Саме тому, навіть на початкових стадіях професійної кар’єри необхідно турбуватись про гармонійне поєднання всіх сфер розвитку особистості.

Відносно особистих чинників стресових ситуацій слід сказати про те, що життєдіяльність людини працею не обмежується. Причини багатьох стресових ситуацій виникають у сім'ї, соціальному середовищі. До них належать: смерть близьких, розлучення, хвороба чи серйозне тілесне ушкодження, укладення шлюбу, звільнення з роботи, перед пенсійний стан, вагітність, сексуальні проблеми, ремонт житла, народження дитини, фінансові проблеми, перегляд особистих звичок, зміна місця проживання тощо.

Український вчений-біолог Косенко зазначає, що стреси формуються під впливом:

а) позитивних почуттів (вдячність, повага, довір’я, захоплення, прихильність, доброзичливість);

б) негативних (ненависть, недовіра, презирство, ворожість, ревність, жадання помсти, загроза безпеці тощо);

в) байдужості.

Відомий український педагог А.С. Макаренко також вважав, що байдужість гірша за агресію, оскільки агресія є насідком проявленої байдужості.

На думку Косенко, виникнення стресу відбувається поетапно:

- поява початкової реакції подиву, тривоги, невміння справитись з ситуацією;

- виникнення суперечок, непорозумінь;

- настання фази виснаження, втоми.

Для усунення стресу в процесі самоуправління працівник повинен:

- оцінити свій власний стан та результати діяльності;

- конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, слід розписати, що зробити сьогодні, а що завтра);

- не погоджуватись на нову роботу, якщо не завершена попередня;

- підтримувати доброзичливі стосунки з керівником;

- не погоджуватись з суперечливими вимогами;

- доповідати керівнику про нечіткість завдання;

- поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;

- не скаржитись;

- обдумувати кожен свій крок;

- уміло організовувати свій відпочинок.

До основних психологічних способів управління стресами належать:

1. Вольовий контроль за станом свого організму на основі опанування відповідних методів (наприклад, аутотренінгу).

2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Найефективніші серед них:

- заперечення (ухилення від сприйняття негативної інформації);

- витіснення (навчитись переключатись на інше);

- прийняття обставин такими, які вони є;

- заміщення недосяжної мети досяжною, доступнішою;

- раціоналізація (правильне ставлення до проблем, невдач, поразок).

3. Емоційно-психологічна розрядка за допомогою сну, сліз, розмови з людьми, здатними до співчуття.

Важливе значення щодо попередження та зниження рівня стресової напруги серед персоналу в організації належить професійному менеджменту.

Для управління стресами менеджеру необхідно вміти:

- вивчати особливості характеру підлеглих, діапазон їх знань, ставлення до праці;

- розподіляти обов’язки серед підлеглих відповідно до їх нахилів і здібностей;

- надавати працівникам якомога більше інформації про майбутню роботу;

- визначати чіткі зони повноважень;

- приймати управлінські рішення із залученням підлеглих;

- удосконалювати комунікації;

- сприяти підвищенню кваліфікації та здібностей підлеглих;

- застосовувати стиль керівництва відповідно до ситуації.