Ринок як форма організації економічної діяльності суспільства.

План:

1. Суть ринку та еволюція ринкових відносин.

2. Функції ринку. Суб’єкти ринкових відносин.

3. Види ринку.

4. Інфраструктура ринку.

5. Моделі ринкової економіки.

-1-

Перші ринки виникли ще в рабовласницькому суспільстві – це були місця, де протонувались для обміну або продажу певні товари. Пізніше у великих містах стали організовувати численні ярмарки. З їх появою почали формуватися внутрішні державні ринки. Протягом століть відбувався постійний розвиток і вдосконалення ринку.

Сучасні ринки характеризуються високим рівнем інформатизації, пануванням реклами та ін.

В загальному вигляді ринок визначається як стихійний порядок організації економічної системи тієї, чи іншої країни. Але як показує досвід, саме така організація є найефективнішою. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Окремі автори ототожнюють його з торгівлею або зі сферою обігу. У багатьох визначеннях ринку акцентується увага на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

— ринок — це інститут, або механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників окремих товарів і послуг);

— ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди щодо будь-якого товару;

— ринок — це відносини між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва і обігу.

Основними соціально-економічними умовами виникнення і функціонування ринку є, по-перше, суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів, і, по-друге, економічне відособлення окремих виробників як власників.

Ринок як категорія – це теоретична абстракція, яку можна тлумачити у вузькому та широкому розумінні слова.

У вузькому, ринок – це сфера обігу якогось певного товару ( наприклад: ринок деревини).

У широкому, ринок – це товарно-грошові відносини, що виникли між покупцем та продавцем.

Як певний засіб організації економічного життя ринок має такі характерні ознаки:

1. вільний доступ кожної людини до будь-якого виду господарської діяльності;

2. певна самостійність суб’єктів ринку їх матеріальна відповідальність за результат своєї діяльності;

3. конкуренція між суб’єктами ринку за гроші покупців, ресурси, місце застосування капіталу;

4. економічні пропорції форм під впливом динаміки цін і конкурентної боротьби;

5. формування ціни як результату взаємодії попиту і пропозиції.

Суспільне господарювання, яке функціонує на вище зазначених засадах – називається ринковою економікою.

Антиподом ринкової економіки є командно-адміністративна економіка.

Її принципи:

· директивне планування;

· централізоване управління;

· адміністративне ціноутворення.

Головні питання економіки ринкового типу:

Що роблять?

Як роблять?

Для кого роблять?

Ринок має переваги та недоліки:

Переваги:

1. сприяє більш ефективному використанню ресурсів;

2. викликає необхідність швидкої реакції та адаптації до умов виробництва;

3. створює умови для оптимального використання досягнень науково-технічного прогресу;

4. забезпечує свободу вибору для споживачів та виробників;

5. сприяє більш повному задоволенню потреб і підвищення якості товарів.

Недоліки:

1. не сприяє збереженню невідтворювальних ресурсів;

2. негативно відбивається на захисті довкілля;

3. не забезпечує розвиток виробництва товарів та послуг суспільного користування;

4. не сприяє розвитку фундаментальної науки та освіти;

5. не гарантує прав на працю, відпочинок, стабільний дохід, стабільні ціни та повну зайнятість;

6. сприяє диференціації доходів, поглибленню соціальної несправедливості.

Умови встановлення ринкових відносин:

· соціальні;

· правові умови;

· соціально-психологічні.

Соцiальнi умови, якi забезпечують гуманнiсть ринкової економiки, охоплюють:

* систему захисту малозабезпечених верств населення (пенсiйне забезпечення);
* система соцiальної допомоги дiтям, молодi, безробiтним;
* система соцiального захисту вiд безробiття.

Правові умовивключають систему заходів, пов'язаних з розробкою правового законодавства і прийняття економічних положень з переходу на ринкові методи господарювання.

Соцiально-психологiчнiта соцiально-культурнi умови, якi забезпечують самореалiзацiю особи та повагу до неї, включають:

* забезпечення свободи розвитку потенцiалу особи - квалiфiкацiйного, освiтнього, творчого, комунiкативного, пiдприємницького, морального та iн.;
* свобода полiтичної дiяльностi;
* система соцiальної вiдповiдальностi особи перед трудовим колективом, суспiльством;
* система задоволення духовних потреб особи;
* можливiсть вивчення культурних надбань народiв України та свiтової культури в цiлому.

-2-

Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.

Регулююча функціязабезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку.

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Функція економічного відборуполягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому.

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функціяринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Зв’язуюча функція– ринок забезпечує неперервність процесів виробництва та споживання.

Контролююча – через механізм конкуренції ринок контролює рівень цін.

Ринок також виконує сануючуфункцію (очищення), функцію демократизації господарського життя.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

Суб’єкти ринку.

З самого початку становлення ринкових відносин головними суб’єктами виступали виробники та споживачі товару. З розвитком економіки і відокремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, активними суб’єктами ринку стають торгівельні та фінансові посередники.

За ознакою поділу посередників за джерелами прибутку їх можна поділити на дві групи:

посередники, які здійснюють операції за рахунок клієнтів (агенти, брокери);

посередники, які здійснюють операції за власний рахунок (дилери, джобери, трейдери).

Агент - юридична чи фізична особа, яка здійснює певні опе­рації за дорученням іншої особи (принципала), за його рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку операцій, але без права підпису контракту. Свої дії агент здійснює з відома принципала за винагороду.

Дилер –особа (фірма), яка здійснює торгівельне посередницт­во, в тому числі на біржах, або інші операції не від імені і за дору­ченням клієнта, а від свого імені, за свій рахунок і на свій ризик. Тобто це більш ризикована, порівняно з брокерською, форма орга­нізації посередництва.

Брокер— це посередник, який виступає як агент у відносинах між виробником і споживачем, між виробником і дилером, між ди­лером і споживачем. Брокер продає або купує товар за тією ціною, яку визначив клієнт. Це може бути тверда ціна або ціна у заданих клієнтом межах. Брокер може діяти як на біржі, так і за її межами.

Маклер – член біржі, професійний посередник, який за дорученням клієнтів купує і продає цінні папери.

Джобер – це фірма (особа), яка скуповує великі партії товарів для швидкого перепродажу. Біржовий механізм джобери викорис­товують переважно з метою гри на підвищення або зниження цін, курсів акцій, валют.

Трейдер– біржовий спекулянт, що вкладає гроші в операції на певний період (декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший.

-3-

Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки – товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютних, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура.

Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

* товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок;

* фінансовий ринок: ринок інвестицій, ринок цінних паперів, валютний ринок;

* ринок праці.

I критерій:за економічним призначенням:

· ринок товарів та послуг;

· ринок засобів виробництва;

· ринок праці;

· ринок цінних паперів;

· ринок „ноу-хау”.

II критерій: за товарними групами:

· ринок товарів виробничого призначення;

· ринок товарів народного споживання;

· ринок продовольчих товарів;

· ринок зособів виробництва.

III критерій: за просторовою ознакою:

· внутрішньо регіональний;

· міжрегіональний;

· республіканський (національний);

· міжнародний;

· місцевий.

IV критерій: за ступенем обмеження конкуренції:

· монопольний;

· олігопольний;

· вільний;

· змішаний.

V критерій: за характером продаж:

· ринок оптової торгівлі;

· роздрібний ринок;

· закупівель сільгосппродукції.

VI критерій: у відповідності до чинного законодавства:

· офіційний;

· тіньовий.

Можна розподілити види ринків за кількістю покупців та продавців на ньому:

1. вільний ринок – багато продавців та багато покупців;

2. монопольний ринок – один продавець та багато покупців;

3. обмежена монополія – один продавець та декілька покупців;

4. олігополія – декілька продавців та багато покупців;

5. монопсонія– багато продавців та один покупець;

6. білатеральна олігополія – декілька продавців та декілька покупців;

7. обмежена монопсонія – декілька продавців та один покупець;

8. олігополія – багато продавців та декілька покупців;

Розглянемо зміст окремих видів ринку.

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини. Послуга - це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо нагромаджувати, транспортувати. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Для функціонування ринку товарів і послуг потрібна розвинута гуртова та роздрібна торгівля.
У межах споживчих товарів і послуг потрібно виділити ринок продовольчих товарів і ринок промислових або непродовольчих товарів. Кожен з них володіє власною специфікою як різних сфер, які випускають товари та послуги, так і способами і формами їх просування від виробників до споживачів.
Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Найважливішими напрямами формування ринку предметів споживання в Україні є: ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; розвиток підприємництва у сфері виробництва й збуту продовольчих і непродовольчих товарів; переходу до вільного ціноутворення на більшість товарів; захисту споживчого ринку та ін.

Головною умовою розширення ринку послуг в Україні є зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дасть змогу збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої с та інші фактори.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.
Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники, тобто необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності. Це зумовить формування конкурентного середовища, створить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слід надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку.

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим їх джерелом є кредит, який надається у вигляді позики і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок.
Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випуст і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку здійснюється продаж нових паперів після їх емісії (випуску). Вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені акції та облігації, тобто здійснюється їх перепродаж, обслуговується фондовою біржею.

Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо.

Валютний ринок - це такий специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування чорного або так званих паралельних ринків валюти, на яких курси валют відхиляються від офіційних курсів.

Ринок праці- це саморегульована система розподілу робочої с із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої с. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - "покупці" і окремі особи (працеємці) - "продавці". Ринок праці виконує такі функції:

1) оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої с, тобто того чи іншого виду праці;

2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Функціонально-організаційна структура ринку праці включає в себе принципи державної політики в галузі зайнятості, правове регулювання трудових відносин, систему підготовки кадрів, систему найму, систему перепідготовки і перекваліфікації робітників, яку здійснюють біржі праці.

В Україні процес державного впорядкування ринку праці тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої с над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої с та рівнем заробітної плати, низька мобільність робочої с внаслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання та ін.

Ринок інформації- це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Важливим елементом ринку інформації є інформація про конкурентів. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Особливістю такого товару як інформація є те, що втаємничена, маловідома інформація коштує дорого, адже "хто володіє інформацією - володіє світом" і "будь-яка монополія починається з монополії на інформацію", а інформація відома всім не коштує нічого. Цей товар не має другої свіжості".

-4-

Інфраструктура ринку – це система державних, громадянських, приватних організацій та установ, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію.

Основні функції ринкової інфраструктури полягають в тому, що вона через свої елементи: а) здійснює правове і економічне консультування підприємців і захист їх інтересів в державних і приватних структурах; б)забезпечує фінансову підтримку кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; в)сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; г)регулює рух робочої сили; д)створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; е)здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування та інше.

Ці функції реалізуються через відповідні елементи ринкової інфра­структури, які можна згрупувати у наступні три блоки:

1. організаційно-технічна інфраструктура (торгові біржі, аукціони, торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри, ярмарки, сервісні центри, пункти прокату і лізінгу, державні інспекції, асоціації підприємців і споживачів та ін).

2. фінансово-кредитна інфраструктура (банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та громадських організацій, тобто усі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх в кредити, а потім і в капіталовкладення).

3. організаційно-дослідна інфраструктура (наукові організації, навчальні установи, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади, які готують фахівців з ринку). Інститути і організації, що входять в цю інфраструктуру вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і такти поведінки підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки тих чи інших рішень, консультують, улагоджують конфлікти між партнерами, готують економістів, менеджерів і спеціалістів по маркетингу.

Розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Біржа (гол. "beurs", нім. "borse") - це установа, де здійснюється купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої с (біржа праці). Як правило, біржа - це приватне, акціонерне товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торгові операції.В Україні вже створено чимало бірж. Серед них: Українська універсальна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова біржа та інші. У зв'язку з переходом до ринку найбільшого поширення в Україні набули товарні біржі.
Товарна біржа - це комерційне підприємство, різновид товарного ринку оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, на якому реалізація здійснюється без попереднього огляду за зразками і стандартами при наперед встановлених розмірах мінімальних партій і на якому формуються ринкові ціни в залежності від фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Діяльність товарних бірж в Україні регулюється законом "Про товарну біржу". В світовій практиці до біржових товарів належать 60-70 найменувань.

Для товарної біржі характерні такі риси:

1) регулярність функціонування;

2) ведення торгівлі однорідними товарами з певними характеристиками на основі жорстких правил і в спеціальному місці;

3) продаж біржових товарів здійснюється за допомогою представлених зразків, або стандартів, а самі товари на біржі відсутні.

Всі операції на товарних біржах поділяються на два види: операції з реальним товаром, які передбачають наявність товару на момент угоди, і строкові, або ф'ючерсні операції, тобто попередній продаж товару, якого ще не вироб. Більшість біржових операцій (90 і більше відсотків) складають саме ф'ючерсні угоди. Метою ф'ючерсної угоди є не продаж чи придбання реального товару, а отримання різниці в цінах, яка виникає до терміну завершення угоди, тобто спекуляція, а також страхування (хеджування) від втрат, пов'язаних зі зміною цін на товари.
Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (див. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"). Основними видами цінних паперів є векселі, акції, облігації тощо. Членами біржі можуть бути індивідуальні торговці паперами та кредитно-фінансові інститути.

Фондова біржа виконує такі функції: забезпечує мобілізацію тимчасово вільних грошових засобів; встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів; здійснює переміщення капіталу між галузями. Операції на фондовій біржі, в залежності від терміну, на який укладається угода, поділяють на касові і строкові. Касові операції розраховані на оплату угод безпосередньо після їх укладення (від 2-х до 14 днів, в залежності від біржі). Строкові операції здійснюються у випадку, коли угода купівлі-продажу акцій укладається в даний момент, а її оплата відстрочена на заздалегідь встановлений період. Строкові операції дозволяють здійснювати спекулятивні операції і одержувати спекулятивний прибуток.

Органічною частиною сучасних міжнародних валютно-фінансових відносин, які забезпечують концентрацію валютних операцій, формування, взаємозв'язок і динаміку валютних курсів, є валютна біржа. Валютна біржа - це комерційне підприємство, яке здійснює купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

На відміну від товарної, фондової та валютної біржі, біржа робочої сили (біржа праці) формується державою. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" цей інститут інфраструктури ринку у нас називається державною службою зайнятості.

У службі зайнятості не відбуваються процеси купівлі-продажу товару - робочої с. Згідно із Законом послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безплатно, при цьому вона не вирішує питань про ціну робочої с. Основними завданнями служби зайнятості є:

* аналіз та прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку робочої с;

* консультування громадян та власників підприємств, установ та організацій про можливості одержання роботи та забезпечення робочою силою;
* облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
* допомога громадянам у доборі підходящої роботи, а роботодавцям - у доборі потрібних працівників;
* організація навчальної діяльності, професійної підготовки та перепідготовки громадян;
* реєстрація безробітних та надання їм у межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної тощо.

До інфраструктури ринку входить розгалужена система приватних, кооперативних, державних, змішаних гуртових і роздрібних торговельних структур, які визначають стан двох форм торгівлі в країні: гуртову і роздрібну.

Роздрібна торгівля - це торгівля, яка включає всю підприємницьку діяльність, пов'язану з продажем товарів і послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого, сімейного чи домашнього використовування. До роздрібної торгівлі належить величезна мережа магазинів, яка включає універмаги, універсами, спеціалізовані магазини, супермаркети, магазини самообслуговування, склади, магазини тощо.

Гуртова торгівля - це частина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Гуртова торгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Гуртова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари.
Найбільш впливовими гуртовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб'юторські фірми тощо.

Торговельні фірми - це фірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажу товарів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими та універсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.

Торговий дім - це торговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країни і перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном та перепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам. Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і за дорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюють за широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Для виконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складські приміщення, транспортні засоби тощо.

Дистриб'ютер (від англ. "distributer" - розподільник) - окрема фірма або агент промислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають як торгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні. Угода фірми передбачає виконання дистриб'ютором ряду функцій, пов'язаних з реалізацією товару: організацію реклами в даному регіоні, передпродажну підготовку технічно складних товарів, наданням покупцям сервісних послуг, аналіз кон'юнктури ринку та відгуків покупців про придбані ними вироби фірми тощо.

У практиці ринкових зв'язків широко використовуються і такі форми організації оптової торгівлі як аукціон, ярмарок.

Аукціон (від лат. "auctio (auctionis)" - продаж з публічних торгів) - це спеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що діє періодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання між покупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, які запропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини, ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонування товарів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (або зняття з аукціону) - наступний і т.д.

Аукціони розрізняють внутрішні і зовнішні, відкриті і закриті тощо. У світовій практиці відомі декілька способів ведення акціонерних торгів: 1) з підвищенням цін; 2) з постійним пониженням цін. В умовах переходу України до ринку аукціон розглядається як один із способів приватизації державних та муніципальних підприємств.

Ярмарок (від нім. "jahrmakt" - щорічний ринок) - це ринок оптової торгівлі, який організовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, у встановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару. Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах у короткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерами з метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції. Ярмарки бувають універсальні, багатогалузеві, галузеві і спеціальні. За останні роки в Україні ярмарки набувають все більшого розвитку.

Ринок засобів виробництва, предметів споживання і послуг, що стає все більш орієнтованим на конкретний, часто індивідуальний попит, викликав до життя появу і таких нових форм реалізації як лізинг, інжиніринг та ін.

Лізинг (від англ. "leasing" - оренда, майновий найм) - угода між орендарем, власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендатором про передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїм економічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажу без передачі права власності на товар орендарю.

Інжиніринг (від англ. "engineering" - інженерно-консультаційні послуги) - це виділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових, інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів. Інжинірингові послуги діляться на дві групи: 1) послуги, пов'язані з підготовкою виробничого процесу; 2) послуги на забезпечення нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за його кошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявлення прорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення.

- 5 -

Кожна країна обирає і формує свою власну модель ринкової економіки. Кожна модель в основі має основні ознаки ринку, але при цьому використовуються специфічні риси національної економіки. Враховуючи такі особливості і характерні ознаки виділяють такі моделі ринкової економіки:

· Американська модель;

· Японська модель;

· Німецька модель;

· Швецька модель;

· Французька модель;

· Південно-корейська модель;

· Китайська модель.

По відношенню до місця і функцій держави в сучасній економіці серед фахівців не існує єдиної думки. В залежності від ступеню і способу втручання держави в економічні процеси розрізняють три основні моделі ринкових відносин:

· класична– це вільна взаємодія ринків праці, товарів та грошей;

· кейнсіанська– ринковий механізм має доповнюватися державним втручанням в економіку;

· монетарна – робить наголос на динаміці грошової маси у визначенні темпів інфляції та ділового циклу.