Правило оптимального поєднання виграшу та величини ризику

полягає у тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу та ризику, ухвалюючи рішення вкласти гроші у той проект, який дає змогу одержати очікуваний результат і одночасно уникнути великого ризику.

Прогнозування –розробка на перспективу змін фінансового станупідприємства. Особливістю прогнозування є альтернативність у побудові фінансових показників, яка визначає різноманітні варіанти розвитку фінансового стану об’єкта управління на основі окремих тенденцій.

Органiзацiя ризик-менеджменту –об’єднання людей,якiспiльнореалiзують програму ризикового вкладення грошей на основi визначених правил.

Регулювання –процес впливу на об’єкт управління з метою усуненнявідхилень, що виникли.

Координація –узгодженість взаємодії всіх ланок системи управлінняризиком.

Стимулювання –спонукання фахiвцiв до зацiкавленостiу результатахсвоєї праці.

Контроль –перевірка організації роботи щодо зменшення ступеня ризику.

Процес менеджменту ризиків поділяють на такі етапи:

I. Iдентифiкацiя схильності до ризику. Вирішує два завдання:

1. Виявлення ризику за допомогою органiзацiйних схем, бухгалтерських та iнших звiтiв, схеми потокiв та iн.

2. Iдентифiкацiя причин i ризикiв, що призводять до подiбного результату, за допомогою:

- контрольних спискiв, при використаннi котрих необхiдно обстежити об’єкт з метою перевiрки стандартiв технiчного обслуговування;

- аналiзу потенцiйних джерел збиткiв, якi загрожують даному виду дiяльностi;

- аналiзу подiй i причин цих подiй, що можуть викликати проблеми в бiзнесi.

II.Оцiнка ризику – це визначення ступеня ризику за допомогою кiлькiсної або якiсної оцiнки.

Важливо знати, як впливає на результати діяльності конкретний вид ризику i які його наслідки. Розрізняють якісну, кількісну i відносну оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства.

При якiснiй оцiнцi визначають можливi види ризику, а також чинники, що впливають на рiвенъ ризику при певному видi дiяльностi. Якiсний аналiз пiдприємницького ризику здiйснюється на стадiї розробки бiзнес-плану. Пiд час якiсної оцiнки визначаються основнi види ризикiв, що впливають на резулътати дiяльностi пiдприємства.

При кiлькiснiй оцiнцi ризику видiляютъ такi пiдходи:

Статистичний метод, що реалізується шляхом розрахунку дисперсій,стандартних вiдхиленъ i коефiцiєнту варіації;

Експертний метод, що реалізується шляхом експертних оцінок досвідченихпiдприємцiв i спецiалiстiв;

Метод використання аналогів, який застосовує бази даних про ризиканалогічних проектів або угод. Отримані дані опрацьовуються для виявлення залежностей у закінчених проектах із метою врахування потенційного ризику при реалізації нового підприємницького проекту.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства дає змогу оцінити фінансову надійність підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства є одним із елементів попередження банкрутства.

III. Вибір методу управління ризиком (тактики) та його застосування ґрунтується на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють:

- організаційно - технiчнi;

- фінансово - договiрнi.

Однією із сфер здійснення заходів із ризик-менеджменту є страховий ринок. Як система управління, ризик-менеджмент охоплює процес виявлення мети ризику i ризикових вкладень інвестицій (тимчасово вільних грошей, технічних (математичних) резервів i т. iн.), визначення імовірності настання подій, ступеня i величини ризику, аналізу середовища, вибір стратегії управління ризиком, а також конкретно тактики, що відповідає даній стратегії.

Використання ризик-менеджменту в страхуванні включає три основні позицій:

- виявлення наслідків діяльності економічних суб’єктів у ситуації ризику;

- уміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності;

- розробка i здійснення заходів, за допомогою яких можуть бути нейтралізовані або компенсовані імовірні негативні наслідки подій та попередження настання ризику.