маркетингового забезпечен­ня та підтримки інноваційної діяльності. Працівники фірми повинні брати активну участь у процесах розроблення та й запровадження нововведень, розуміти важливість цієї діяльності» Досягається це навчанням персоналу, інформаційним забезпеченням працівників, залученням їх до процедур експертного оцінювання новацій, стимулюванням творчої активності за допомогою різних конкурсів, ярмарків ідей тощо. З усіх цих напрямків найва­жливішим є своєчасне, різнобічне та достатнє інформаційне забез­печення. Значна роль у цій діяльності належить фахівцям служби маркетингу. Головними джерелами такої інформації вважають:

· дослідження споживачів;

· вивчення товарів, що конкурують з фірмовими;

· вивчення галузевих тенденцій розвитку основної продукції та технологій, які використовуються для її виробництва. Такий аналіз здійснюється в тісній взаємодії з дослідницькими підроз­ділами фірми та розробниками нових товарів.

Суттєве значення має також консультування службою маркетин­гу працівників фірми, котрі беруть участь в усіх зовнішніх акціях, які стосуються нових товарів та послуг. Маркетологи завжди мають бути готові дати повну та кваліфіковану консультацію щодо комер­ційних прогнозів можливостей нового товару за допомогою спеці­альної системи критеріїв та показників. Саме служба маркетингу за­безпечує широке інформування працівників для активізації їхніх ін­новаційних зусиль. Ця діяльність здійснюється в тісному контакті з інформаційними підрозділами під керівництвом служби маркетин­гу. З цією самою метою частина персоналу фірми повинна залуча­тися до процедур експертного оцінювання нововведень. Головне, щоб жодна пропозиція працівників не залишилась поза увагою і кожне досягнення в інноваційній діяльності мало достатнє заохочення. Методичні прийоми маркетингу у фірмах здебільшого станов­лять комерційну таємницю і тому мало висвітлюються в літера­турі. Найбільш відомі методичні рекомендації американської кон­сультаційної компанії «А.С.Нілсен» корпорації «Даненд Бредстрит», яка в середині 60-х років запропонувала оцінну матрицю нового товару. В її основу покладено універсальний алгоритм комер­ційного оцінювання, котрий передбачає такі напрямки аналізу:

· ринок нового товару, його стан та перспективи;

· конкурентоспроможність нового товару на ринку;

· можливий обсяг збуту товару на ринку;

· виробничі проблеми, пов'язані із забезпеченням безперебій­ного та своєчасного випуску високоякісного товару.

Аналіз за цими напрямками дає змогу з'ясувати ринкові шан­си та можливості нового товару. Для оцінювання використову­ються ринкові, товарні, збутові та виробничі критерії. До ринкових чинників здебільшого відносять: потребу у виробі; перспективи розвитку ринку; рівень конкуренції; рівень стабільності ринку. З товарними чинниками найчастіше пов'язують технічні характе­ристики товару; упаковку; ціну. Суттєву роль відіграють можли­вості збуту: гармонічність асортименту продукції, що виробля­ється; стан та можливості системи збуту; реклама. Велике значен­ня має також виробничий потенціал; обладнання та персонал підприємства; сировинні ресурси; знання та кваліфікація робіт­ників. Оцінка за вищезазначеними критеріями може здійснюва­тися за допомогою різних шкал. Найпростішою є така: вище за середній рівень, середній рівень, нижче за середній рівень (табл. 1.7)

Точнішою є оцінка в балах із використанням відповідної ва­гомості критеріїв.

Цікавими також є посилання Ж.Ж. Ламбена на матрицю попе­редньої оцінки комерційних шансів нового товару відомої амери­канської консалтингової групи МОА. Головними чинниками май­бутнього успіху вважаються привабливість та конкурентоспромож­ність товару. Кожен з цих чинників має кілька головних критеріїв, які можуть бути оцінені за такою шкалою: дуже висока, висока, ни­зька, дуже низька. До головних критеріїв привабливості товару на­лежать: тенденції ринку; термін життя товару; швидкість його роз­повсюдження; фізичний потенціал ринку; грошовий потенціал рин­ку; потреби покупців; ставлення продавців; потреба в рекламній підтримці; доступність ринку. Конкурентоспроможність оцінюється за такими критеріями: принадність товару; перевищення якості про­ти інших аналогічних товарів; рівень конкуренції; час збереження винятковості товару; відповідність товару напрямку діяльності фір­ми; ціна; сумісність споживачів та продавців; адекватність торгово­го персоналу; рівень якості. Є також ще й інші критерії поперед­ньої оцінки можливостей нового товару для досягнення стратегічної мети фірми. Але найбільшого успіху у формуванні ідей нових това­рів та зниженні ризику комерційної невдачі досягають фірми, котрі мають добре маркетингове забезпечення інновацій.

Таблиця 1. 7 - КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ НОВОГО ВИРОБУ [21]