Поняття та види об'єктів суміжних прав

Під суміжними мають на увазі права, пов'язані з авторським правом.

Згідно ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 449 ЦК об'єктами суміжних прав є:

1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних фольклорних та інших творів;

2) фонограми. Фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці або магнітному диску, грамофонній пластинці, компакт-диску й т.п.) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить в аудіовізуальний твір. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її екземплярів (копій);

3) відеограми. Відеограма - це відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску й т.п.) виконання або будь-яких спонукуваних зображень (зі звуковим супроводом або без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить в аудіовізуальний твір;

4) програми (передачі) організацій ефірного або кабельного віщання. Організація ефірного віщання - телерадіоорганізація, що здійснює публічне віщання радіо- або телевізійних передач і програм віщання (як власного виробництва так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів і т.п.) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використання супутників). На відміну від організацій ефірного віщання, організації кабельного віщання здійснюють передачу на відстань сигналу за допомогою того або іншого виду наземного, підземного або підводного кабелю.

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, обнародування передачі організації віщання і не залежить від виконання будь-яких формальностей, призначення, змісту, цінності й т.п., а також способу або форми вираження зазначених об'єктів.

Сфера дії суміжних прав в Україні суттєво обмежена порівняно зі сферою дії прав авторів.

Суміжні права виконавця визнаються, якщо:

• виконавець є громадянином України;

• виконання вперше мало місце на території України;

• виконання записане на фонограму, яку охороняє закон;

• виконання, не записане на фонограму, включене до передачі мовлення, яку охороняє закон.

Права виробника фонограми або відеограми охороняють, якщо:

• виробник фонограми або відеограми є громадянином Украї­ни або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

• фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

За організаціями мовлення суміжні права визнають, коли вони мають офіційне місцезнаходження на території України та здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних фізичних і юридичних осіб визнають на території України відповідно до міжнародних договорів України.

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після пер­шого виконання.

Право визнаватися виконавцем, право на ім'я і захист виконан­ня від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного за­шкодити честі та гідності виконавця, охороняють безстроково.

Майнові права виконавця переходять у спадщину.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права виконав­ця. Спадкоємці виконавця мають право захищати зазначені пра­ва. Ці правомочності спадкоємців виконавця не обмежені в часі.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми чи відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього строку.

Права організації мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по ка­белю.

До спадкоємців (щодо юридичних осіб - до правонаступників) виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мов­лення переходить право дозволяти використання виконання, фо­нограми або відеограми, передачі мовлення, право на одержання винагороди в межах тієї частини строку, що залишилася.

Відлік строку починається з 1 січня року, що наступає за роком, у якому мав місце юридичний факт виникнення строку.

Питання до семінарського заняття:

1. Чи повинен автор доводити творчий характер свого твору для того, щоб придбати права на нього?

2. Що дає знак охорони авторських прав на екземплярах твору?

3. Чи може автор збірника надавати іншим особам дозвіл на використання окремих творів, включених у збірник?

4. Чи може укласти авторський договір особа, дієздатність якої обмежена у зв'язку з тим, що вона у наслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами ставить свою родину у важке матеріальне становище?

5. Чи може організація, що управляє авторськими правами, надавати користувачам ліцензії на твір автора, який не уклав з нею договір?

Література:

1. Бернская конвенция об охрану литературных и художественных произведений 1886 г. Парижский Акт 24 июля 1971 г.

2. Конституция Украины.

3. Гражданский кодекс Украины 2003 г.

4. Закон Украины “Об авторском праве и смежных правах" от 23.12.93 г., №3792-12.

5. Закон Украины “О внесении изменений в закон Украины “Об авторском праве и смежных правах" от 11.07.01 г. №2627-3.

6. Закон Украины “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины о правовой охране интеллектуальной собственности”, №850-4 от 22.05.2003 г.

7. Закон Украины “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно охраны интеллектуальной собственности” от 3.02.2004 г. N 1407-IV.

8. Закон Украины “Об информации” от 02.10.1992 г. №2657-ХІІ.

9. Закон Украины “О печатных средствах массовой информации (прессе) в Украине” от 16.11.1992 г. №2782.

10. Закон Украины “О телевидении та радиовещании" от 21.12.1993 г. №3759-ХІІ.

11. Закон Украины “О кинематографии” от 13.01.1998 г. №9/98-ВР.

12. Основы законодательства Украины о культуре от 14.02.1992 г. №2117-ХІІ.

13. Постановление КМУ “Об утверждении минимальных ставок вознаграждения (роялти) за использование объектов авторского права и смежных прав» от 18.01.2003 г. №72.

14. Підопригора О.А., Святоцький О.Д. “Право інтелектуальної власності”, 2004 р.

15. Шишка Р.Б. “Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий аспект”, 2002 р.