Пізнавальна туристична діяльність

Нині всі види рекреаційної діяльності все більше переплітаються між собою. Тому важко виокремити суто пізнавальні види рекреаційної діяльності, які б не поєднувалися з лікуванням, активним туризмом і розвагами.

Пізнавальний аспект наявний практично в усіх видах рекреаційної діяльності. Україна багата на історико-культурні, природні й економічні пізнавальні ресурси. Під охорону держави взято більш як 70 тис. пам'яток історії та культури. Налічується 259 міст, вік яких перевищує 300 років. Виявлено безліч тисячолітніх артефактів трипільської, скіфської, сарматської, антської, римської, візантійської культур, які приваблюють туристів незалежно від пори року і сезону.

Окремі області, наприклад Львівська, переповнені архітектурними ансамблями міст, замками, палацо-парковими ансамблями, старовинними монастирями, готичними соборами і дерев'яними церквами.

Релігійний туризм

Релігійний туризм в Україні доволі швидко і стабільно розвивається. Крім суто пізнаваль- ного, він має виховне, місіонерське значення. Приїжджаючи до діючого монастиря, туристи, паломники потрапляють у своєрідний замкнутий світ спокою, краси, молитви, духовності, своєрідного відсторонення від мирської суєти. Зростає чисельність людей, які приїжджають до монастирів України хоча б раз на рік з метою відновлення чи корекції власних життєвих намірів, рішень, здійснення сповіді, відпущення гріхів тощо. Для багатьох людей відвідування святих місць примушує замислитися над сутністю людського існування у світі, визначити свою роль і місію в житті суспільства.

Для релігійного туризму придатні численні монастирі України, особливо Західної. Це зумовлено тим, що греко-католицька церква толерантніша і не настільки ортодоксальна, як, наприклад, євразійська православна церква Московського патріархату. Європейські туристи знаходять у греко-католицькій церкві багато знайомих і близьких їм рис європей- ської культури. Жінок тут не примушують гарячково шукати хустки, щоб покрити голови, до чого вони не звикли. Богослужіння здійснюється українською мовою, що теж приваблює іноземців.

Монастирі Правобережної України, як правило, знаходяться в найкрасивіших у природному сенсі місцях. Тут зцілює тіло і душу сама природа. Практично поблизу кожного монастиря або безпосередньо на їх території знаходяться джерела цілющої води, а неподалік - природні національні парки, пам'ятки природи, стародавні міста, замки, фортеці, палацо-паркові ансамблі тощо. Таким чином, задіяні всі види пізнавальної рекреаційної діяльності.

Класичним прикладом розвитку релігійного туризму в Україні, відпрацювання основних його принципів є Крехівський монастир на Львівщині. У рекреаційно-туристичному плані він розміщений ідеально. Недалеко знаходиться Львів, за 12 км - Жовква з добре збереженим ансамблем середньовічного міста, оточеного оборонними мурами з брамами і баштами, дерев'яною церквою XV ст. і синагогою XVI ст.

Крехівський монастир надзвичайно добре гармоніює з вкритими сосново-буковими лісами мальовничими кряжами Розточчя. Він розташовується біля підніжжя гори Побійкової. Чудова природа, європейське облаштування монастиря, гарна в'їзна брама, чудова церква, каплиці, печерний монастир, Хресний шлях та інші об'єкти відразу зацікавлюють туристів. Комплекс "природа - споруда - святе місце" підсвідомо впливає на туристів, заспокоюючи їм душу. Вони кажуть, що сюди хочеться повертатися знову і знову.

Досвід Крехівського монастиря в організації релігійного туризму вказує на декілька проблем. Екскурсії тут проводять ченці, в яких виявлені комунікаційні здібності, вміння вести бесіди. Спілкування з туристами показало, що їх більше цікавлять не стільки відомості про монастир, його споруди, час заснування тощо, скільки щоденне облаштування життя ченців, взаємини між ними, ставлення до жінок тощо.

Збільшення кількості туристів привело до відкриття у монастирі виставки ікон, створення маршрутів для різних груп туристів, випуску путівників, облаштування місць для наметових містечок.

Стало очевидним і те, що участь ченців у проведенні екскурсій треба обмежувати. У майбутньому їх мають здійснювати професійні екскурсоводи туристичних груп. Цей досвід буде корисним для розробки основних принципів розвитку релігійного туризму, можливості якого в Україні практично необмежені. На сьогодні вони реалізовані не більше як на 3%.