Особисті немайнові права авторів

Особисті немайнові права автора являють собою повноваження особистого характеру, які безпосередньо належать авторові-творцеві даного твору.

Як правило, ці права відбивають інтереси морального характеру автора-творця даного твору. Ці права захищають зв'язок автора-творця з результатом його творчої діяльності - створеним ним добутком.

При цьому особисті немайнові права вміщають у себе:

- право авторства;

- право на авторське ім'я;

- право на захист репутації автора;

- право на обнародування твору та на його відкликання;

- право на опублікування.

Право авторства. Одним з головних прав, що виникають в автора у зв'язку зі створенням твору науки, літератури й мистецтва, є право авторства. У юридичній науці право авторства звичайно характеризується як юридично забезпечена можливість особи вважатися автором твору й можливість вимагати визнання даного факту від інших осіб. Виділення права авторства як особливого суб'єктивного права обумовлено необхідністю індивідуалізації результатів творчої праці й суспільного визнання зв'язку цих результатів з діяльністю конкретних авторів. У суспільному визнанні даного зв'язку полягає особливий інтерес творця твору. Він-то й забезпечується Законом шляхом наділення творців творів особливим суб'єктивним правом авторства.

Право на авторське ім'я. Із правом авторства тісно пов'язане право на авторське ім'я, зміст якого розкривається в ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Відповідно до цієї статті автор може використовувати або дозволяти використовувати твір під своїм справжнім ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без позначення імені (анонімно). Обираючи один із цих способів, автор реалізує своє право на ім'я. Він також має право вимагати вказівки свого імені щораз при виданні, публічному виконанні, передачі по радіо, цитуванні й іншому використанні свого твору. Нарешті, право на ім'я включає можливість вимагати, щоб ім'я автора (псевдонім) не спотворювалося при його згадуванні особами, що використають твір.

Право на захист репутації автора. Як творець твору, автор несе всю відповідальність за зміст і художні вартості досягнутого їм творчого результату. Тому він зацікавлений у тім, щоб його твір був обнародуваний, а також використалося надалі саме в тому вигляді, у якому автор визнав його гідним для подання суспільству. У збереженні творчої індивідуальності автора, що знайшло відбиття в створеному їм твору, зацікавлене й суспільство в цілому. У зв'язку із цим з моменту створення твору за його автором закріплюється право на захист твору, включаючи його назву, від усякого перекручування або іншого зазіхання, здатного завдати шкоди честі й достоїнству автора (ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Право на обнародування твору та на його відкликання. Сутність права на обнародування можна визначити як юридично забезпечену авторові можливість публічного розголосу створеного їм твору. При цьому автор одночасно вирішує два питання. По-перше, він визначає, чи готовий його твір для доведення до невизначеного кола осіб. Автор може зберігати створене їм твір у таємниці від публіки доти, поки сам не вирішить, що воно є досить зрілим, завершеним і готовим для обнародування. Звичайно, за бажанням автора може бути обнародуваний і ще не закінчений твір. Так, художник може виставити для публічного огляду не цілком завершені їм мальовничі полотна або скульптурні зображення, які, з погляду авторського права, є охоронюваними добутками . Але зробити це вправі лише сам автор, який тільки й може судити про ступінь готовності свого твору для обнародування. По-друге, розглянуте право включає рішення питання про час, місце й спосіб обнародування. Автор може обнародувати твір сам або дозволити це зробити іншим особам. Вибір способу обнародування залежить як від виду створеного твору, так і від розсуду автора. Наприклад, автор літературного твору може обнародувати його шляхом опублікування, публічного виконання, передачі в ефір і т.п.

Право на опублікування. Право на опублікування - це визнана за автором можливість випуску в обіг екземплярів твору в кількості, достатньому для задоволення розумних потреб публіки виходячи з характеру твору.

Розглянуте право варто віднести до числа особистих немайнових прав автора, хоча в ньому більш, ніж будь-якому іншому особистому праві автора, представлені майнові елементи. Але весь основний його зміст складається в самостійному рішенні автором питання про випуск в обіг матеріальних носіїв твору. Без згоди автора ніхто, у тому числі й роботодавець, якщо мова йде про службовий твір, не може робити подібних дій.

Право на опублікування найчастіше реалізується одночасно з будь-яким іншим суб'єктивним авторським правом. Якщо за допомогою опублікування твір уперше доводить до загальної відомості, це одночасно означає його обнародування. Однак опублікуванням як реалізацією самостійного інтересу автора буде випуск в обіг екземплярів твору, що вже обнародувано за допомогою публічного виконання, передачі в ефір або інший спосіб.

Реалізація права на опублікування має своїм наслідком зміну правового режиму твору. З моменту випуску у світ екземплярів твору воно може без згоди автора й без виплати авторської винагороди, але з обов'язковою вказівкою імені автора й джерела запозичення репродукуватися в одиничних екземплярах бібліотеками, архівами, навчальними закладами.