Майнові права авторів

Майнові права автора являють собою повноваження майнового характеру, які належать авторові-творцеві даного твору та дозволяють здійснювати його використання самому або дозволяти це робити іншим особам, одержуючи за це від них відповідну винагороду.

Згідно ст. 440 (Майнові права інтелектуальної власності на твір) ЦК:

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору:

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.

Право на використання твору - це можливість автора самостійно вирішувати всі питання, пов'язані з наданням третім особам доступу до твору й з його використанням. Відкриваючи третім особам доступ до твору, автор визначає й ті способи, за допомогою яких його твір може бути використаний. При цьому твір може бути використаний як у своєї первісної, так й у зміненій формі (наприклад, у перекладі або в переробленому виді), з відтворенням тієї матеріальної форми, з якої пов'язаний твір (наприклад, перевидання книги), або без такого відтворення (наприклад, публічне виконання) і т.п.

Право на відтворення і право доступу. Можливість відтворення творчого результату, досягнутого творцем твору, наявного в інших осіб, послужила однієї з головних причин виникнення авторського права. Закріплення за автором права на відтворення є й зараз найважливішою основою авторського права. Правом на відтворення є право на повторне додання твору об'єктивної форми, що допускає його сприйняття третіми особами.

Право на поширення і право на імпорт. Самостійним способом використання твору є його поширення. Під поширенням більшість українських учених розуміє запуск у цивільний оборот тих матеріальних носіїв твору, які розмножені на основі приналежному авторові права на відтворення. У такому розумінні право на поширення діяло тільки відносно творів, зафіксованих на матеріальних носіях.

Право на публічний показ і право на публічне виконання. Під показом твору розуміється демонстрація оригіналу або екземпляра твору безпосередньо на екрані або за допомогою плівки, діапозитива, телевізійного кадру або інших технічних засобів, а також демонстрація окремих кадрів аудіовізуального твору без дотримання їхньої послідовності. Виконанням твору визнане його подання за допомогою гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, а також показ кадрів аудіовізуального твору в їхній послідовності (із супроводом або без супроводу звуком). Як бачимо, основне розходження між показом твору і його виконанням полягає в тому, що якщо в першому випадку твір або якась його частина просто демонструються публіці, без здійснення автором або іншою особою будь-яких активних дій, то в іншому випадку твір доводить до глядачів й (або) слухачів шляхом активних дій, що виражаються в грі, співі, танці й т.п. Іншими словами, при показі твору здійснюється прямий контакт твору із глядачем, при виконанні ж даний контакт опосередковується діяльністю виконавця.

Право на передачу в ефір і право на сповіщення для загального відому по кабелю. Право на передачу в ефір як особливий майновий правочин автора характеризується наступними основними особливостями. Насамперед даному праву характерно елемент публічності. Твір доводять до загальної відомості за допомогою спеціальних радіосигналів (радіохвиль), які призначені для прийому самою широкою публікою. Аудиторія ще більше розширюється при передачі твору в ефір через супутник. Під такою передачею розуміється прийом сигналів з наземної станції на супутник і передача сигналів із супутника, за допомогою яких твір доводять до загальної відомості. При цьому в увагу приймається сама можливість сприйняття твору публікою, незалежно від того, чи здійснюється вона фактично.

Право на переклад і право на переробку твору. Формами використання творів є їхній переклад на іншу мову або переробка в інший вид і жанр. Виключні права на переклад і переробку закріплюються за автором або його правонаступниками. У суб'єктивне право на переклад входить можливість автора самому переводити й виконувати переклад свого твору, а також його право давати дозвіл на переклад і використання перекладу іншими особами. На практиці автори досить рідко переводять твір самі, оскільки ця робота вимагає особливих знань і навичок. Тому фактично право на переклад зводиться до права давати згоду на використання перекладу. Заборонити переклад твору з метою особистого використання автор не може ні фактично, ні юридично.

Інші права авторів. Поряд з розглянутими вище правовими можливостями автори творів науки, літератури й мистецтва володіють і іншими правами, пов'язаними з використанням їхніх творів. Деякі із цих прав безпосередньо зазначені в ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", інші хоча прямо Законом і не названі, але випливають із нього, тому що останній виходить із того, що авторові належать виключні права на використання твору в будь-якій формі та будь-якому способі, так наприклад виключні права автора на переклад і переробку передбачають право дозволяти або забороняти здійснення будь-яких майнових прав щодо перекладеного або переробленого твору.