Діяльність МОК в останні роки

Головною проблемою організації ОІ е безперечно складання їх програм. Важливість її визначається тим, що від включення виду спорту у програму Ігор залежить його розвиток у світі.

Програма літніх ОІ набула набагато більших змін, ніж програма зимових.

Добитися такої збалансованої програми ОІ, яка б задовольняла всіх – завдання, що не вирішується. Завжди знайдуться незадовільні. Але можна добитися того, щоб програма Ігор відбивала відношення у всьому світі до того чи іншого виду спорту на конкретний період – цілком можливо. Для цього необхідні об’єктивні критерії і жорсткий контроль з боку МОК і МСФ.

У програму Ігор ХУ Олімпіади в Хельсінкі входило 19 видів спорту і 149 дисциплін, а Ігор ХХУ Олімпіади в Барселоні – 25 видів спорту і 257 дисциплін. Програма Ігор особливо розширилася за рахунок жіночих дисциплін.

Деякі “реформатори” – наприклад, американський історик П.Кларк - пропонували скоротити програму ОІ за рахунок так званих “квазі”-видів, ніби то не “справжні” види – такі як фігурне катання, гімнастика, стрибки у воду та деякі інші, де перемога присуджується не за об’єктивними показниками (рахунку, вазі, метрам, секундам і т. ін.), а суб’єктивним рішенням арбітрів. Але для чого він це пропонував? Виявляється, для того, щоб на звільнені місця можна було б вирішити питання включення в програму ОІ американського футболу, жіночого софтболу та інших видів спорту.

Прибічники іншої точки зору пропонують виключити з програми ОІ командні види спорту.

З 1972 по 1988 рік в програму ОІ були включені всього 4 нових види спорту – бадмінтон, бейсбол, теніс та настільний теніс. У той же час число нових дисциплін за цей період збільшилося на 66.

Серйозної уваги заслуговує спроби деяких членів МОК ввести квоти на кількісний склад учасників ОІ в окремих видах спорту, що може сильно відбитися на розвиткові спорту слаборозвинених країн.

Серед інших проблем, пов’язаних з проведенням ОІ, слід нагадати про проблеми суддівства: вдосконалення правил змагань, об’єктивність визначення переможців у видах спорту, втілення технічних засобів у практику суддівства, кваліфікація суддів, їх працездатність, моральні якості, система контролю за діями суддів і т. ін.

На шляху втілення у практику технічних засобів об’єктивізації суддівства (наприклад відеозапису) існує певна протидія декотрих МСФ. Однак косність керівників окремих МСФ поступово долається.

У ряді видів спорту із-за суб’єктивного характеру суддівства виникають серйозні проблеми. Наприклад, у змаганнях зі стрибків у воду, боксу, гімнастиці, фігурному катанню часто–густо виникають різні інциденти, в яких проявляється відношення суддів.