Більшість фахівців, стрес розглядають як психологічний процес в організмі, спрямований на самозбереження.

Проте, психологічними проявами стресу є роздратованість, втрата апетиту, депресія і понижений інтерес до міжособистісних відносин, фізіологічними - виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.

З огляду на природу та особливості перебігу виокремлюють такі види стресу:

фізіологічний- зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

психологічний - зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

інформаційний - зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

управлінський - зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу;

емоційний - проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

Чинники або умови, що спричиняють сильне нервово-психологічне напруження і бурхливий прояв емоцій, називають стресорами.

Їх можна поділити на дві групи:

- організаційні;

- персональні.

Найпоширенішими організаційними причинами стресу в організаціях є:

перевантаженість або недовантаженість робою;

конфлікт ролей, зумовлений суперечливими вимогами до працівника або порушенням принципу єдиноначальності (одержання підлеглим суперечливих розпоряджень);

невизначеність ролей, тобто ситуація, коли працівник не розуміє, чого від нього хочуть;

нецікава робота.

особливості трудового процесу (напружений ритм, одноманітність, монотонність, відсутність необхідних перерв тощо);

статус індивіда в організації (високий, пов'язаний зі значними нервовими й фізичними перевантаженнями, низький - з малою престижністю, поганими умовами праці, неможливістю реалізувати себе, відсутністю поваги, незадоволеністю заробітною платою);

службові конфлікти, незадовільний морально-психологічний клімат у колективі, відсутність взаємної підтримки й допомоги, погані відносини з керівництвом (стрес може виникнути, коли працівник не отримує від керівництва того, що необхідне, на його думку, для роботи);

Стрес може виникнути і внаслідок незадовільних фізичних умов праці, наприклад ненормальних відхилень у температурі приміщення, поганого освітлення чи надмірного шуму.

Різноманітні дослідження свідчать, що праця менеджера є однією з найбільш стресових. Багато керівників не вміють знайти у своєму житті баланс між роботою й іншими радощами, не навчені мистецтву «відключатися» від службових проблем. Тому стрес, від якого страждають менеджери, спричиняє не тільки необхідна для їх праці відповідальність, а й відсутність можливості реалізації власних життєвих інтересів, що спустошує, робить рутинним особисте і сімейне життя.

Яскравим прикладом цього може слугувати такий тип особистості як трудоголік. «Людина, яка зробила себе сама» - так американці називають людину, яка присвятила своє життя передусім справі, жила без розваг, відпочинку, нехтуючи сім'єю й дружбою. Найчастіше вона на рубежі 50 років виявляє, що справи її вже просуваються начебто самі собою і немає необхідності їх контролювати. І тоді особа впадає у важку депресію, коли він раптом усвідомлює, що в гонитві за успіхом витратила більшу частину життя, не отримавши від нього особливої радості. Наслідки такої поведінки можуть бути трагічні й різноманітні - від появи хронічних мігреней до алкоголізму і навіть самовбивств. За оцінками фахівців, число керівників, які переживають такий стан, з кожним роком збільшується, не беручи до уваги професійних політиків і відомих діячів мистецтва.

Симптоми «роботоголізму» поширилися останніми десятиліттями серед керівних працівників багатьох країн. Люди, які страждають ним, постійно поглядають на годинник, почуваються нещасними, коли змушені відриватися від роботи, нездатні відпочити під час відпуски. «Роботоголізм» є своєрідним наркотичним відключенням від багатогранного життя – вважать психологи.