Тема 11. Інвестиційна діяльність комерційних банків.
1.Суть, значення та класифікація банківських інвестицій
2.Участь банків в інвестиційному процесі.
3.Інвестиційний портфель банку: суть, порядок, принципи формування та класифікація.
2) Інвестиції - це довгострокове вкладання капіталу в будь-яку галузь економіки з метою отримання доходу чи прибутку або в будь-яку поточну діяльність, яка збільшує здатність економіки відтворюватись на розширеній основі.
Інвестиції класифікують за різними ознаками:
1) за формою власності:
> державні;
> приватні;
> іноземні;
> спільні;
2) за суб'єктами інвестування:
> інвестиції юридичних осіб;
> інвестиції фізичних осіб;
3) за об'єктами вкладання коштів:
> реальні;
> фінансові;
> споживчі;
4) за характером участі в інвестуванні:
1)прямі - безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування;
2)непрямі - опосередкована участь інвестора у виборі об'єкта інвестування.
Під прямими інвестиціями насамперед розуміють безпосередню участь інвестора при виборі об'єкта інвестування коштів. Пряме інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, які мають достатньо точну інформацію про об'єкт інвестування і добре обізнані з механізмом інвестування. Якщо прямі інвестиції мають форму вкладів у цінні папери, то, як правило, ними забезпечується контрольний пакет акцій або інша форма контрольної участі.
Портфельні (непрямі) інвестиції здійснюються у формі створення портфелів цінних паперів, які належать різним емітентам і не забезпечують контрольну участь і пряме управління об'єктом інвестицій. Мета портфельних інвестицій (на відміну від прямих) - отримання прибутків від зростання курсової вартості портфеля, від створення ними стабільних грошових потоків (дивідендів, процентів) при диверсифікації ризику.
5) виходячи із спрямованості інвестицій у господарській
діяльності:
3)нетто-інвестиції, які пов'язані із заснуванням проекту, підприємства, їх ще називають початковими;
4)екстенсивні - ті, які направлені на розширення або збільшення виробничого потенціалу чи господарської діяльності загалом;
5)реінвестіщії, які здійснюються за рахунок прибутку, одержаного від первинного вкладання капіталу (повторні інвестиції);
>брутто - інвестиції, які складаються із нетто - інвестицій і реінвестицій;
6) залежно від характеру здійснення:
>пасивні;
- активні.
7) за регіональною ознакою:
7.внутрішні або національні;
8.зовнішні або закордонні;
8) за термінами:
короткострокові інвестиції;
9.середньострокові інвестиції;
10.довгострокові інвестиції.
2. Головні напрями участі банків в інвестиційному процесі передбачають:
1) проведення операцій, пов'язаних з вкладенням в державні цінні
папери;
1) здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
2) участь в інвестиціях у складі промислово-фінансових груп;
3) трастове управління інвестиційними ресурсами;
4) залучення іноземних інвестиційних ресурсів.
Інвестиційна діяльність банків тісно пов'язана з банківськими кредитними операціями. Водночас вона має свої відмінності:
> інвестиції носять знеособлений характер;
> у процесі інвестування в цінні папери комерційні банки виступають кредиторами і є ініціаторами таких заходів;
3) позика видається переважно на короткий термін і на основі принципів повернення і забезпеченості, а інвестиції в цінні папери здійснюються без дотримання таких принципів.
Для здійснення професійної діяльності банки повинні одержати дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна систематизувати залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме:
• операції з випуску акцій;
• операції з випуску боргових зобов'язань;
• операції з випуску похідних цінних паперів.
Крім операцій з цінними паперами як інвестиційних операцій, банк здійснює прямі банківські інвестиції, які можна класифікувати так:
1. Інвестиції у власну діяльність.
2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:
а) за рахунок коштів банку.;
б) за рахунок кредитних ресурсів.
Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку.
Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.
Отже, банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином:
• обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування;
• мобілізувати накопичення для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів;
3) вкладати в інвестиційні проекти власні і залучені ресурси.
3. Інвестиційний портфель банку - це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків.
Залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:
> агресивний (ризиковий) - націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному акцій), які входять до портфеля цінних паперів.
> поміркований (ринковий) - дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат.
•консервативний портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику. Інвестор, який дотримується консервативної стратегії управління портфелем, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого періоду часу. Тому для нього кращим є безперервний потік платежів у вигляді процентних виплат на цінні папери. Його задовольняє менша дохідність, яка компенсується високою надійністю одержання доходів.
Інвестиційні портфелі банку класифікують за різними ознаками на такі види:
1. За метою інвестування розрізняють портфелі:
> одержання прибутку;
> збереження капіталу;
> забезпечення резервів;
> забезпечення ліквідності;
> розширення сфери впливу;
> спекулятивні.
2. За ступенем досягнення інвестиційних цілей розрізняють:
> інвестиційний портфель прибутковості;
> інвестиційний портфель зростання;
> венчурний інвестиційний портфель;
> збалансований інвестиційний портфель;
> гарантійний інвестиційний портфель;
> незбалансований інвестиційний портфель;
> інвестиційний портфель, що вимагає диверсифікації.
3. За видом інструментів інвестування розрізняють:
> портфель цінних паперів;
> портфель реальних інвестицій;
> депозитарний портфель;
1)іпотечний портфель;
2)позичковий портфель;
3)валютний портфель;
4)комбінований портфель.
4. За рівнем ризику фінансових інструментів інвестиційні портфелі поділяють на:
•неризиковий;
5)з мінімальним ризиком;
6)з середнім ризиком;
7)високоризиковий;
8)спекулятивний.
5. За стратегією формування інвестиційний портфель може бути:
• короткостроковий;
9)середньостроковий;
10)довгостроковий.
6. За рівнем управління розрізняють портфель:
•фіксований;
11)з пасивним управлінням;
12)середній за рівнем контролю;
13)що вимагає щоденного контролю.
При розробці своєї інвестиційної стратегії банк може дотримуватися відповідної класифікації і формувати інвестиційні портфелі.
Тип портфеля – це його інвестиційна характеристика, яка базується на співвідношенні доходу і ризику.
Банки можуть формувати такі типи портфелів.
Портфель зростання - зорієнтований на цінні папери та інші інвестиційні об'єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Метою портфеля такого типу є зростання капіталу не за рахунок отримання дивідендів і процентів, а за рахунок зростання курсової вартості. По іншому такий портфель назрівають курсовим.
Залежно від співвідношення очікуваного зростання капіталу і ризику можна виділити види портфелів зростання: агресивного, консервативного і середнього.
Портфелі агресивного зростання орієнтуються на максимальний приріст капіталу.
Портфель консервативного характеризується хоча й невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості.
Портфель середнього зростання має одночасно інвестиційні властивості агресивного й консервативного портфелів.
Змішаний портфель (збалансований портфель з урахуванням зростання і доходу інвестованого капіталу) формується, щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких процентних виплат.
У спеціалізованому портфелі папери або інші об'єкти інвестицій об'єднані не за загальним цільовим критерієм, а за більш частковими критеріями (за ризиком, цінним папером, галузевою або регіональною належністю тощо).
При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфеля.
Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, доходності і ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності і пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 1127;