Тема 14. Економічний аналіз діяльності банку

1. Інформаційне забезпечення фінансово-економічного аналізу банків.

2. Аналіз пасивів банку.

3. Аналіз активів банку.

Оцінка банківської діяльності передбачає проведення комплексного aнaлізу, який дає можливість оцінити всі аспекти роботи банку.

Основою інформаційного забезпечення фінансово-економічного аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовшшніх користувачів.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання та оприлюднення фінансої звітності банків України, затвердженої Постановою НБУ від 18 січня 2008 р. № 32/14732 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є буже важливими для характеристики фінансового стану банку.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валютах, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, порівнянність, можливість зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

За звітним періодом розрізняють такі форми звітності банків:

1) щоденні: 2) щомісячні; 3) квартальні; 4) річні.

Баланс- банку це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на певну дату. Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідіності (активні рахунки) і збільшешія строків зобов'язань (пасивні рахунки).

Найбільш вичерпною і змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у такому складі: балансовий звіт; звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки.

Активи балансового звіту банку включають такі основні статті:

1. Валюта, монета і банківські метали.

2. Дорожні та інші чеки.

3. Кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та в інших банках.

4. Депозити та кредати в банках.

5. Цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції.

6. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.

7. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Зобов язання в балансовому звіті відображені за такими статтями:

1. Кореспондентські рахунки НБУ та інших банків.

2. Депозити та кредити, отримані від інших банків.

3. Кредати, отримані від НБУ.

4. Строкові депозити клієнтів та кошти до запитання.

5. Власні цінні папери.

6. Інші зобов'язання.

Власний капітал банку в балансовому звіті відображено за статтями: статутний капітал, нерозподілений прибуток і резерв поточного та минулих років, інші фонди і резерви банку.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дозволяє реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

2. Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу.

Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Аналіз пасивів банку проводиться в такому розрізі:

- аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобов'язань);

- визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності:

- аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу;

- аналіз зміни статутного капіталу банку;

- дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;

- аналіз структури зобов'язань з позиції витрашності та стабільності ресурсної бази;

- розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;

- оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;

- розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.

Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов'язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

При аналізові структури капіталу, важливо визначити ефективність його використання, для чого можна скористатися такими показниками:

Прибутковість капіталу (Пр)= чистий прибуток(ЧП)/власний капітал (ВК)

Розмір кредитних вкладень на 1 грн. капіталу = Кредитні вкладення(КрВ)/Власний капітал (ВК)

Під час аналізу докладно досліджується достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складниках.

Достатність капіталу - це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Для аналізу достатності капіталу можуть бути використані такі коефіцієнти:

а) К1 - визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів:

К1 = Капітал (Кап)/Пасивів (П)

Рекомендовані значення знаходяться у межах 0,15- 0,20;

б) К2 - співвідношення чистого капіталу і загальних активів:

К2 = ЧК/Активів (А)

Значення цього показника має бути не меншим 0,04;

в) КЗ - коефіцієнт достатності капіталу показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25-30% покривати його зобов'язання. Показник розраховується за такою формулою:

К4 = ЧК/ Зобовязання (З)

г) К4-коефіфшп маневрування дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу.

К4 = Нетто-Капітал (К-нетто)/ Брутто-Капітал (К-брутто)

Оптимальне значення цього показника від 0,5 до 1,0. Якщо значення К4 від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку.

д) К5 - коефіцієнт достатності капіталу - характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банку, повинна удвічі перевищувати внески засновників.

К5 = Статутний капітал (Кст)/ К-брутто

Мінімальне значення цього показника - 0,15, максимальне -0,5;

е) К6- коефіцієнт захищеності капіталу, він розраховується за формулою:

К6 = Основні засоби (ОЗ)/ ВК

Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи.

Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником мультиплікатором капіталу (М) :

М= А/Кст

Чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнишім є потенційний ризик втрат. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 15%, а для великого банку, фінансового центру 20-25%.

Аналізуючи обсяг зобов'язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Збільшення сум зобов'язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку.

Чим вища частка зобов'язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

3. Одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій.

Загальна сума активів це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:

> вивчається динаміка зміни загальних активів(абсолютний приріст активів, темп росту, темп приросту активів), у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);

> аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз);

> з'ясовується структура активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку:

> аналізується структура активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.

Групування активів банку здійснюється за такими ознаками:

> за видами операцій;

> за строками розміщення (- поточні; - строкові; - квазі строкові);

> за ступенем ліквідності(первинні резерви, вторинні резерви, інші ліквідні активи, малоліквідні активи, неліквідні активи);

> за ступенем ризику(I група – 0%; II група - 10%; III група – 20%; IV група -50%;V група 100%);

> за впливом на рівень дохідності банку.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованиx статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активпих операцій баланcy банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).

Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.

На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між статтями балансу тендеції їх зміни та простежується, якою мірою ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Коефіцієнтний (кількісний) аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями як дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності (Кдох):

Кдох = Дохідні активи/Активи

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93%. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку українських банків середнє значення цього коефіцієїіта коливається в межах 70%.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів:

Криз = Активи, зважені за ступенем ризику/Активи(всього)

Збільшення цього коефіцієта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів.

Клікв.акт. = Активи, зважені за ступенем ліквідності/Активи (всього)