Розрахункові операції банку.

1. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації.

2. Безготівкові розрахунки, їх суть, значення, класифікація і принципи організації.

3. Платіжні інструменти. Механізм розрахунків за допомогою платіжних доручень, платіжних вимог, платіжних вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів.

1. Грошовий оборот - сукупність грошових розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП, які об’єднують у такі групи: фірми, домашні (сімейні) господарства, держава та інші державні структури, фінансові посередники.

Взаємовідносини між суб'єктами грошового обороту здійснюються такі ринки: ринок продуктів, ринок ресурсів, фінансовий ринок, світовий ринок.

Основну частину грошового обороту становить платіжний оборот, у якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і безготівковій формах.

Безготівковий грошовий оборот - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", що затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р.

Переваги безготівкового обороту над готівковим: прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.

Між готівковими і безготівковими формами немає границь, тобто готівкові гроші, залежно від характеру господарської операції, можуть бути використані як безготівкові, а безготівкові як готівкові,

2. Безготівкові розрахунки за складом учасників поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

За об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, безготівкові розрахунки поділяються на дві групи:

>розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

>розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють: внутрішньодержавні - внутрішньоміські, і міжміські; міждержавні розрахунки.

Організація безготівкових розрахунків здійснюється на основі таких принципів:

1.Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) піддягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2.Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3.Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4.Банки списують кошти з рахунків тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5.Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6.Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7.Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8.Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9.Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них -забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію чи надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

3. У сучасних умовах застосовуються такі основні форми платіжних інструментів, а, відповідно і форми розрахунків:

> платіжними дорученнями;

> платіжними вимогами-дорученнями;

> чеками;

> акредитивами;

> векселями;

> платіжними вимогами;

> меморіальними ордерами;

> банківськими платіжними картками.

Платіжне доручення - це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Це найпоширеніша в Україні форма розрахунків.

Платіжне доручення виписує платник та подає його в банк не пізніше 10 календарних днів після його виписки.

Якщо одержувач є клієнтом цього ж банку то сума списана з рахунку платника зараховується на його рахунок.

Якщо одержувач є клієнтом іншого банку то кошти списані з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача, а потім безпосередньо на рахунок одержувача.

Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня то він повинен відправити їх в банк одержувача електронною чи кур'єрською поштою в день надходження, якщо після закінчення операційного дня - то наступного дня.

Термін між датою надходження доручення в банк і датою зарахування коштів на рахунок одержувача не повинен перевищувати 3-х днів.

Інколи платіжні доручення попередньо гарантуються банком -банк списує кошти з рахунку платника на спеціальний рахунок, на який не може бути накладений арешт. Банк одержувач списує зазначені кошти на рахунок конкретного одержувача вказаного в платіжному документі.

Платіжна вимога - це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути кошти з платника (боржника). Такі платежі здійснюються тільки за рішенням суду, а зараз тільки через Державну виконавчу службу.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований документ в якому передбачається два види дій:

- вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

- доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю.

Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає покупцю. Останній перевіряє одержані документи, і якщо він погоджується здійснити оплату підписує вимогу-доручення і передає його в свій банк. Банк приймає це доручення протягом 20 календарних днів від дати його виписки.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення то він повинен повідомити про це продавця з наведенням причини.

2. Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку виплатити кошти пред'явнику чека. Чеки для безготівкових розрахунків називають розрахунковими. Чеками можна розраховуватися між юридичними особами та між юридичною особою і фізичною. Між фізичними особами розрахунок чеками заборонений.

При видачі чекової книжки підприємству банк бронює вказану у ньому суму. Виписування чеків допускається тільки в межах ліміту конкретної чекової книжки.

Чек повинен бути пред'явлений в банк до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки.

Акредитив - це зобов'язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта його постачальнику за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки і платежу.

Існує кілька видів акредитиву:

- покритий - кошти списуються з рахунку клієнта і бронюються на окремому рахунку;

- непокритий - кошти не списуються з рахунку клієнта, а в разі необхідності банк забезпечує платежі своїми коштами;

- відкличний - може бути відкликаний платником;

- безвідкличний - не може бути відкликаним без згоди продавця товару або послуг.

Акредитив виписується платником не більше ніж на 15 днів, не враховуючи терміну пересилання документів між банками. Банк на прохання платника може продовжити цей термін ще на 10 днів.

Інкасові доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки та інші підприємства у тих випадках коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів. Інкасові доручення приймаються банками протягом 10 днів не рахуючи дня виписки.

3. Вексель - безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язується сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк.

Розрізняють простий вексель і переказний.

Простий вексель видається у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж Процес обороту простого векселя:

- покупець вручає вексель продавцю;

- продавець виконує роботи, або послуги;

- продавець пред'являє вексель до оплати;

- покупець оплачує вексель.

Переказний вексель (тратта) видається у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж. Процес обороту переказного векселя:

- продавець направляє покупцю товар, а також тратту;

- платник повертає акцептований (підписаний) вексель продав­цю;

- продавець направляє акцептований вексель одержувачу грошей (ремітентові);

- ремітент направляє вексель покупцю до оплати;

- покупець оплачує вексель і одночасно погашає його.

В залежності від виду, векселі приймаються банками до оплати:

- без супровідних комерційних документів;

з супровідними комерційними документами.

Тема 8 Міжбанківські розрахунки