Особливості ідентифікації й оцінювання ризиків страхової діяльності

Ризик – це імовірність будь-якої події, яка носить об’єктивний характер і настання якої може призвести до збитків або до отримання прибутку. При настанні цієї події можливі три варіанти економічного результату:

- негативний (збиток);

- нульовий;

- позитивний (виграш, прибуток, вигода).

Слід відрізняти ризик взагалі та страховий ризик. У ст. 8 Закону України «Про страхування» зазначається: «Страховий ризик – певна подія, на випадок

якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання».

Існують певні критерії, що дозволяють відносити ризики до страхових:

1. Ризик, що включається в обсяг відповідальності страховика має бути відшкодований.

2. Ризик має носити випадковий характер.

3. Імовірність настання даного ризику слід співвідносити з масою однорідних ризиків.

4. Настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику не має бути пов’язано із волевиявленням, спекуляціями страхувальника або інших зацікавлених осіб, тобто не можна приймати на страхування ризики, що пов’язані з наміром страхувальника (спекулятивні ризики).

5. Факт настання страхового випадку невідомий у часі та у просторі.

6. Страхова подія не повинна мати розмірів катастрофічного лиха, тобто не повинна охоплювати велику масу однорідних об’єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричинюючи масові збитки.

7. Наслідки реалізації ризику мають бути такими, що об’єктивно вимірюються та оцінюються.

Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розрахунків, в яких застосовуються математичні і статистичні методи. Для оцінки ризиків у страховій практиці застосовуються різні методи. Найбільш поширеними є метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і метод процентів.

Метод індивідуальних оцінок застосовується лише по відношенню доризиків, які не можна співвіднести із середнім типом ризику. Страховик здійснює довільну оцінку, що відображає його професійний досвід та суб’єктивний погляд.

Для методу середніх величин застосовують розподіл ризикових груп на підгрупи. Таким чином створюється аналітична база для визначення розміру за ризиковими ознаками, такими як балансова вартість об’єкту страхування, виробничі потужності, вид виробничого циклу.

Метод процентів являє собою сукупність знижок та надбавок до наявноїаналітичної бази, які залежать від можливих як позитивних, так і негативних відхилень від середнього ризикового типу. Знижки та надбавки, що використовуються, визначаються у відсотках від середнього ризикового типу.

Прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно-економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування щодо них системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень.

Існують різні системи класифікації ризиків – в залежності від вибору критерію для порівняння і поділу. Однією з найбільш поширених є класифікація ризиків з погляду можливості захисту і страхування. Під час такої оцінки ризиків розрізняють його види:

1) ризики, які можна застрахувати;

2) ризики, які неможливо застрахувати;

3) сприятливі ризики;

4) несприятливі ризики;

5) технічний ризик страховика;

6) ризик страхувальника (наприклад, ризик втрати працездатності або не отримати своєчасно заробітну плату і заплатити за страхування)

З позицій можливості впливу учасника страхування на ризик виділяють:

- внутрішні (ендогенні) ризики;

- зовнішні (екзогенні) ризики;

- змішані ризики.

До внутрішніх можна віднести виробничі ризики: ризики порушення графіку роботи підприємства, ризик закриття компанії, ризик неефективного управління компанією внаслідок низької кваліфікації персоналу.

До зовнішніх відносяться ризики політичні (невизначеність політичної ситуації в країні, зміна державного податкових умов) і форс-мажорні (стихійні лиха, засуха, повені), адміністративні ризики (ризики зміни адміністративного управління).

До змішаних можна віднести ризики, які залежать від учасника страхування, так і від зовнішніх факторів. Наприклад, це можуть бути фінансово-кредитні ризики: кредитний ризик (непогашення кредиту), валютний ризик (розбіжність валют від реалізації послуг), ризик зміни процентної ставки кредиту.

Розглянемо інші можливі критерії класифікації ризиків в страхуванні. Згідно з договором страхування ризики можна поділити на страхові – включені в договір страхування, тобто охоплені страхуванням і нестрахові – включені в договір страхування як такі, що не беруться на страхування, а відтак

– не покриваються ним.

Страхування розповсюджується тільки на такі ризики, які можна виміряти у фінансовому відношенні. Їх можна поділити на чисті та спекулятивні. Чистий ризик означає потенційну можливість зазнати збитку:тобто наслідокзавжди альтеративний – збитки або їхня відсутність. До чистих ризиків відносять екологічні, політичні, транспортні, технічні, ризики пов’язані із здоров’ям, ризики цивільної відповідальності. Як правило, страхуються від чистого ризику. Спекулятивний ризик означає потенційну можливість як придбати (одержати прибуток), так і втратити (зазнати збитку). Спекулятивними ризиками є комерційні (майнові, торгові, виробничі), інвестиційні (ризик зниження доходності: кредитні ризики, процентні ризики; ризик упущеної вигоди; ризик прямих фінансових збитків: біржові ризики, ризик банкрутства; селективні ризики), ризики купівельної спроможності грошей (інфляційні та дефляційні, валютні, ризик ліквідності).

За суб’єктами, які підпадають під вплив ризиків розрізняють ризики для:

- людства в цілому;

- окремих регіонів, країни;

- соціальних груп, окремих індивідів;

- економічної, політичної, соціальної та інших систем;

- галузей господарства;

- господарюючих суб’єктів.

За своїм походженням ризики поділяються на природні та антропологічні. Природне походження ризиків характеризується цілковитою незалежністю причини – випадкових подій і стихійних явищ (землетруси, повені, цунамі, град, паводки, бурі, урагани, селеві потоки та інші явища). Антропологічні ризики виникають лише як наслідок різноманітноїгосподарської та науково-технічної діяльності людей (крадіжка, пограбування та інші протиправні дії).

Часто використовується класифікація ризиків, де критерієм є такий кількісний параметр як розмір збитку.

За критерієм розміру збитків ризики поділяють на: незначні (малі), середні, значні (великі), катастрофічні. Перші два означають такі, що призводять до невеликих за розміром збитків і найчастіше трапляються при страхуванні майна громадян. Величина збитків для них оцінюється в межах 10000 грн. Значні (великі) ризики – це такі, які завдають великих збитків, які значно перевищують середній рівень збитків при порівнянні, тобто є однаковими за походженням. В середньому оцінка дає розмір збитків до 10 млн. грн. Катастрофічні ризики визначаються явищами природи або людської діяльності, які можуть зумовити чисельні кумульовані окремі ризики та призвести до значних майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах. Частота появи великих ризиків і малих може суттєво відрізнятися. В середньому чим меншим є ризик тим частіше він трапляється в повсякденному житті. Така ситуація є притаманною, наприклад, ризикам пожежі: можна очікувати велику кількість невеликих пожеж і досить малу кількість великих за збитками пожеж.

Причинами катастрофічних ризиків, як правило, є:

- трагічні прояви природних катаклізмів (землетруси, циклони, виверження вулканів, повені, урагани, вітри, смерчі та інші стихійні явища);

- різні види людської діяльності – винахідницька, політична, економічна (наприклад, аварії на АЕС).

Якщо обрати критерієм класифікації ризиків сферу діяльності людини, то можна виділити такі ризики: політичні, екологічні, транспортні, технічні, інші ризики. Політичні ризики є такими, що пов’язані із протиправними діями з погляду норм міжнародного права, заходами чи акціями урядів іноземних держав стосовно суверенної держави, підприємців або громадян цієї держави. Екологічні ризики пов’язані із забрудненням довкілля і зумовленіперетворюючою діяльністю людини. Транспортні ризики поділяються на ризики «карго» й «каско». Ризики «каско» стосуються страхування будь-яких видів транспорту. Ризики «карго» передбачають страхування вантажів, що перевозять усіма видами транспортних засобів. Технічні ризики проявляються як аварії внаслідок раптового виходу зі строю машин та обладнання або збою в технології виробництва. Технічні ризики можуть нанести збитків майну, життю, здоров’ю людей та фінансовим інтересам підприємств.

При класифікації ризиків за ознакою носія ризику, виділяють майнові і особові ризики. Майнові ризики виявляються на майнових об’єктах і майнових інтересах власників певних видів майна. Особові притаманні особам і мають фізичне, фізіологічне та соціальне походження.

З позицій частоти появи в окрему групу виділяють спеціальні (унікальні) та аномальні ризики. Спеціальні(унікальні) рідко трапляються і мають, як правило, високу вартість (наприклад, страхування особливо цінних вантажів – дорогоцінних металів, коштовного каміння, творів мистецтва, готівки). До аномальних відносяться ризики,величина яких не дозволяє віднести відповідніоб’єкти до тих чи інших груп страхової сукупності.

За критерієм обсягу відповідальності страховика ризики поділяються на індивідуальні та універсальні. Індивідуальні ризики входять до обсягувідповідальності страховика за нетиповим окремим договором страхування. Наприклад, індивідуальним є ризик при страхуванні шедеврів живопису під час перевезення та експедиції. Останнім часом стають досить популярними індивідуальні контракти „специфічних” ризиків.

Універсальні ризики входять до обсягу відповідальності страховика за більшістю типових договорів страхування. Універсальним є ризик крадіжки. Він входить до обсягу відповідальності страховика за більшістю договорів майнового страхування.

Страхові ризики можна поділити також на статистичні та гіпотетичні. До перших відносяться такі, можливість реалізації яких визначається методами математичної статистики й теорії ймовірності («масові ризики»). До других – решта (специфічні, унікальні та ін.).